12.05
                                                                   ФК 10 клас
Тема: Розвиток сили

Імітаційні вправи з додатковим обтяженням

1. Імітація ударів рукою і ногою з додатковим обтяженням (манжетами, накладками, гантелями, штангою і т.д. ). Виконувати по 10 - 30 разів кожний удар поперемінно лівою і правою рукою з дотриманням техніки Швидкість виконання ударів збільшувати у міру освоєння техніки. Після імітації одного або декількох ударів, необхідно виконати ті ж рухи по 5 - 10 разів, але без обтяження.

2. Махи ногами з додатковим обтяженням (манжетами, накладками на гомілці або стопі).

Виконуються з опорою рукою на стілець, гімнастичну стінку, будь-яку стійку або стіну і без опори послідовними серіями вперед, убік, назад і круговими рухами по 10 - 30 разів спочатку однією ногою, потім інший.

Силові вправи з власною вагою тіла

3. Віджимання (згинання і розгинання рук) в упорі лежачи.

Виконуються з початкового положення: упор лежачи, прямі руки на ширині плечей, ноги спираються на носки, спина випрямлена. Віджиматися можна спираючись на долоні. Але для зміцнення грон рук, зап'ястних суглобів і пальців рекомендуються віджимання з опорою на кулаках, на п'яти, чотирьох, трьох (на великому, вказівному і середньому) і двох (великому і вказівному) пальцях, а також на тильних сторонах долонь. Кількість віджимань необхідно збільшувати поступово. Вправу необхідно виконувати в різних режимах роботи м'язів: в довільному або максимальному темпі режимі.

4. Згинання і розгинання тіла в тазостегнових суглобах ("прокачування").

З В.П. в упорі лежачи, ноги якнайширше, прогнутися в поясниці, опустивши таз якнайнижче: не згинаючи прямих рук і ніг, ривком зігнутися в тазостегнових суглобах до максимуму, і повернутися в В.П. Повторювати 10-20 раз в проміжках між виконанням серій віджимань і упорі лежачи, не міняючи при цьому В. П.

5. Підняття тулуба і ніг в сід кутом з положення лежачи на спні .

З В.П. лежачи на спині, руки витягнуті за голову: згинання тіла в тазостегнових суглобах, при цьому необхідно пальцями рук торкнутися підведених носків ніг, і повернутися в В.П. Вправу можна виконувати в рівномірному і невисокому темпі, з "вибуховим" характером розвитку м'язових зусиль і гранично можливим розслабленням при поверненні в В.П., а також з додатковим обтяженням на ноги і руки у вигляді манжет, накладок. Можна виконувати згинання-розгинання один, два, три або більш раз на один рахунок. В одному підході можна доводити граничне число повторень до 50-70 разів, або виконувати серіями по 15-40 разів, з різною кількістю повторень на один рахунок. Загальне число повторень вправи може досягати 100-150 разів за тренування.

6. Підняття тулуба і ніг в сід кутом з поперемінним обертанням тулуба вліво-вправо.

З В.П. лежачи на спині, руки витягнуті за голову, ноги злегка зігнуті в колінах: зігнутися в тазостегнових суглобах і, повертаючись по черзі вправо-вліво лівим або правим ліктем (або плечем), прагнути торкнутися правого (лівого) коліна і повернутися в В.П. Дозування, як і в попередній вправі.

7. Підняття ніг з положення лежачи на спині.

З В.П. лежачи на спині, руки витягнуті за голову: підняти ноги вгору і, згинаючи тулуб, опустити їх за голову, торкнувшися носками підлоги. Ноги намагатися тримати прямими. Повторювати від 10 до 50 разів в 3-5 підходах. Вправу можна виконувати з додатковим обтяженням на ногах і з різною кількістю повторень на один рахунок.

8. Підняття тулуба з положення лежачи на спині.

З В.П. лежачи на спині, руки в замку на потилиці, ноги трохи зігнуті в колінах і можуть бути закріплені на підставці: підняти тулуб і нахилитися вперед, потім повернутися в В.П. Дозування, як і в попередній вправі. Для ускладнення, можна цю вправу виконувати з гантеллю.

9. Обертання в тазостегновому суглобі зігнутою в коліні ногою.

З В.П. стоячи на одній нозі, іншу ногу зігнути в колінному суглобі і підтягти до грудей, стопу розслабити: виконати 20-30 кругових рухів назовні, а потім стільки ж всередину. Рівновагу зберігати за допомогою кругових рухів різнойменної руки. Повторити те ж для іншої ноги.

10. Обертання гомілкою і стопою зігнутої в коліні ноги.

З В.П. стоячи на одній нозі, іншу ногу зігнути в колінному суглобі і підтягти до грудей: виконати по 20-30 кругових рухів гомілкою назовні і усередину, потім в тому ж порядку - стопою. Прагнути не опускати стегно, рівновагу підтримувати руками. Повторити те ж для іншої ноги. Вправу можна виконувати і для розминки.

Силові вправи на гімнастичних снарядах

11. Підтягання на перекладині середнім, вузьким або широким хватом руками зверху, знизу.

Підтягання можна виконувати рівномірно і поволі, а також з прискоренням в долаючій фазі руху, або з різким перемиканням з поступливого на долаючий режим роботи м'язів: 3-10 підходів по 5-15 повторень, або в комплексі з іншими силовими вправами.

12. Підйом силою на щаблині.

Виконується з В.П. у висі на щаблині хватом руками зверху: підтягаючись, поставити одну руку ліктем вгору і, продовжуючи рух вийти впритул на прямі руки. Прагнути виконувати вправу без ривків і махових рухів, а положення тіла у висі і упорі фіксувати на прямих руках 1-2 секунди. Це достатньо складна вправа, повторювати її треба до 10 разів в 3-5 серіях або в комплексі з іншими вправами.

13. Під'їм переворотом на щаблині.

З В.П. у висІ на щаблині хватом руками зверху: підтягаючись, підняти ноги до щаблини і, перевертаючись навкруги щаблини, вийти впритул на прямі руки. Прагнути виконувати без ривків і махових рухів, а положення вису і упору фіксувати 1-2 секунди. Повторювати по 5-10 разів в 3-5 підходах.

14. Підняття ніг до щаблини.

З В.П. у висі на щаблині хватом руками зверху: піднімати ноги до щаблини, прагнучи не згинати їх в колінах, по 10-15 разів в 3-4 підходах. Для створення навантаження на косі м'язи живота, можна в деяких підходах піднімати ноги вверх-всторону, тобто до лівого або правого плеча, а також виконувати кругові рухи ногами вліво і вправо.

Стрибкові  вправи

15. Підскоки на одній нозі з підняттям зігнутої в коліні ноги до грудей і через сторону до плеча:

1) виконуючи підскік на стопі лівої ноги, одночасно підняти зігнуту в коліні праву ногу вгору до плеча, опускаючи праву ногу, повторити підскік на лівій;

2) виконати те ж, але на іншій нозі;

3) Виконуючи підскік на стопі лівої ноги, одночасно підняти зігнуту в коліні праву ногу до плеча через сторону; опускаючи праву ногу, до плеча через сторону; опускаючи праву ногу, повторити підскік на лівій нозі;

4) Виконати те ж, але для іншої ноги.

