15.05
                                                                     ЗВ 10 клас
Тема: Алгоритм дій при кровотечах

Причиною превентивної смерті номер один при травмі є неконтрольована кровотеча. Сильна крововтрата вбиває людину менше ніж за 4 хв. Часто швидка просто не встигає доїхати до постраждалого за цей час. Для порятунку життя в таких випадках грає ключову роль людина поруч — випадковий перехожий, друг, колега, рідні. 

Врятувати життя може кожен, хто знає як діяти. Для цього не потрібно мати спеціальну медичну освіту, а порядок дій доволі простий.

Існує простий алгоритм дій, коли ми бачимо поранену людину. Англійською він звучить просто як А-В-С:

■ A — Alert — оповіщення — дзвоніть 103

■ B — Bleeding — кровотеча — знайдіть джерело кровотечі

■ C — Compress — тиск — натисніть, щоби зупинити кровотечу.

Отже, перше, що потрібно зробити — це оповістити службу екстреної допомоги про невідкладний випадок. Ви можете зробити це самостійно, або ж попросити когось іншого аби не втрачати час.

Обов’язково переконайтеся, що вам нічого не загрожує, перш ніж пропонувати будь-яку допомогу. Якщо ви також отримаєте травму, то вже не зможете допомогти жертві. Якщо в будь-який час ваша безпека може опинитися під загрозою, спробуйте покинути місце події та знайти укриття. Якщо це можливо перемістіть і пораненого. Важливий момент — одноразові гумові рукавички, якщо вони є у вас в наявності в момент надання допомоги пораненому, одягніть їх, аби захиститися від можливих інфекцій, що передаються з кров’ю.

Знайдіть джерело критичної кровотечі

Зніміть одяг чи оголіть рану, щоб чітко її бачити. Під одягом ви зможете знайти й інші травми. Знайдіть і визначте загрожуючі життю кровотечі, які відповідають таким ознакам:

Тиск і зупинка кровотечі

Існує кілька методів зупинки кровотечі, але вони мають одну спільну рису — тиск на кровоносну судину для зупинки кровотечі. Ваш алгоритм дій може залежати від того чи є у вас аптечка, турнікет чи немає, а також від місця поранення.

Якщо у вас немає аптечки першої допомоги слід зупиняти кровотечу шляхом прямого тиску, для цього:

■ Візьміть будь-яку чисту тканину (наприклад, сорочку) і накрийте рану.

■ Якщо рана велика і глибока, спробуйте затампонувати рану тканиною.

■ Здійсніть безперервний тиск двома руками безпосередньо на рану, що кровоточить.

■ Тисніть так сильно, як тільки можете.

■ Утримуйте тиск, щоб зупинити кровотечу. Тисніть допоки не прибудуть медики.

У вас є аптечка першої допомоги, поранений має критичну кровотечу з руки або ноги, але у вас немає турнікета, або якщо кровотеча із шиї, плеча або паху, вам слід затампонувати рану, а потім здійснити тиск обома руками. Для цього:

■ Зніміть або розірвіть одяг над раною.

■ Видаліть згустки крові.

■ Затампонуйте рану гемостатичним бинтом (бажано), простим бинтом або чистою тканиною.

■ Здійсніть постійний тиск двома руками безпосередньо на рану, що кровоточить.

■ Тисніть так сильно, як тільки можете.

■ Утримуйте тиск, щоб зупинити кровотечу. Тисніть допоки не прибудуть медики.

Якщо у вас є турнікет для зупинки критичної кровотечі з ноги або руки, накладіть його на кінцівку, що кровоточить, приблизно на 5-8 сантиметрів вище місця кровотечі. Переконайтеся, що не наклали турнікет на суглоб, у разі такої потреби накладіть його вище суглоба.

■ Потягніть за вільний кінець турнікета, щоб затягнути його якомога щільніше, і закріпіть вільний кінець.

■ Закрутіть вороток до зупинки кровотечі.

■ Закріпіть вороток, щоб зафіксувати джгут.

■ Поставте відмітку про час накладання джгута. 

Примітка: накладання турнікету може спричиняти біль, але це потрібно для зупинки кровотечі, що загрожує життю.

https://www.youtube.com/watch?v=gNCYMZd1bQU

                                                                         14.05
                                                                     ФК 7 клас
Тема: Розвиток сили

Імітаційні вправи з додатковим обтяженням

1. Імітація ударів рукою і ногою з додатковим обтяженням (манжетами, накладками, гантелями, штангою і т.д. ). Виконувати по 10 - 30 разів кожний удар поперемінно лівою і правою рукою з дотриманням техніки Швидкість виконання ударів збільшувати у міру освоєння техніки. Після імітації одного або декількох ударів, необхідно виконати ті ж рухи по 5 - 10 разів, але без обтяження.

2. Махи ногами з додатковим обтяженням (манжетами, накладками на гомілці або стопі).