Весь описаний цикл з чотирьох дій можна виконувати і на один рахунок. В одній серії повторювати від 20 до 60 разів. В одному тренуванні можна періодично включати 2-4 серії таких підскоків.

16. Стрибки на двох ногах вгору з підтяганням колін до грудей.

Вправа виконується на місці по 10-20 стрибків в одній серії. Відштовхування повинне бути пружним і швидким.

17. Стрибки вгору з розведенням прямих ніг в сторони, дістаючи пальцями рук носки ніг.

Вправа виконується на місці по 10-20 разів, відштовхування повинне бути пружним і швидким.

18. Підскоки в присіді поперемінно на лівій і правій нозі, протилежна нога одночасно з підскоком різким рухом випрямляється вперед.

Виконувати по 10-20 підскоків на кожній нозі в одній серії. Рівновагу підтримувати руками.

19. Стрибки вгору з поперемінним розведенням прямих ніг в шпагат.

Виконується по 5-10 разів, і лише після ретельної розминки, амплітуду розведення ніг збільшувати поступово.

20. Стрибки вгору на підвищення (сходинки, дерев'яні тумби і т. д.). Виконується поштовхом двох ніг за допомогою маху руками вгору, повторювати 10-20 разів. Висоту стрибків необхідно збільшувати поступово.

21. Стрибки вниз з тумби заввишки 50-100 см з подальшим миттєвим вистрибуванням вгору.

Виконується 2-4 серії по 6-10 стрибків в кожній. Приземлення повинне бути пружним. Амортизація і подальше відштовхування повинні виконуватися як єдина, цілісна дія. Цю вправу слід виконувати не частіше 1-2 раз на тиждень .

Вправи з метання і штовхання снарядів

22. Метання снарядів (набивних м'ячів, ядер, важкого каміння) двома руками вперед через голову, назад через голову, вперед знизу.

Використовувати снаряди вагою від 3 до 7 кг. Чим менше вага, тим більше спрямованість вправи на розвиток швидкості рухів і "вибухової" сили. Кількість метань залежить від задач тренування, рекомендується виконувати серії різних вправ по 10-20 повторень. Причому, після метання важких снарядів, необхідно вправлятися з більш легкими.

23. Метання снаряда однією рукою.

24. Метання снаряда двома руками збоку.

25. Штовхання снаряда двома руками від грудей.

26. Штовхання снаряда однією рукою, як штовхання легкоатлетичного ядра.

Силові пересування

27. Пересування в присіді вперед, боком, спиною або підскоками.

28. Пересування "гусячим кроком".

29. Пересування в упорі лежачи.

30. Пересування в упорі лежачи з розведеними в сторони руками і ногами.

Починати тренування треба 7-10-хвилинної розминки. Під час розминки всі органи - серце, легені, м'язи -  готуються до навантаження. Перед силовим тренуванням важливо добре розім'яти зв'язки і суглоби, щоб не пошкодити їх. Рекомендуємо таку розминку:

швидка ходьба, легкий біг (можна на місці), легкі стрибки - 2-3 хвилини;

обертання  рук - по 10 разів в кожну сторону;

обертання або махи руками в плечах - по 10 разів в кожну сторону;

обертання в колінах - по 10 разів в кожну сторону;

нахили в сторони по черзі управо і вліво - по 10 разів;

нахилитися вперед, потім прогнутися назад - 10 разів;

обертання корпусом - по 10 разів в кожну сторону;

повороти або нахили голови - по 10 разів в кожну сторону.