Виконуються з опорою рукою на стілець, гімнастичну стінку, будь-яку стійку або стіну і без опори послідовними серіями вперед, убік, назад і круговими рухами по 10 - 30 разів спочатку однією ногою, потім інший.

Силові вправи з власною вагою тіла

3. Віджимання (згинання і розгинання рук) в упорі лежачи.

Виконуються з початкового положення: упор лежачи, прямі руки на ширині плечей, ноги спираються на носки, спина випрямлена. Віджиматися можна спираючись на долоні. Але для зміцнення грон рук, зап'ястних суглобів і пальців рекомендуються віджимання з опорою на кулаках, на п'яти, чотирьох, трьох (на великому, вказівному і середньому) і двох (великому і вказівному) пальцях, а також на тильних сторонах долонь. Кількість віджимань необхідно збільшувати поступово. Вправу необхідно виконувати в різних режимах роботи м'язів: в довільному або максимальному темпі режимі.

4. Згинання і розгинання тіла в тазостегнових суглобах ("прокачування").

З В.П. в упорі лежачи, ноги якнайширше, прогнутися в поясниці, опустивши таз якнайнижче: не згинаючи прямих рук і ніг, ривком зігнутися в тазостегнових суглобах до максимуму, і повернутися в В.П. Повторювати 10-20 раз в проміжках між виконанням серій віджимань і упорі лежачи, не міняючи при цьому В. П.

5. Підняття тулуба і ніг в сід кутом з положення лежачи на спні .

З В.П. лежачи на спині, руки витягнуті за голову: згинання тіла в тазостегнових суглобах, при цьому необхідно пальцями рук торкнутися підведених носків ніг, і повернутися в В.П. Вправу можна виконувати в рівномірному і невисокому темпі, з "вибуховим" характером розвитку м'язових зусиль і гранично можливим розслабленням при поверненні в В.П., а також з додатковим обтяженням на ноги і руки у вигляді манжет, накладок. Можна виконувати згинання-розгинання один, два, три або більш раз на один рахунок. В одному підході можна доводити граничне число повторень до 50-70 разів, або виконувати серіями по 15-40 разів, з різною кількістю повторень на один рахунок. Загальне число повторень вправи може досягати 100-150 разів за тренування.

6. Підняття тулуба і ніг в сід кутом з поперемінним обертанням тулуба вліво-вправо.

З В.П. лежачи на спині, руки витягнуті за голову, ноги злегка зігнуті в колінах: зігнутися в тазостегнових суглобах і, повертаючись по черзі вправо-вліво лівим або правим ліктем (або плечем), прагнути торкнутися правого (лівого) коліна і повернутися в В.П. Дозування, як і в попередній вправі.

7. Підняття ніг з положення лежачи на спині.

З В.П. лежачи на спині, руки витягнуті за голову: підняти ноги вгору і, згинаючи тулуб, опустити їх за голову, торкнувшися носками підлоги. Ноги намагатися тримати прямими. Повторювати від 10 до 50 разів в 3-5 підходах. Вправу можна виконувати з додатковим обтяженням на ногах і з різною кількістю повторень на один рахунок.

8. Підняття тулуба з положення лежачи на спині.

З В.П. лежачи на спині, руки в замку на потилиці, ноги трохи зігнуті в колінах і можуть бути закріплені на підставці: підняти тулуб і нахилитися вперед, потім повернутися в В.П. Дозування, як і в попередній вправі. Для ускладнення, можна цю вправу виконувати з гантеллю.

9. Обертання в тазостегновому суглобі зігнутою в коліні ногою.

З В.П. стоячи на одній нозі, іншу ногу зігнути в колінному суглобі і підтягти до грудей, стопу розслабити: виконати 20-30 кругових рухів назовні, а потім стільки ж всередину. Рівновагу зберігати за допомогою кругових рухів різнойменної руки. Повторити те ж для іншої ноги.

10. Обертання гомілкою і стопою зігнутої в коліні ноги.

З В.П. стоячи на одній нозі, іншу ногу зігнути в колінному суглобі і підтягти до грудей: виконати по 20-30 кругових рухів гомілкою назовні і усередину, потім в тому ж порядку - стопою. Прагнути не опускати стегно, рівновагу підтримувати руками. Повторити те ж для іншої ноги. Вправу можна виконувати і для розминки.
https://www.youtube.com/watch?v=qEzGtdxbkmM
https://www.youtube.com/watch?v=XJRHfNg0akU

                                                                            14.05
                                                                        ФК 9 клас
Тема: Навчання створенню офсайда

Офсайд в футболе - это одна из самых часто возникающих игровых ситуаций на поле. Слово «offside» имеет английское происхождение и буквально означает «вне игры». Игровая ситуация, которая приводит к возникновению офсайда, возникает не вследствие  нарушения игроками правил игры в футбол. Вне игры - это тоже что и любое другое футбольное правило, которое определяет игровой процесс. Основная функция этого правила заключается в точном определении недопустимой позиции нападающего по отношению к защитной линии обороняющейся команды. 