https://www.youtube.com/watch?v=-lxS5ogKMJY

                                                                       12.05
                                                                 ФК 11 клас
Тема: Розвиток спритності
Спритність футболіста виявляється в здатності швидко і красиво виконувати рухові дії в ігрових умовах, що змінюються. По-справжньому спритний гравець може виконувати цілий каскад хитрощів або якийсь трюк, забити гол з важкої ситуації. Саме спритність є відмінною рисою високої спортивної майстерності. Над розвитком спритності треба працювати з дитинства. Адже ця якість розвивається досить повільно .
Головний принцип підбору вправ для розвитку спритності – якомога більше різноманітності. На тренуваннях потрібно більше використовувати добре розучені гімнастичні і акробатичні вправи, чергування ходьби і бігу в різних поєднаннях, рухомі ігри з несподівано змінними ситуаціями, вправи по техніці і тактиці гри. Виконувати їх рекомендується на початку заняття.
Без м'яча
1. Перекиди вперед і назад з упору сівши.
2. Серії перекидів: один вперед, один назад.
3. Перекиди вперед і назад через плече.
4. Опорні стрибки: ноги нарізно і зігнувши ноги через "козла".
5. Стрибки між стійками (каменями, прапорцями).
6. Стрибки через набивні м'ячі і інші перешкоди.
7. Біг між деревами (стійками, м'ячами, прапорцями, каменями).
8. Стрибки вгору – вперед після розгону і поштовху з містка (трампліну) і лов тенісного (футбольного) м'яча під час польоту – м'яч накидається партнером.
З футбольним м'ячем
1. Перекиди вперед і назад з м'ячем в руках.
2. Підкинути м'яч руками вгору, зробити перекид вперед, зловити м'яч, що опускається.
3. Те ж, але після перекиду швидко встати, стрибнути вгору і зловити м'яч.
4. Жонглювання м'ячем ногами, стегном, головою.
5. Ведення м'яча між деревами (прапорцями, цеглою і т.п.) на різній швидкості.
6. Підкинути м'яч руками вперед – вгору, зробити перекид вперед (на траві, маті) встати і після того, як м'яч торкнеться землі, здійснювати ведення, змінюючи напрям руху.
7. З відстані 7-8 кроків руками із-за голови направити м'яч в стінку, зробити перекид вперед і зловити м'яч, що відскочив від стінки.
8. Встати з партнером в 3 м один від одного і жонглювати м'ячем ногами. По сигналу третього гравця легкими ударами направляти м'яч один одному. Прийнявши м'яч, продовжити жонглювати їм і т.д.
9. Жонглювання тенісним м'ячем.
10. Стрибок – перекид через перешкоду або в отвір накоченої автомобільної камери з подальшим м'яким приземленням в угрупування.
11. Стрибок вгору з розгону поштовхом однієї ноги з перестрибуванням натягнутої на висоті 30-40 см мотузки з подальшим виконанням удару головою по м'ячу, що накидається партнером.
Для того, щоб у тих, що займаються, вдосконалювати спритність, необхідно послідовно опановувати все більш якісно новими вправами, ускладнюючи вже освоєні. На розвиток спритності направлені вправи по оволодінню технічними прийомами гри.
Сукупність способів виконання футболістами різноманітних рухів, вживаних в грі, складає поняття техніки. Техніка гри у футбол включає пересування, зупинки, повороти і стрибки, удари по м'ячу, зупинки м'яча, ведення, хитрощі, вкидання, відбір м'яча, а також специфічні технічні прийоми, вживані в грі воротарем. Технічна майстерність гравця у футболі характеризується як кількістю прийомів, які він використовує на полі, так і варіативністю їх виконання, умінням виконувати технічні прийоми при активному опорі суперників. Для сучасного футболу характерний універсалізм в технічному оснащенні гравців. Це в першу чергу виявляється в умінні добре володіти всіма технічними прийомами і на високому рівні виконувати ті, які характерні для конкретного амплуа. Щоб підготувати гравця високого класу, необхідне освоєння всього технічного арсеналу футболу починати з дитинства. При цьому методика навчання хлопчиків і дівчаток не має відмінностей.
Послідовність навчання технічним прийомам в практиці склалася наступна. Спочатку слід ознайомитися з ударами по м'ячу ногами і зупинками м'яча. Після освоєння цих прийомів можна брати участь в іграх 3×3, 4×4, 5×5, 6×6. Надалі, на основі вивчених прийомів, рекомендується приступити до вивчення різноманітності технічних прийомів, тобто після ударів ногами по м'ячу і зупинок м'яча слід приступити до навчання його ведення, виконання хитрощів, потім – до розучування техніки ударів по м'ячу головою, вкидання і, нарешті, відбору м'яча. Природно, така послідовність зовсім не означає, що ті, що займаються, не освоївши того або іншого прийому, не повинні грати у футбол. Пропонована послідовність в навчанні технічним прийомам передбачає освоєння футболістами-початківцями всього технічного арсеналу поступово на основі вже освоєного матеріалу. Звичайно, навчання окремим технічним прийомам не повинно бути самоціллю. Процес навчання повинен будуватися творчо, а вже освоєні прийоми потрібно пов'язувати з протидією суперника.
Спочатку не слід виконувати той або інший прийом в повну силу. Так, розучуючи зупинки і удари головою, можна використовувати слабко накачаний м'яч. В цілому ж процес навчання технічним прийомам складається із загального ознайомлення того, що займається, з прийомом, розучування прийому в спрощених умовах, розучування прийому в ускладненій обстановці і закріплення прийому. Здійснюючи таку послідовність в навчанні, підбираючи відповідні вправи, використовуючи раціональні методи тренування, можна успішно вирішити завдання по підготовці високотехнічних молодих гравців.
Щоб добитися правильного уявлення про структуру прийому, що вивчається, необхідно зосередити увагу лише на основному, опускаючи всю тонкість і деталі даного руху. Так, при ознайомленні з ударом внутрішньою стороною стопи основну увагу треба зосередити на головному, тобто положенні стопи ноги, що б'є, яка повинна бути сильно розвернута назовні. Удар внутрішньою стороною стопи може з успіхом застосовуватися для коротких і середніх передач, ударів по воротах зблизька. Такі удари не дуже сильні, та зате відрізняються точністю. Загальне ознайомлення з прийомом закінчується завжди його практичним випробуванням .
Розучування технічних прийомів здійснюється за допомогою цілісного і розчленованого методів. Цілісний метод буде головним при розучуванні більшості прийомів. При розучуванні ж таких складних прийомів, як удар ногою по м'ячу в падінні через себе, удар головою по м'ячу в кидку, ловіння і відбиття м'яча, що летить, в падінні, і ряду інших важко обійтися без застосування розчленованого методу. Це пояснюється тим, що, не володіючи необхідним руховим досвідом, футболісти-початківці, природно, не зможуть справитися зі складним руховим завданням. Використання в цьому випадку розчленованого методу допоможе у міру оволодіння основними елементами прийому, що займаються, поступово звести їх в загальну структуру руху і після цього перейти до його розучування вже в цілісному вигляді.
До застосування розчленованого методу необхідно вдаватися і в тих випадках, коли при вивченні прийому в цілісному вигляді припускається грубої помилки. В цьому випадку рекомендується вичленувати спотворюваний елемент руху і вправлятися над його правильним виконанням. Наприклад, виконуючи удар по м'ячу серединою підйому, гравці-початківці, часто припускаються типової помилки, ставлячи опорну ногу не на одній лінії з м'ячем, а ближче або далі. Для виправлення помилки можна запропонувати їм імітувати удар з розгону, ставлячи ногу спеціально позначену на одній лінії з м'ячем відмітку. Нерідко спотворення при виконанні гравцями технічних прийомів пов'язане з їх недостатньою фізичною підготовленістю. У цих випадках треба правильно підібрати і використати при розучуванні прийомів відповідні підготовчі вправи, які б сприяли ефективному освоєнню руху, що вивчається, що підводять.
Вивчення технічних прийомів в ускладненій обстановці в першу чергу передбачає виховання у футболістів-початківців умінь виконувати прийоми в різних умовах, що змінюються, наближених до ігрової обстановки. Такий підхід повинен забезпечити формування у гнучких рухових навиків, що займаються, вдосконалення техніки.
Ускладнення виконання технічних прийомів рекомендується будувати в такій послідовності: спочатку на місці, потім у русі, при пасивному опорі суперника, при активному опорі суперника і, нарешті, в рухомих іграх, ігрових вправах і учбових іграх. При цьому виконання технічних прийомів на місці не повинно затягуватися в часі, оскільки такі вправи проводяться в основному з метою створення у початківців первинного уявлення про структуру прийому, що вивчається. Після випробування прийому на місці слід перейти до його виконання в русі. Проте на даному етапі не потрібно прагнути до досягнення високого рівня оволодіння технікою.
Зусилля на тренуваннях корисно зосередити на відпрацюванні "своїх" прийомів з урахуванням індивідуальних особливостей тіла, рухової обдарованості. Слід зазначити, що в процесі вивчення технічних прийомів в ускладненій обстановці у того, що займається, одночасно формуються тактичні уміння. Причому спостерігається наступна залежність: чим різноманітніша технічна оснащеність гравця, тим більший тактичний потенціал він має в своєму розпорядженні 
Закріплення технічних прийомів здійснюється за допомогою багаторазового виконання вправ у рухливих іграх. У зв'язку з цим в період закріплення технічних прийомів необхідно більше уваги приділяти відпрацьовуванню індивідуальних специфічних прийомів, направлених на виконання в грі конкретних ігрових функцій. Важливою особливістю процесу закріплення технічних прийомів є їх злиття в часі з процесом розвитку у того, що займається, фізичних якостей. Наприклад, багаторазове виконання конкретного технічного прийому у відносно невеликий відрізок часу виступатиме разом з вдосконаленням техніки і як засіб розвитку фізичних якостей, а багаторазове повторення удару головою в стрибку сприяє також розвитку стрибучості.
https://www.youtube.com/watch?v=r0hFnVtKKOQ

                                                                           12.05
                                                                      ФК 7 клас
Тема: Навчання техніці метання
Вивчення в школі метання малого м'яча як виду легкої атлетики розпочинається з першого класу. Опановуються рухи тримання малого м'яча, метання в горизонтальну та вертикальну ціль з місця.
Учень стоїть облич­чям до напрямку метання, ліва нога спереду на всій ступні, права нога на.крок позаду на носку, права рука з м'ячем спереду на рівні голови, ліворука у довільному положенні. Опускаючи праву ногу на всю ступню- і зги­наючи її в коліні, учень відводить праву руку вниз — на­зад — убік, а тулуб нахиляє праворуч і піднімає ліву руку вперед. Потім швидко випростується і 'повертає ту­луб ліворуч до напрямку метання, права нога позаду на " носку. Разом з цим рука швидко рухається над плечем уперед — угору. М'яч випускається під кутом близько 45°

У техніці метань малого м'яча з розбігу виділяють три фази:
підготовчу (розбіг);
основну (кидок);
заключну (гальмування).
Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент виведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, зайняти вихідне положення для виконання метання. Обганяючи ногами й тазом плечі та руку зі снарядом, метальник підсилює потужність фінального ривка, збільшуючи шлях польоту снаряду. Різноманітні підстрибування зі снарядом на останніх кроках розбігу помітно погіршують можливий результат.

Довжину розбігу в метанні малого м'яча збільшують поступово, з підвищенням рівня оволодіння технікою цього виду. Не слід збільшувати розбіг для учнів, які не оволоділи технікою виконання останніх кроків. Трапляються випадки, коли результати кидків із трьох кроків, а іноді й з місця, бувають кращими за результати кидків з розбігу. Мета розбігу — набути оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшити виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці до рівня плечей; кисть — на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, прискорюючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад.
Під час останні п'яти кроків розбігу наділяється особа увага, «перехресному» кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою (якщо учень виконує метання правою рукою). Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба вбік на початку розбігу. Чітке дотримання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання школярів правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінального зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба й руки. Кроки після контрольної лінії відрізняються як за формою, так і за змістом. У першому кроці ліва нога ставиться прямою в коліні, стопа ніби підкидає метаючого від ґрунту. До моменту виконання другого кроку рука зі снарядом повністю випрямлена, плечі відведені в бік снаряда. Ступні ніг ставляться без розвороту, метальник рухається з виведеним вперед тазом. При постановці ноги в передостанньому кроці важливо не розвертати надто сильно носок стопи назовні. Права нога виноситься вперед таким чином, щоб уперед спочатку виводилась стопа, нога при цьому залишається майже прямою,— це і є «перехресний» крок. Слід намагатись ставити праву ногу подалі вперед.
Виконуючи енергійний поштовх лівою, слід одночасно, без паузи, виносити й праву ногу. Положення ступні з невеликим поворотом назовні спричинить незначний поворот таза, але слід прагнуги, щоб він був меншим.
У вихідному положенні для кидка учень стоїть на зігнутій правій нозі; таз виведений уперед; носок повернутий назовні, тулуб — боком, у напрямку метання, з відведеною назад прямою рукою зі снарядом: м'яч або граната відводиться з положення над плечем строго по прямій лінії назад з одночасним поворотом плечей.
Ліву руку на початку розбігу тримати, як при звичайному бігу, а під час виконання «перехресного» кроку винести перед тулубом, маса тіла переноситься на праву ногу.
Кидок починається з випрямлення ноги й наступного повороту її п'яткою назовні. Права нога за рахунок свого випрямлення штовхає таз угору — вперед, випереджаючи рух плечей. Цей рух створює положення «натягнутого лука».
Момент переходу на ліву ногу нетривалий, він дозволяє зберегти швидкість, ліва нога ставиться попереду, створюючи упор на п'ятку — використовується як «підкидна» катапульта.
До постановки лівої ноги кисть правої руки повертають долонею вгору, викручуючи всю руку в плечовому суглобі. Права рука з цього положення рухається коло вуха, згинаючись ліктем уперед, а кисть зі снарядом залишається позаду.
З рухом правої руки ліва починає рух ліктем назовні. Повертаючись у напрямку метання грудьми вперед, метальник розташовує руку зі снарядом за плечем, а не збоку від нього.
Після завершення цих рухів метальник займає положення «натягнутого лука», різким рухом готовий випустити снаряд. У момент наближення ліктя до голови плечі завершують поворот у напрямку метання й розпочинається різкий рух плечима вперед. Права рука, проходячи кистю вад плечем, випрямляється в ліктьовому суглобі.
Спираючись п'яткою лівої ноги, метальник розпочинає різкий ривковий рух тілом уперед — угору, рука зі снарядом розташована позаду, відстаючи у виконанні кидка. Потім рух руки зі снарядом прискорюється, лікоть проходить поряд із головою, рука поступово випрямляється (спочатку в ліктьовому суглобі, потім у кисті), завершує ж ривковий рух виведення всього плечового поясу вперед. Метальник повертається правим боком у напрямку метання.
https://www.youtube.com/watch?v=NMm3qkpxoHQ
https://www.youtube.com/watch?v=LEt1BDzsz0k

                                                                             12.05
                                                                        ФК 6 клас
Тема: Розвиток сили

Сила – здатність людини долати опір або протидіяти йому за допомогою м’язових зусиль. В якості опору можуть виступати:

1. Сила земного тяжіння;
2. Опір навколишнього середовища;
3. Маса обтяжень (приладів, снарядів);
4. Сила інерції власного тіла або його ланок;
5. Опір партнерів.

Чим більший опір здатна подолати людина тим вона є сильніша. Основними специфічними для різних дій видами сили є: абсолютна сила, відносна сила, швидкісна сила, вибухова сила, силова витривалість.

Абсолютна сила – це здатність долати найбільший опір або протидіяти йому.

Відносна сила – показник абсолютної сили котрий приходиться на 1кг/маси тіла людини.

Швидкісна сила – здатність людини долати помірний опір з максимальною швидкістю.

Вибухова – прояв найбільшого зусилля за найкоротший проміжок часу.

Силова витривалість – це здатність людини якомога ефективніше долати помірний зовнішній опір.

Сила залежить від 2 – х факторів:

1. Зовнішній фактор (величина зовнішнього опору, зовнішні умови, час доби, погодні умови);
2. Внутрішній фактор:

Структура м’язів. За структурою та метаболічними якостями розрізняють два основні типи м’язових волокон: червоні і білі. Червоні здатні до тривалої і повільної роботи. Сила і швидкість скорочення білих волокон значно вищі ніж червоних. [11]

М’язова маса. Збільшення м’язової маси супроводжується зростанням абсолютної сили. Проте, позитивна залежність «маса тіла – абсолютна сила» тим більша чим краще тренована людина. У мало тренованих осіб вона може зовсім не проявлятися. Поряд з тим, зі збільшенням м’язової маси відносна сила, як правило, зменшується.

Внутрішньом’язова координація. Як відомо, кожний руховий нерв складається з окремих мотонейронів. Кожний окремий мотонейрон з його розгалуженням і м’язовими волокнами, які він іннервує, називають руховою одиницею (РО). 

Міжм’язова координація. Її суть полягає у синхронізації збудження оптимальної для певної пухової дії кількості м’язів синергістів; гальмування активності м’язів – антагоністів; раціональній послідовності залучення до роботи м’язів; забезпечення фіксації в суглобах, у яких не потрібно бути рухів. 

Реактивність м’язів. Її суть полягає у здатності м’язів накопичувати енергію розтягування з наступним її використанням як силового додатку, що підвищує потужність їх скорочення. Чим активніше (в оптимальних межах –– 15 – 25% ) розтягуються м’язи у фазі амортизації і сим швидше вони переключаються з поступливої роботи до волаючої роботи, тим вища потужність їх скорочення.

Потужність енергоджерел Короткочасна напружена силова і швидкісно – силова робота забезпечується фосфатними енергоджерелами (АТФ, КрФ), а триваліша виконується за рахунок анаеробного та аеробного розчеплення глікогену.

https://www.youtube.com/watch?v=V7Y143nQqts
https://www.youtube.com/watch?v=hDrJDtfNjRo
https://www.youtube.com/watch?v=Sa28hTvGuTc&t=276s

                                                                        12.05
                                                                    ФК 9 клас
Тема: Маневрування на полі

Успіх у футболі залежить від витривалості та вміння володіти м'ячем. Але організація гри і взаємодія гравців, тобто тактика, також мають важливе значення. Розрізняють тактику нападу та захисту.