Другими словами. Офсайд является исключительным положением атакующих игроков на поле во время атаки, при обнаружении которого игра будет остановлена.

Что такое офсайд с игровой и с технической точки зрения?

Игра в футбол представляет собой противоборство двух команд, где каждый из сторон в результате атакующих действий старается забить мяч в ворота соперника. В процессе игры задача игроков нападения атакующей команды путем коллективных комбинационных действий или в индивидуальном порядке пройти защитные порядки защищающейся команды и поразить ворота. Именно на этом этапе чаще всего и работает правило «вне игры», определяющееся правильность расположения игроков нападения во время атакующих действий.

На практике это означает, что игрок атаки, находящейся за средней линией поле перед мячом и за спинами обороняющихся футболистов, пребывает вне игры. Другими словами это правило объясняется следующим образом: 

- если нападающий получил мяч, оказавшись за спиной у последнего защитника  обороняющейся команды, следовательно, он находится вне игры, т.е. в офсайде. Если в результате быстрых игровых действий игрок атаки, пребывающий в офсайде, успел нанести результативный удар и забил гол, взятие ворот будет не засчитано. За положением игроков во время атакующих действий на поле следит боковой судья. При выявлении недопустимого крайнего положения атакующего игрока, боковой арбитр дает отмашку сигнальным флажком, сигнализируя главному судье о возникновении подобной ситуации на поле.

В данной ситуации главный арбитр футбольного матча обязан остановить игру и назначить для обороняющейся команды свободный удар. Как правило, в течение всего футбольного поединка, подобные ситуации возникают часто, примерно 10-15 за матч. Особенно богаты на офсайды матчи, в которых встречаются команды, практикующие разные игровые стили. Например, игра в глухой обороне с одним ярко выраженным форвардом, играющим на границе офсайда. Быстрый переход от обороны в контратаку с участием далеко выдвинутых нападающих, является самым распространенной игровой ситуацией способствующей фиксации положения «вне игры».

Что значит офсайд в современном футболе?

Правило в футболе, определяющее недопустимое положение нападающего игрока, было внесено в Правила игры в футбол еще в далеком 1862 году. Основная его функция, помочь обороняющейся команде справиться с чрезмерно активными действиями нападающих атакующей команды. 

Если не использовать данное правило, фактически получалось, что игрок нападения мог весь матч находиться за спинами защитников команды - соперницы, ожидая точного паса для того, чтобы точно пробить по воротам. Одним словом, нападающий атакующей команды не участвовал в комбинационных действиях своей команды, находясь вне игрового процесса. Отсюда и название правила -  «вне игры».

В современных условиях правило «вне игры» было унифицировано и звучит следующим образом: 

• самый крайний игрок атакующей команды, находясь на половине поля соперника не должен во время начала паса и передачи в его сторону, находиться к воротам ближе, чем любой последний игрок команды соперника. Вратарь в данном случае для оценки игровой ситуации не считается последним игроком обороняющейся команды. В соответствии с современными Правилами игры в футбол, офсайдом не считается:

• положение крайнего атакующего игрока, если он находится на своей половине поля;

• если нападающий во время паса пребывает на одной условной линии с игроком обороняющейся команды, не считая вратаря;

• если атакующий игрок находится на одной условной линии с полевым игроком и вратарем обороняющейся команды;

• если пас был сделан в противоположном воротам соперника направлении;

• если атакующий игрок получил мяч при вбрасывании из-за боковой линии, при подаче углового удара или в результате удара от ворот.

Что означает офсайд в других игровых ситуациях?

Боковой судья фиксирует положение «вне игры» в момент паса игроку, находящемуся на недопустимой позиции. Помимо этого офсайд может быть зафиксирован и в том случае, если мяч не был адресован непосредственно нападающему, пребывающему «вне игры».

К примеру, в ситуации, когда во время атаки по воротам соперника был нанесен удар, который отразила штанга или удачно сыграл вратарь. Если отскочивший мяч случайно попал к игроку атакующей команды, находящему в офсайде, игра останавливается. В этом аспекте очень важна концентрация внимания бокового судьи, наблюдающего за развитием событий на поле.

В случае если зафиксированное боковым судьей положение «вне игры» вызывает сомнения со стороны судейства, решение об отмене правила может быть принято главным арбитром матча.

В современных условиях для установления точного факта зафиксированного положения «вне игры» главные арбитры стали использовать видео повтора игровых моментов, систему VAR.

Мячи, забиваемые из положения «вне игры» не засчитываются. При пробитии пенальти, игрок, первым успевший на добивание, так же не находится в офсайде. 

https://www.youtube.com/watch?v=qcIAVgD19_c

https://www.youtube.com/watch?v=Z-BSIXI4Vbc

                                                                        14.05
                                                                  ФК 10 клас
Тема: Стрибок у довжину з розбігу

• 1. Підскоки на правій і лівій нозі в приседе з одночасним випрямленням ноги вперед при зміні положення. Ступні ніг «взяти на себе».
• 2. Поштовхом двох стрибки в довжину з місця на складені один на одного гімнастичні мати (висота 40-50 см). Після відштовхування виконати угруповання (кілька нахиливши плечі) і, випрямляючи ноги, приземлитися в положення сива на сідниці.
• 3. Стрибки в довжину в кроці з 3-5 кроків розбігу на складені один на одного гімнастичні мати (висота 60-80 см) з викиданням ніг вперед і приземленням в положення сива на сідниці.
• 4. Стрибки в довжину в кроці з 3-5 кроків розбігу. В середині польоту виконати угруповання, виносячи поштовхову ногу вперед до махової і приймаючи положення перед приземленням (тулуб трохи нахилений вперед, ноги злегка зігнуті в колінах, руки опущені). Приземлитися і вийти вперед, згинаючи ноги і піднімаючи руки вперед.
• 5. Стрибки в довжину з місця (в яму з піском). Після відштовхування виконати угруповання і, випрямляючи ноги вперед, приземлитися. Після торкання п'ятами поверхні піску ноги зігнути, прагнучи пронести таз вперед за лінію торкання піску ногами.
• 6. Стрибки на місці вгору, відштовхуючись обома, з виконанням угруповання (підтягти зігнуті ноги колінами до грудей).
• 7. Багаторазові стрибки через перешкоди (40-50 см), розставлені один від одного на відстані 80-100 см. У момент польоту над перешкодою виконати угруповання. Вправу можна виконувати і з междускокамі.
• 8. Багаторазові стрибки на місці вгору, відштовхуючись двома ногами з підйомом майже прямих ніг вперед-вгору на рівень тазу. Тулуб при цьому трохи нахиляти вперед.
• 9. Імітація угруповання і руху ніг при приземленні: з положення упору лежачи з опорою на предмети висотою 30-40 см, згинаючи ноги, прийти в положення упору ззаду.
• 10. Стрибки в довжину з 3-5 кроків розбігу, приземляючись за паперову стрічку, покладену на передбачуваному місці торкання п'ятами поверхні піску.
• 11. Стрибки в довжину з 5-7-9 кроків розбігу, виконуючи відштовхування від гімнастичного містка, через перешкоду (що перекидається бар'єр, натягнута гумова стрічка) висотою до 60 см, встановлений на відстані 1/2 дальності стрибка. Угруповання починати тільки після прольоту над перешкодою.
• 12. Стрибки в довжину з 5-7-9 кроків розбігу через планку або натягнуту гумову стрічку, встановлену на висоті до 60 см. Планка розташована на відстані 130-150 см від місця відштовхування.
• 13. Стрибки в довжину з 7-11 кроків розбігу через 2 перешкоди. Відстань від місця відштовхування до першої перешкоди і між перешкодами визначає вчитель в залежності від цільового завдання, яке ставить перед учнями: збільшення кута вильоту, більш активне просування в відштовхуванні, збільшення фази польоту в кроці і т.д.
• 14. Стрибки в довжину з 7-9-11 кроків розбігу на результат.

На уроках легкоатлетичних стрибків вчитель фізичної культури звертає особливу увагу і на розвиток швидкісно-силових якостей займаються, пропонує їм вправи, спрямовані на розвиток м'язів ніг, стрибучості. Серед вправ, що застосовуються з цією метою, є багато вже відомих учням. Це стрибки на двох ногах на місці і через перешкоди; стрибки з висоти з наступним подоланням перешкод або стрибком вгору, торкаючись орієнтира; вистрибування з полуприседа (одноразові і багаторазові); вистрибування вгору, відштовхуючись ногою, поставленої на піднесення; почергові відштовхування вгору-вперед.

З нових вправ використовують наступні.

Серії навчальних завдань.

• 1. Розвиток рухових якостей:
  • а) біг з максимальною швидкістю 30-40 м. Виконувати завдання 4-6 разів;
  • б) біг на місці з високим підніманням стегон, темп максимальний. Виконувати завдання 3 рази по 5-7 с;
  • в) І.П. - стоячи на носках на краю лавки, розташованої уздовж гімнастичної стінки, тримаючись за неї руками, згинання та розгинання ніг в гомілковостопному суглобі. Виконувати завдання в 3-4 серіях по 15-20 разів - дівчатка; 2-3 серії по 8-10 разів на кожній нозі - хлопчики;
  • г) І.П. - сидячи на лавці, ноги закріплені, руки за голову, нахили вперед і назад. Повторити завдання в 2-3 серіях по 8-10 разів - дівчинки, 10-12 разів - хлопчики;
  • д) присідання на одній нозі. Повторити завдання 2-3 серії з майже максимальною кількістю присідань в кожній;
  • е) вистрибування вгору на двох ногах з присідаючи. Повторити завдання в 2 серіях по 10-12 разів;
  • ж) підскоки на одній нозі, виконувані в парах, стоячи обличчям один до одного. Партнер підтримує ногу, підняту вперед іншим учням, за п'яту. Підскоки виконують за рахунок роботи м'язів гомілковостопного суглоба і гомілки. Амортизація при приземленні за рахунок згинання ноги в колінному суглобі мінімальна. При виконанні подскоков бажано не торкатися п'ятою опори. Повторити завдання 2-3 рази по 25-30 підскоків на кожну ногу;
  • з) багаторазові стрибки в довжину з місця на обох ногах з просуванням вперед по розмітками, розташованим на відстані 80 - 90 - 100 - 110 см один від одного - дівчатка, 80 - 100 - 120 - 140 см - хлопчики. Повторити завдання 5-6 разів по 8-10 м зі зміною темпу руху;