Важливим елементом тактики нападу є гра без м'яча та маневрування гравців на полі.

Протягом матчу кожен гравець володіє м'ячем декілька хвилин. Решту часу він перебуває на полі без м'яча. Тому результат атаки багато в чому залежить від уміння гравців своєчасно опинятися в вигідній позиції (відкриватися).

«Пасуй і біжи»

Зробивши передачу, не зупиняйся. Твій опікун буде продовжувати переслідування, щоб перехопити м'яч. Відразу після удару по м'ячу відходь на вільне місце.

Намагайся знайти вільне місце попереду себе. Отримавши м’яч, ти зможеш швидко перевести гру до воріт суперника. Якщо твій партнер не має можливості зробити пряму передачу, займи таке положення, щоб він подав пас під кутом.

Взаємодія  з партнерами під час атаки

Взаємодія із своїми партнерами - запорука успіху на футбольному полі. Невдала атака свідчить про відсутність порозуміння між гравцями. Проси м'яч, подавши чіткий та короткий сигнал, тільки тоді, коли поруч немає суперника.

Повідомлення партнеру, що ти забираєш м'яч

Повідомлення партнеру з м'ячем про наближення суперника.

Повідомлення партнеру, який приймає м'яч, що суперник його не опікує і він має змогу оглядітися.

Зв'язок підтримується не тільки словами чи жестами. Дуже важливо, щоб гравець бачив, що роблять партнери. Тому не слід опускати голову, бо треба весь час стежити за подіями на футбольному полі, якщо ти володієш м'ячем.

Створення чисельної переваги на окремій ділянці поля

Щоб забивати голи, треба створювати сприятливі ситуації. Не дозволяй нападнику, який володіє м'ячем, залишатися один на один із захисником. Нападник весь час повинен відчувати підтримку партнерів команди, н],об не втратити м'яч. Щоб досягти успіху, біля воріт має бути більше гравців тієї команди, яка атакує.

На малюнку показано, як партнери виконують ривки на вільні місця. Такі ривки відво­лікають захисників від гравця з м'ячем, надаючи йому можливість продовжити атак

https://www.youtube.com/watch?v=Xfz_MbVwsM8
https://www.youtube.com/watch?v=1eEfc9W7eJk
https://www.youtube.com/watch?v=r9hnH-dtwgg

                                                                         12.05
                                                                   ЗВ 10 клас
Тема: Узагальнення знань
  1. Основні правила орієнтування на місцевості
  2. Класифікація надзвичайних ситуацій?
  3. Перша допомога, основні правила?
  4. Джерела надзвичайних ситуацій у воєнний час?
  5. Правила складання опису місцевості?
Відповіді з вказаними прізвищем та ім ям надсилати на Viber - 066 737 14 46

                                                                        12.05
                                                                   ЗВ 11 клас
Тема: Стрій та його елементи

Стрій — визначене Стройовим статутом ЗСУ розміщення військовослужбовців, підрозділів і частин для їх спільних дій у пішому порядку та/або на машинах.

Розглянемо елементи строю:

• Шеренга — стрій, у якому військовослужбовці розміщені один біля одного на одній лінії. Лінія машин — стрій, у якому машини розміщені на одній лінії одна біля одної.

• Фланг — правий (лівий) край строю. Під час поворотів назви флангів не змінюються.

• Фронт — бік строю, до якого військовослужбовці повернені обличчям, а машини — лобовою частиною.

• Інтервал — відстань по фронту між військовослужбовцями (машинами), підрозділами та частинами.

• Дистанція — відстань у глибину між військовослужбовцями (машинами), підрозділами та частинами.

• Ширина строю — відстань між флангами.

• Глибина строю — відстань від першої шеренги (військовослужбовця, що стоїть попереду) до останньої шеренги (військовослужбовця, що стоїть позаду).

• Двошеренговий стрій — стрій, у якому військовослужбовці однієї шеренги розміщені за військовослужбовцями іншої шеренги на відстані одного кроку (витягнутої руки, покладеної долонею на плече військовослужбовця, що стоїть попереду). Шеренги поділяють на першу та другу. Після повороту строю назви шеренг не змінюються.

• Ряд — два військовослужбовці, що стоять у двошеренговому строю один за одним. Якщо за військовослужбовцем першої шеренги не стоїть військовослужбовець другої шеренги, такий ряд називають неповним; останній ряд завжди має бути повним. Після повороту двошеренгового строю кругом військовослужбовець неповного ряду самостійно стає в першу шеренгу.

• Одношеренговий (шеренга) і двошеренговий строї можуть бути зімкнутими або розімкнутими. У зімкнутому строю військовослужбовці в шеренгах розміщені по фронту один від одного з інтервалами на ширину долоні між ліктями. У розімкнутому строю військовослужбовці в шеренгах розміщені по фронту один від одного з інтервалами на один крок або з інтервалами, які визначає командир.

• Колона — стрій, у якому військовослужбовці або підрозділи (машини) розміщені один (одна) за одним (одною) на дистанціях, установлених Статутом або командиром. Колони можуть бути вишикувані по одному, по два, по три, по чотири та більше військовослужбовців. Колони застосовують для шикування військовослужбовців, підрозділів і частин у розгорнутий або похідний стрій.

• Розгорнутий стрій — стрій, у якому військовослужбовці, підрозділи (машини) вишикувані на одній лінії по фронту в одношеренговому чи двошеренговому строю (в лінію машин) або в лінію колон з інтервалами, установленими Статутом або командиром. Розгорнутий стрій застосовують для проведення перевірок, розподілу, оглядів, парадів, а також в інших необхідних випадках.

• Похідний стрій — стрій, у якому підрозділ вишикуваний у колону або підрозділи в колонах вишикувані один за одним на дистанціях, установлених Статутом або командиром. Похідний стрій застосовують для пересування підрозділів, проходження урочистим маршем або з піснею та в інших необхідних випадках.

• Напрямний — військовослужбовець (підрозділ, машина), що рухається на чолі строю у визначеному напрямку. За напрямним має переміщуватися решта військовослужбовців (підрозділів, машин).

• Замикаючий — військовослужбовець (підрозділ), який рухається останнім у колоні.

• Лінійний — військовослужбовець, призначений для позначення лінії шикування підрозділів і частин, а також лінії проходження урочистим маршем.

Строєм управляють командами й розпорядженнями, які подає командир голосом, сигналами та особистим прикладом і які передають технічними й руховими засобами.

Команди та розпорядження можуть передаватися колоною через командирів підрозділів (старших машин) і спостерігачів.

Розрізняють підготовчу та виконавчу команди, проте можуть бути лише виконавчі. Підготовчу команду подають чітко (виразно), гучно та протяжно, щоб військовослужбовці зрозуміли, яких дій вимагає від них командир. За підготовчою командою військовослужбовці, які перебувають в строю, приймають стройове положення, під час руху переходять на стройовий крок, а поза строєм повертаються вбік начальника та приймають стройове положення.

Виконавчу команду (далі надрукована великими літерами) подають після паузи гучно, уривчасто й чітко. Таку команду здійснюють негайно й точно. З метою привернути увагу підрозділу або окремого військовослужбовця в підготовчій команді, у разі потреби, називають підрозділ або військове звання військовослужбовця. Наприклад: «Взвод (3-й взвод) — СТІЙ!»; «Солдат Левченко, кру-ГОМ!».