і) спригіванія з висоти 60 см на обидві ноги і потім швидке перестрибування через перешкоду висотою 40-60 см - дівчинки. Виконувати завдання в 2-3 серіях по 8-10 стрибків;

• к) спригіванія з висоти 40 см на одну ногу і подальше швидке перестрибування через перешкоду висотою 30-40 см - хлопчики. Виконувати завдання в 2-3 серіях по 8-10 стрибків, відштовхуючись по черзі то однією, то іншою ногою;
• л) стрибки з ноги на ногу - многоскоки. Повторити завдання в 3-4 серіях по 12-15 м;
• м) біг зі швидкістю 50%, 60-70%, 80-90% від максимальної з позначенням відштовхування - стрибок в довжину в «кроці» через 3, 4, 5 з після початку бігу; стрибок виконувати в момент, коли, на думку займається, закінчився час, вказане учителем. Виконувати завдання в 3 серіях по 3 спроби з вказаною швидкістю і часом до відштовхування. Після кожної спроби виробляти коригування здібностей учнів керувати рухами в часі.
• https://www.youtube.com/watch?v=hjlDfLrqVmg
• https://www.youtube.com/watch?v=fleKbrPo0Sc

                                                                          14.05
                                                                     ФК 8 клас
Тема: Повторення техніки розіграшу стандартів

Штрафний удар призначається арбітром після порушення правил. Штрафний удар можуть призначити на всьому полі крім штрафного майданчика команди, яка порушила правила (якщо порушення правил відбувається у штрафному майданчику, то призначається пенальті). При пробитті штрафного, команда, що захищається, ставить «стінку»(з гравців) на відстані 9м 18см від м'яча. Штрафний можна також розігрувати, один гравець може розіграти , або віддати пас

Вільний удар призначається, коли гравець віддає передачу своєму голкіперу і той бере м'яч у руки. Вільний удар не призначається, якщо гравець передає м'яч голкіперу головою, або якщо м'яч випадково відскочив від гравця команди, яка захищається, і голкіпер взяв в руки. Вільний удар можна бити прямо по воротах, або розіграти м'яч з партнером після чого можна бити. Якщо гравець забиває в один дотик м'яч у ворота з вільного удару, то гол не зараховується.

Під час вільного удару {стінка} ставиться.

https://www.youtube.com/watch?v=fdlhQxgvtxE

https://www.youtube.com/watch?v=ObdDmEpmRQM

https://www.youtube.com/watch?v=9OKJskKgpM8

https://www.youtube.com/watch?v=oFwxCVj34fw

                                                                           14.05
                                                                      ФК 5 клас
Тема: Розвиток спритності
Вправи, що використовуються для розвитку спритності, при умові, що вони мають елементи новизни: - виконання вправи з різних незвичайних вихідних положень і закінчення такими ж кінцевими положеннями; - виконання вправи в обидва боки, обома руками і ногами в різних умовах; - зміна темпу, швидкості і амплітуди рухових дій; - змін просторових меж виконання вправи; - виконання додаткових рухів; - щойно засвоєну вправу виконують у різних комбінаціях з раніше вивченими. Методичні прийоми, що ускладнюють умови виконання: „суміжні завдання” (наприклад, виконання розбігу для стрибка в довжину зі звичною, дещо збільшеною чи зменшеною довжиною кроку); „контрастні завдання” (наприклад, кидки м’яча в ціль з різко зміненої відстані, з 5 і 10 м); тимчасове виключення зорового контролю (ведення м’яча із заплющеними очима). У процесі розвитку координаційних здібностей останні обов’язково пов’язуються з технічним і тактичним навчанням, а також з розвитком інших рухових якостей. Цієї мети досягають за допомогою різних комбінованих вправ, різноманітних естафет, спортивних ігор та ін.
 Проведемо такий тест: спробуйте обертати кисть за годинниковою стрілкою, а цю ж руку в лікті проти годинникової стрілки. Не виходить, так? Зате відмінно виходить обертати все це в одному напрямку. Все тому, що наш координаційний центр звик до симетрії, спокою, синхронності. Якщо щось треба зробити не за звичним сценарієм – виникають складнощі, адже мозок і тіло цього не вміють, їх треба вчити. До речі, це ж перша вправа на координацію, по суті, початок її тренування.

Ще один тест: встаньте на одну ногу, другу відведіть назад, руки в сторони. Закрийте очі і рахуйте, скільки ви простоїте. І це теж вправа на координацію, яке допоможе поліпшити ваш баланс і спритність.

Третій тест: візьміть 2 тенісних м’яча (до речі, нехай вони у вас лежать вдома, іноді бувають корисними) і кидайте їх об стіну по черзі правою і лівою рукою – добре виходить, так? А тепер встаньте на одну ногу і зробіть те ж саме. Складніше? Є такий момент. А тепер найсмачніше – стрибайте на одній нозі і продовжуйте кидати і ловити м’ячики. Все, ступор, плутанина, м’ячики полетіли по кутах, а ви, взагалі, впали.

Ще є один тест на координацію, тут можна придумати все що завгодно. Просто накажіть своєму тілу виконувати нестандартну зв’язку рухів. І ви побачите, наскільки ваше тіло недосконале в цьому плані.

https://www.youtube.com/watch?time_continue=6&v=fYdNjrfUs6M&feature=emb_logo

https://www.youtube.com/watch?v=CbPoxtZeFB8

                                                                         13.05
                                                                     ФК 8 клас
Тема: Закріплення гри воротаря

Один із факторів готовності воротаря до дії - правильний вибір вихідного положення. При навчанні стійці використовують вправи, пов'язані зі стартовими рухами, виконуваними в різних напрямках з вихідного положення звичайним, приставним і перехресним кроком, стрибками, падіннями, перекидами, перекатами.

Техніку володіння м'ячем починають вивчати з ловлення м'яча двома руками на місці, у русі, стрибку. Виконується серія ударів чи кидків рукою з відстані 6-8 м по заданій траєкторії на воротаря чи убік від нього (1--2,5 м). Поступово збільшується сила ударів (кидків), а потім відстань, змінюються параметри траєкторії. Паралельно з ловленням засвоюються кидки м'яча рукою. На початку навчання подаються вправи, основна мета яких - розвиток техніки і формування точності кидків, а потім - збільшення дальності, ускладнення траєкторії польоту м'яча і зростання точності.

Засвоєнню техніки ловлення і кидків м'яча сприяє широке використання рухливих (з елементами кидків і ловлення) і спортивних ігор (баскетболу і гандболу).

У підготовці воротарів велику увагу слід приділити навчанню ловлення м'яча в падінні. Після ознайомлення з технікою падіння "перекатом" у сторони розучується техніка ловлення м'ячів, котрі котяться і низько летять, на відстані 1,5-2 м від воротаря. Щоб освоїти ловлення м'яча в падінні з фазою польоту, на початку навчання використовуються вправи на засвоєння всіх компонентів складної структури падіння (переміщення, відштовхування, ловлення у фазі польоту, групування, приземлення). Потім ідуть завдання - ловити м'ячі, котрі котяться і летять по різних траєкторіях на відстані 2-2,5 м від воротаря.

Для вивчення переведення і відбивання рекомендуються вправи, що використовуються при вивченні ловлення м'яча.

РОЗДІЛ 2. ТАКТИКА ГРИ

Тактика гри у футбол реалізується в індивідуальних, групових і командних діях у нападі і захисті. Тактичні завдання, що стоять перед командою, вирішуються з урахуванням особливостей ведення гри суперником, стану поля, кліматичних умов.

Організованість у діях команди багато в чому залежить від чіткого розподілу функцій між футболістами.

Воротар повинен досконало володіти технікою гри, уміти правильно вибирати місце, швидко оцінювати обстановку, миттєво визначати напрямок, траєкторію і швидкість руху м'яча, рішуче і вміло керувати обороною. Йому треба поєднати гру "у воротах" з діями «на виходах». Воротар - перший організатор атак.

Захисники повинні вільно володіти всіма елементами техніки гри, уміло протидіяти супернику з м'ячем і без нього, своєчасно взаємодіяти при організації оборони й атаки.

Основні вимоги до граючого в захисті: колективно й індивідуально вміло діяти в зоні; своєчасно протидіяти передачам і ударам по воротах, успішно вести боротьбу за верховий м'яч; правильно здійснювати страховку партнерів і воротаря; чітко взаємодіяти, створюючи штучне положення "поза грою".

При організації нападу захисник» «повинні: відкриватися для одержання м'яча від воротаря; після оволодіння м'ячем своєчасно і точно виконувати передачі партнерам; несподівано відкриватися на фланзі чи підключатися в центрі; уміло виконувати подачу чи "простріл" із флангу; завершувати атаку ударом по воротах.

Гравці середньої лінії повинні вміти організовувати атаки, завершувати їх і переходити до оборонних дій на високому рівні виконавської майстерності.

Основні дії в нападі: організація переходу від захисту до нападу і подальший розвиток атаки; забезпечення раптовості в розвитку атаки за допомогою переведення м'яча на фланг і швидкісного маневру у відкриту зону; контроль середини поля й активна участь у завершенні атак.