Під час виконання прийомів зі зброєю в підготовчій команді можуть зазначати назву зброї, наприклад: «Автомати на — ГРУДИ!»; «Кулемети на ре-МІНЬ!» тощо.

Гучність голосу під час подання команди змінюють залежно від ширини і глибини строю, рапорт віддають чітко, без різкого підвищення голосу.

Під час подання команди сигналом попередньо подають сигнал «УВАГА», а якщо команда стосується одного підрозділів, то подають сигнал, який стосується цього підрозділу. Відповідні сигнали, що позначають підрозділи, встановлює командир частини.

Щоб припинити виконання прийому, подають команду «ВІДСТАВИТИ». За цією командою приймають положення, яке було до виконання прийому.

Під час навчання дозволено виконання зазначених у Статуті стройових прийомів і рухів за розподілом, а також з допомогою підготовчих вправ, наприклад: «Автомат на груди, за розподілом: роби — РАЗ, роби — ДВА, роби — ТРИ»; «Праворуч, за розподілом: роби — РАЗ, роби — ДВА».

Обов’язки військовослужбовців перед шикуванням і в строю. Військовослужбовець зобов’язаний:

• перевіряти справність своєї зброї, закріплених за ним озброєння й техніки, боєприпасів, засобів індивідуального захисту, шанцевого інструменту (інструмент, призначений для виконання вручну інженерних робіт — самообкопування, відривання траншей і ходів сполучення та ін.), обмундирування та спорядження;

• мати коротку зачіску; охайно заправляти обмундирування, правильно надівати та припасовувати спорядження, допомагати товаришеві усувати помічені недоліки;

• знати своє місце в строю, ставати до строю швидко, без метушні; під час руху зберігати рівняння, інтервал і дистанцію; не виходити зі строю (машини) без дозволу;

• у строю без дозволу не розмовляти, додержувати цілковитої тиші; бути уважним до наказів (розпоряджень) і команд (сигналів) свого командира, виконувати їх швидко й точно, не заважаючи іншим;

• передавати накази (розпорядження), команди (сигнали) без перекручень, гучно й чітко.

Виконання команд у строю. Шикування військовослужбовців здійснюють за командою «СТАВАЙ!». За цією командою треба швидко стати в стрій на визначені Статутом інтервал і дистанцію, підбори поставити разом, а носки розвести по лінії фронту на ширину стопи; дивитися прямо перед собою.

За потреби вирівняти відділення на місці подають команда «РІВНЯЙСЬ» або «Ліворуч — РІВНЯЙСЬ». За командою «РІВНЯЙСЬ» усі, крім правофлангового, повертають голову праворуч (праве вухо вище від лівого, підборіддя трохи підняте) і вирівнюються так, щоб кожен бачив груди четвертої особи, вважаючи себе першим. За командою «Ліворуч — РІВНЯЙСЬ» усі, крім лівофлангового, повертають голову ліворуч (ліве вухо вище від правого, підборіддя трохи підняте).

Під час рівняння військовослужбовці можуть трохи пересуватися вперед, назад або в той чи інший бік. Під час рівняння з карабінами (кулеметами) в положенні «до ноги» за виконавчою командою багнет (дульну частину) притискають до правого боку.

Після закінчення рівняння подають команду «СТРУНКО!», за якою всі військовослужбовці приймають стройове положення — швидко повертають голову прямо, а карабіни (кулемети) приводять у попереднє положення.

За командою «ВІЛЬНО» можна послабити в коліні праву або ліву ногу, але не можна зрушувати з місця, треба бути уважним і не розмовляти. Після команди «ВІЛЬНО» може бути подана команда «ЗАПРАВИТИСЬ», за якою, не залишаючи свого місця в строю, потрібно поправити зброю, обмундирування та спорядження.

https://www.youtube.com/watch?v=qIYe1F-ehGw

                                                                    11.05
                                                              ФК 11 клас
Тема: Узагальнення знань
 1. Що таке оффсайд, які його різновиди?
 2. Назвіть види ведення м яча в футболі?
 3. Які види зупинки м яча ви знаєте?
 4. Які види передач ви знаєте?
 5. Види ударів по м ячу?
 6. Основні правила техніки вкидання аута?
 7. Розміри футбольного майданчика?
 8. Назвіть всі види дистанції в легкій атлетиці?
 9. Основи техніки метання?
10. Які види стрибків ви знаєте?
11. Основи техніки штовхання ядра?
12. Назвіть основні техніки нападу і захисту в футболі?
  Відповіді з вказаними прізвищем та ім ям надсилати на Viber - 066 737 14 46

                                                                         11.05
                                                                  ФК 10 клас
Тема: Узагальнення знань
 1. Що таке оффсайд, які його різновиди?
 2. Назвіть види ведення м яча в футболі?
 3. Які види зупинки м яча ви знаєте?
 4. Які види передач ви знаєте?
 5. Види ударів по м ячу?
 6. Основні правила техніки вкидання аута?
 7. Розміри футбольного майданчика?
 8. Назвіть всі види дистанції в легкій атлетиці?
 9. Основи техніки метання?
10. Які види стрибків ви знаєте?
11. Основи техніки штовхання ядра?
12. Назвіть основні техніки нападу і захисту в футболі?
  Відповіді з вказаними прізвищем та ім ям надсилати на Viber - 066 737 14 46
                                                                        

                                                                         11.05
                                                                 ФК 8 клас
Тема: Узагальнення знань
 1. Назвіть різновиди нападу та захисту в баскетболі?
 2. Назвіть 5 найвидатніших футбольних клубів світу та України?
 3. Що таке оффсайд, які його різновиди?
 4. Назвіть види ведення м яча в футболі?
 5. Які види зупинки м яча ви знаєте?
 6. Які види передач ви знаєте?
 7. Види ударів по м ячу?
 8. Основні правила техніки вкидання аута?
 9. Основні види дій воротаря?
 10. Розміри футбольного майданчика?
  Відповіді з вказаними прізвищем та ім ям надсилати на Viber - 066 737 14 46

                                                                       08.05
                                                                   ФК 7 клас
Тема: Розвиток гнучкості

Фізичні вправи мають особливе значення для людини: підвищення тонусу нервової та м’язової систем, працездатності, їх потрібно виконувати кожного дня всім учням.

Виконання фізичних вправ для розвитку сили й гнучкості є стимулюванням ряду фізіологічних функцій організму. Це, насамперед, стосується діяльності серцево-судинної і дихальної систем. У результаті виконання вправ швидко підвищується загальний тонус організму, пожвавлюється діяльність серцево-судинної системи, внаслідок чого ліквідуються вогнища застійної, депонованої крові, зокрема, у черевній порожнині. Посилюється функція дихання: збільшується його глибина, поліпшується легенева вентиляція. Покращується також і діяльність шлунково-кишкового тракту, нирок, поліпшуються процеси обміну речовин тощо.

Вправи для розвитку сили та гнучкості - це комплекс фізичних вправ, характер яких та форма проведення різноманітні й залежать від мети занять. Якщо розглядати ці вправи як засіб підняття функціональних можливостей організму, то достатньо виконувати їх протягом 10-15 хв., застосовуючи прості вправи, які не викликають відчуття втоми.