Основні дії в захисті: протидії швидкому розвитку у відповідь атаки супротивника за допомогою контролю за ближнім у даній зоні чи персонально закріпленим суперником; протидія передачі й ударам по воротах; страховка партнерів і взаємодія з ними.

Нападаючі повинні вміти поєднувати індивідуальні і групові дії, правильно вибирати позиції, виконувати завершальні атаки в умовах постійного єдиноборства.

Основні дії в атаці: розташування на грані положення "поза грою" і своєчасний відхід назад для одержання м'яча; швидкісний маневр по флангу з подальшою передачею чи прострілом м'яча у штрафний майданчик; активна участь у завершенні атак.

При переході в оборону нападаючі контролюють дії захисників чи вступають у єдиноборство з найближчим суперником, котрий володіє м'ячем. У захисті беруть участь залежно від ситуації.

https://www.youtube.com/watch?v=_hpKy7cL0us

https://www.youtube.com/watch?v=EfeEh2lQy-Y

                                                                   13.05
                                                              ФК 5 клас
Тема: Повторення техніки метання малого м яча
Вивчення в школі метання малого м'яча як виду легкої атлетики розпочинається з першого класу. Опановуються рухи тримання малого м'яча, метання в горизонтальну та вертикальну ціль з місця.
Учень стоїть облич­чям до напрямку метання, ліва нога спереду на всій ступні, права нога на.крок позаду на носку, права рука з м'ячем спереду на рівні голови, ліворука у довільному положенні. Опускаючи праву ногу на всю ступню- і зги­наючи її в коліні, учень відводить праву руку вниз — на­зад — убік, а тулуб нахиляє праворуч і піднімає ліву руку вперед. Потім швидко випростується і 'повертає ту­луб ліворуч до напрямку метання, права нога позаду на " носку. Разом з цим рука швидко рухається над плечем уперед — угору. М'яч випускається під кутом близько 45°

У техніці метань малого м'яча з розбігу виділяють три фази:
підготовчу (розбіг);
основну (кидок);
заключну (гальмування).
Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент виведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, зайняти вихідне положення для виконання метання. Обганяючи ногами й тазом плечі та руку зі снарядом, метальник підсилює потужність фінального ривка, збільшуючи шлях польоту снаряду. Різноманітні підстрибування зі снарядом на останніх кроках розбігу помітно погіршують можливий результат.

Довжину розбігу в метанні малого м'яча збільшують поступово, з підвищенням рівня оволодіння технікою цього виду. Не слід збільшувати розбіг для учнів, які не оволоділи технікою виконання останніх кроків. Трапляються випадки, коли результати кидків із трьох кроків, а іноді й з місця, бувають кращими за результати кидків з розбігу. Мета розбігу — набути оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшити виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці до рівня плечей; кисть — на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, прискорюючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад.
Під час останні п'яти кроків розбігу наділяється особа увага, «перехресному» кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою (якщо учень виконує метання правою рукою). Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба вбік на початку розбігу. Чітке дотримання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання школярів правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінального зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба й руки. Кроки після контрольної лінії відрізняються як за формою, так і за змістом. У першому кроці ліва нога ставиться прямою в коліні, стопа ніби підкидає метаючого від ґрунту. До моменту виконання другого кроку рука зі снарядом повністю випрямлена, плечі відведені в бік снаряда. Ступні ніг ставляться без розвороту, метальник рухається з виведеним вперед тазом. При постановці ноги в передостанньому кроці важливо не розвертати надто сильно носок стопи назовні. Права нога виноситься вперед таким чином, щоб уперед спочатку виводилась стопа, нога при цьому залишається майже прямою,— це і є «перехресний» крок. Слід намагатись ставити праву ногу подалі вперед.
Виконуючи енергійний поштовх лівою, слід одночасно, без паузи, виносити й праву ногу. Положення ступні з невеликим поворотом назовні спричинить незначний поворот таза, але слід прагнуги, щоб він був меншим.
У вихідному положенні для кидка учень стоїть на зігнутій правій нозі; таз виведений уперед; носок повернутий назовні, тулуб — боком, у напрямку метання, з відведеною назад прямою рукою зі снарядом: м'яч або граната відводиться з положення над плечем строго по прямій лінії назад з одночасним поворотом плечей.
Ліву руку на початку розбігу тримати, як при звичайному бігу, а під час виконання «перехресного» кроку винести перед тулубом, маса тіла переноситься на праву ногу.
Кидок починається з випрямлення ноги й наступного повороту її п'яткою назовні. Права нога за рахунок свого випрямлення штовхає таз угору — вперед, випереджаючи рух плечей. Цей рух створює положення «натягнутого лука».
Момент переходу на ліву ногу нетривалий, він дозволяє зберегти швидкість, ліва нога ставиться попереду, створюючи упор на п'ятку — використовується як «підкидна» катапульта.
До постановки лівої ноги кисть правої руки повертають долонею вгору, викручуючи всю руку в плечовому суглобі. Права рука з цього положення рухається коло вуха, згинаючись ліктем уперед, а кисть зі снарядом залишається позаду.
З рухом правої руки ліва починає рух ліктем назовні. Повертаючись у напрямку метання грудьми вперед, метальник розташовує руку зі снарядом за плечем, а не збоку від нього.
Після завершення цих рухів метальник займає положення «натягнутого лука», різким рухом готовий випустити снаряд. У момент наближення ліктя до голови плечі завершують поворот у напрямку метання й розпочинається різкий рух плечима вперед. Права рука, проходячи кистю вад плечем, випрямляється в ліктьовому суглобі.
Спираючись п'яткою лівої ноги, метальник розпочинає різкий ривковий рух тілом уперед — угору, рука зі снарядом розташована позаду, відстаючи у виконанні кидка. Потім рух руки зі снарядом прискорюється, лікоть проходить поряд із головою, рука поступово випрямляється (спочатку в ліктьовому суглобі, потім у кисті), завершує ж ривковий рух виведення всього плечового поясу вперед. Метальник повертається правим боком у напрямку метання.
https://www.youtube.com/watch?v=NMm3qkpxoHQ
https://www.youtube.com/watch?v=LEt1BDzsz0k