Загальний принцип побудови комплексу полягає в тому, щоб забезпечити участь основних м’язових груп в русі, що в свою чергу активно впливає на роботу внутрішніх органів. У комплекс потрібно також включати вправи як на дихання, так і на гнучкість. Потрібно уникати виконання вправ статичного характеру, із значним обтяженням, на витривалість (наприклад, тривалий біг до втоми).

Завдання вправ для розвитку сили й гнучкості:

 - стимулювати розвиток м’язів, що забезпечують правильну поставу, розвивають органи дихання, кровообігу, поліпшують обмін речовин;

 - сприяти загартуванню організму учнів;

 - підвищення загального рівня розвитку активної і пасивної рухомості в суглобах, зміцнення суглобів;

 - розвиток максимальної амплітуди в тих рухах, які сприяють швидкому оволодінню спортивною технікою і на цій основі – покращення результатів.

 Під гнучкістю розуміють морфо-функціональні властивості опорно-рухового апарату, які визначають ступінь рухомості його ланок. Іншими словами, гнучкість – це здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою. Розрізняють активну і пасивну гнучкість.

Активна гнучкість проявляється за допомогою власних м’язових зусиль. Наприклад, піднімання прямої ноги вперед (вбік) і утримання її в цьому положенні. Активні рухи виконуються за рахунок роботи м’язових груп, які проходять через даний суглоб.

Пасивна гнучкість проявляється шляхом прикладання до рухомої частини тулуба зовнішніх сил – зовнішнього обтяження; зусиль партнера і т. д. Показники пасивної гнучкості у більшості випадків вищі від показників активної гнучкості. Різницю між показниками активної і пасивної гнучкості називають "запасом гнучкості". Гнучкість відносно легко і швидко розвивається, якщо заняття носять щоденний систематичний характер. Найбільш значні темпи збільшення показників гнучкості спостерігаються з 7 до 8 та з 11 до 13 років. Потім гнучкість стабілізується і, якщо не виконувати вправи, що спрямовано впливають на гнучкість, вона вже в 16-17- річному віці починає прогресивно погіршуватися.

Розвиток гнучкості тісно пов’язаний з розвитком сили. Захоплення силовими вправами може призвести до обмеження рухомості в суглобах, як і прискорений розвиток гнучкості без належного зміцнення м’язово-зв’язкового апарату може призвести до розхитаності в суглобах. Звідси випливає необхідність оптимального поєднання в процесі фізичного виховання вправ, спрямованих на розвиток гнучкості, з силовими та іншими вправами, що сприятимуть гармонійному розвитку фізичних якостей.

https://www.youtube.com/watch?v=SBqsXeaPCZU

https://www.youtube.com/watch?v=aiFu65LpnYA&t=34s

                                                                    08.05
                                                               ФК 6 клас
Тема: Техніка стрибка у висоту

В залежності від положення тулуба при переходу плани розрізняють п'ять способів стрибка у висоту: "переступання", "хвилі "перекат", "перекидний" і "фосбері-флоп".
На сьогодні використовуються два способи: "переступання" - длянавчання школярів і новачків та "фосбері-флоп" - для спортсменів більш високого класу.
Стрибок у висоту (незалежно від способу) складається з розбії відштовхування, переходу планки і приземлення.

Сучасна техніка стрибка пред'являє надзвичайно високі вимоги? фізичної підготовленості стрибуна: швидкісні якості май1 оптимально поєднуватися з силовими якостями ніг даючи спортсмену стрибучість. Велике значення мають також гнучкість та координат рухів.
Серед чинників технічної підготовленості щодо величини вкладу факторів, що визначають результат стрибка у висоту виділяють:

1. Швидкість вильоту після відштовхування - 81 % результату;
2. Висота загального центра маси тіла (ЗЦМТ) в момент
   закінчення відштовхування - 12% результату;
3. Відстань між планкою і ЗЦМТ стрибуна в найвищій точці злету
   - 7% результату.

1. Основи техніки стрибка у висоту з розбігу.

   Це самий простий і найменш раціональний спосіб стрибка. В стрибку у висоту способом "переступання" стрибун штовхається дальньою від планки ногою і переходить її ногами почергово -спочатку маховою, потім поштовховою.
РОЗБІГ. Розбіг виконується під кутом 30-45° до планки. Довжина розбігу складає 5-7 (9) кроків, стрибун розбігається по прямій. Розбіг починається з контрольної відмітки, яка визначається дослідним шляхом. Стрибун відмічає розбіг кроками (із розрахунку два звичайних кроки за один біговий), або стопами (із розрахунку 5-6 стоп за кожен крок розбігу). В залежності від попадання на місце відштовхування контрольна відмітка пересувається вперед, якщо стрибун відштовхується далеко від планки чи назад, якщо близько. Перші кроки розбігу виконуються з нахилом тулуба вперед, нога ставиться на всю стопу, а останні три кроки - з п'яти, з наступним швидким перекатом на всю стопу. Темп бігу на останніх кроках зростає. Тулуб поступово випрямляється і на останніх кроках набуває вертикального положення. Руки працюють як в звичайному бігу, але з більшою амплітудою. Погляд спрямовуються вперед-вгору на планку. Підготовка до відштовхування зводиться до підсідання на останніх кроках, подовженню передостаннього та укороченню останнього кроку. Це сприяє обгону тазом верхньої частини тулуба.
В залежності від вибору способу виконання махових рухів (однією чи обома руками) відбувається зміна рухів руками на останніх кроках. Якщо руки виконують маховий рух як в стрибках у довжину, то на останньому кроці лікоть руки однойменної поштовховій нозі затримується позаду, а інша рука менше виноситься вперед. Якщо маховий рух виконується двома руками одночасно, то на останньому кроці рука однойменна маховій нозі не виноситься вперед, а друга рука напівколом відводиться назад. До моменту постановки ноги на місце відштовхування, обидві руки опиняються відведеними назад.
ВІДШТОВХУВАННЯ. Відштовхування виконується біля ближньої стійки на відстані 60-80 см від проекції планки на поверхню сектора. Нога на відштовхування ставиться пряма, з п'яти далеко попереду ЗЦМТ. Під впливом інерційних сил отриманих при розбігу відбувається згинання поштовхової ноги в суглобах. Мах виконується ногою, що розпочинається по найбільшій амплітуді. Відштовхування закінчується повним випрямленням поштовхової ноги і витягуванням тулуба вгору.
ПЕРЕХІДЧЕРЕЗ ПЛАНКУ. Перехід через планку - це своєрідна фаза реалізації стрибка. Для цього стрибун тягнеться вгору переносячи махову ногу і тулуб за планку. Після переходу планки цими частинами тіла махова нога і руки опускаються за планку, а тулуб нахиляється вперед. Це сприяє підйому і переносу через планку поштовхової ноги.
ПРИЗЕМЛЕННЯ. Приземлення відбувається на махову ногу, а потім на поштовхову. Внаслідок цього стрибун трохи розвертається обличчям до планки.

https://www.youtube.com/watch?v=YtEW3ef1NDA

https://www.youtube.com/watch?v=67sEK6W37S4

https://www.youtube.com/watch?v=LXmvUufBrXU

                                                                             08.05
                                                                         ФК 5 клас
Тема: Розвиток гнучкості

Комплекс динамічних вправ на гнучкість (на гімнастичній стінці)
1. В. п. - ліва нога убік в упорі на гімнастичній стінці, її ступня паралельна полу: повільні повороти (8-10 разів) лівої ноги в тазостегновому суглобі, тримаючись руками за жердини. Hе міняючи вихідного положення, перейти до виконання вправи 2.
2. В. п. - вправи 1: пружинисті згинання лівої ноги в колінному суглобі (5-6 разів). Руками перехопити жердини, прийнявши стійке положення. Ступня лівої ноги паралельна підлоги. Hе міняючи положення ніг, перейти до виконання вправи 3.
3. В. п. - вправи 2, хват руками ліворуч і праворуч від правої ступні, паралельної підлоги: повільні й плавні нахили тулуба до випрямленної лівої ноги (8-10 разів), не міняючи положення її ступні. Hе опускаючи лівої ноги з гімнастичної стінки, перейти до виконання вправи 4.
4. В. п. - ліва нога убік в упорі на гімнастичній стінці, тулуб нахилен вперед, руки опираються на жердину, ступня правої ноги відставлена убік на 50-70 см від площини гімнастичної стінки під кутом до неї 45-50 градусів: з поворотом лівої ноги в тазостегновому суглобі підтягти таз вперед до гімнастичної стінки, потім прогнутися в попереку й виконати нахил тулуба вліво до прямої ноги.
Виконати весь комплекс із вправ 1-4 для іншої ноги.

5. В. п. - випад правої в упорі на жердині гімнастичної стінки: згинання-розгинання ноги з упором руками на жердині. Виконати по 8-10 разів на кожну ногу.

6. В. п. - ліва нога випрямлена вперед в упорі на гімнастичній стінці: повільні пружинисті нахили тулуба вперед (6-10 разів), руки зафіксувати на ступні лівої ноги. В останньому нахилі можна зафіксувати на 10-15 секунд кінцеве положення тулуба, потім виконати вправу для іншої ноги.
7. В. п. - ліва нога убік в упорі на гімнастичній стінці: нахили тулуба до прямої опорної ноги (8-10 разів). Пальцями рук або долонями дістати підлоги. В останньому нахилі можна на 10-15 секунд зафіксувати кінцеве положення, потім виконати вправу для іншої ноги.
8. В. п. - стоячи обличчям до гімнастичної стінки в широкій стійці, ступні паралельні, руками захопити жердини на рівні грудей: почергові повороти всередину правою й лівою ногою в тазостегновому суглобі (по 8-12 разів), поступово розводячи ноги в сторони до максимуму (до поперечного шпагату). Hе міняючи положення, перейти до виконання наступної вправи.
9. В. п.  - як і у вправі 8: розгорнутися вліво й пружинистими рухами опуститися в шпагат лівої. Розгорнутися й перейти в шпагат іншою ногою.
10. В. п. - стоячи правим боком у гімнастичної стінки, ноги разом, правою рукою узятися за жердину: виконати 10 махів вперед випрямленною лівою ногою з поступовим збільшенням амплітуди рухів.

11. В. п. - стоячи обличчям до гімнастичної стінки, ноги разом, правою рукою узятися за жердину на рівні грудей, а лівою на рівні живота: виконати 10 махів убік випрямленною правою ногою з одночасним відхиленням тулуба вліво, ступня паралельна полу, а пальці розігнуті (носок "на себе").

12. В. п. - стоячи правим боком у гімнастичної стінки, ноги разом, правою рукою узятися за жердину на рівні грудей, а лівою - на рівні живота й трохи поперед проекції тіла: виконати 10 махів назад випрямленною правою ногою з одночасним нахилом тулуба вперед прогнувшись, голову повернути впівоборота вправо й поглядом контролювати траекторію руху п'яти.
Виконати вправи 10-12 для іншої ноги.
13. В. п. - стоячи боком у гімнастичної стінки, однойменна нога, зігнута в колінному суглобі - убік, в упорі на жердині, ступня впирається в гімнастичну стінку, однойменною рукою узятися за жердину вище коліна: пружинисті нахили тулуба вперед, пальцями або долонями обох рук торкаючись підлоги. Наприкінці вправи зафіксувати кінцеве положення на 10-15 секунд. Потім повернутися в в. п. і виконати вправу для іншої ноги.
14. В. п. - стоячи спиною до гімнастичної стінки на лівій нозі, права пряма нога в упорі на жердині, її ступня паралельна полу, правою рукою узятися за жердину на рівні плеча. Подати таз вперед, прогнутися в попереку й виконати 10 поворотів назад (пронація-супінація) у тазостегновому суглобі. Потім повторити вправу для іншої ноги.
15. В. п. - стоячи спиною до гімнастичної стінки, ноги на ширині плечей, руками узятися за жердини за головою: подати таз вперед, прогнутися в попереку й виконати 8-10 максимальних нахилів тулуба назад, поступово опуская рівень хвата руками.

https://www.youtube.com/watch?v=yPJ4tE2yQQ8

                                                                         08.05
                                                                    ЗВ 10 клас
Тема: Непрямий масаж серця, методика

Якщо всі заходи для поновлення прохідності дихальних шляхів та штучної вентиляції легень ефективно виконані, тоді наступним кроком повинно стати визначення роботи серця.

Встановлення зупинки кровообігу визначається за простими клінічними ознаками:

• • втрата свідомості;
• • відсутність пульсу на артеріях, що забезпечують мозковий кровообіг (артеріях шиї);
• • широкі, що не реагують на світло, зіниці;
• • синюшно-блідий колір видимих частин тіла постраждалого.

Втрата свідомості настає раптово. Ознака ця досить характерна.

Дуже важливою ознакою є відсутність пульсу.

Для діагностики цього стану важливо встановити відсутність пульсу на артеріях шиї (рис. 5.10). Широкі, що не реагують на світло, зіниці – одна з характерних ознак, причому звуження їх під час масажу серця свідчить про ефективність масажу. Якщо за допомогою перелічених ознак було встановлено зупинку кровообігу, то слід негайно почати непрямий масаж серця.

Непрямий масаж серця – простий захід, який не потребує ніякого обладнання і виконується в будь-яких умовах, одразу після виявлення зупинки кровообігу.

Суть його в ритмічному стискуванні груднини в напрямку до хребта таким чином, щоб відстань між грудниною і хребтом зменшувалась на 3-5 см. При цьому серце стискується і виштовхує кров з шлуночків серця в мале і велике коло кровообігу. Після припинення тиску на груднину грудна клітка повертається в попереднє положення, внаслідок чого шлуночки серця знову наповнюється кров'ю. Частота натискувань 100-120 разів за хвилину.

Рис. 13.10. Методика встановлення пульсу

Рис. 13.11. Визначення місця проведення непрямого масажу серця

Техніка непрямого масажу: постраждалого кладуть на спину, на тверду поверхню, наприклад, підлогу. Рятувальник стає збоку від постраждалого, зап'ястям лівої руки спирається на середню частину груднини, зап'ястям правої руки на тильну частину зап'ястя лівої руки і стискує груднину в напрямку хребта, використовуючи вагу власного тіла на розігнутих в ліктях кінцівках. Тиснення на грудину повинно бути сильним, швидким і короткочасним.

https://www.youtube.com/watch?v=14K6my9YpV4

https://www.youtube.com/watch?v=2RPy_O1YVCc

https://www.youtube.com/watch?v=JoJlemzSOR4