                                                                 13.05
                                                             ФК 6 клас
Тема: Повторення техніки бігу на середні дистанції

Середніми вважаються дистанції від 500 до 2000 м, а довгими - від 3000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні.

Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі.

Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту (рис. 2.1). При цьому бігун ставить у стартової лінії найсильнішу ногу, відставляючи іншу на 30-50 см назад на носок. У момент очікування стартового сигналу бігун трохи згинає ноги, тулуб нахиляє вперед і вагу тіла переносить на попереду стоїть ногу. Однак проекція ЗЦМ тіла не повинна виходити за носок попереду стоїть ноги, щоб нс викликати падіння і передчасного початку бігу. Різнойменну виставленої вперед нозі зігнута рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середні дистанції спираються цією рукою об землю (до стартової лінії). Чим коротша дистанція, тим більше наближається положення бігуна до низького старту.

Мал. 2.1. Команди при виконанні високого старту

Команда «Увага!» В бігу на середні дистанції не подається. За командою «Марш!» (Або іншому стартовим сигналом) починається біг, і перші кроки учень робить в невеликому нахилі, який поступово зменшується. Довжина кроків збільшується, біг прискорюється, і учень переходить до вільного бігу по дистанції.

Біг по дистанції (рис. 2.2, 2.3). Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах.

Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному отталкиванию сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі.

Коли толчковая нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку. У бігу на середні дистанції вона менше, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі дистанції. У бігунів на середні дистанції довжина кроків перевищує зростання на 15-20 см і дорівнює 1,80-2,20 м.

Під час бігу на дистанції тулуб бігуна злегка нахилено вперед або вертикально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше просуватися вперед. При надмірному нахилі важко винос вперед зігнутою ноги, від цього зменшується довжина кроку, а отже, і швидкість бігу. Положення голови також впливає на положення тулуба: великий нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного преса; відхилення же голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниження ефективності відштовхування і закріпачення м'язів спини.

Мал. 2.2. Основи техніки бігу на середні дистанції. На дистанції юнака (контурограмма)

Мал. 2.3. Основи техніки бігу на середні дистанції. На дистанції дівчата (контурограмма)

Рухи рук допомагають бігунові зберігати рівновагу тіла під час бігу. Рухи плечового пояса і рук пов'язані з рухами ніг. Виконувати їх треба легко, не напружуючись. Це багато в чому залежить від уміння розслабляти м'язи плечового пояса. Кисті при русі вперед спрямовані всередину і досягають середини тулуба (до грудини), не перетинаючи її, і піднімаються приблизно до рівня ключиці, при русі назад - спрямовані назовні, доходять до задньої лінії тулуба (якщо дивитися на бігуна збоку). Руки рухаються маятникоподібними, пальці вільно складені, передпліччя не напружені, плечі вгору не піднімаються. При русі руки вперед відповідне плече також трохи виноситься вперед, компенсуючи руху протилежного боку тазу і винесеною вперед ноги (руху тазу навколо вертикальної осі). У крайніх передньому і задньому положеннях рука згинається більше, в момент вертикалі - менше. Взагалі, всі рухи рук повинні наближатися до напрямку бігу, так як зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямках, що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичним витратам. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору як спереду, так і ззаду, є помилкою.

Під час бігу необхідно стежити за тим, щоб рухи були економні і вільні і виконувалися в ритмічному темпі. Цьому сприяє правильне акцентоване дихання. При невеликій швидкості бігу один дихальний цикл виконується на 6 кроків, а при збільшенні швидкості - на 4 кроку (2 кроки - вдих, 2 кроки - видих) і навіть іноді на 2 кроки. Дихати треба через ніс і рот, при цьому важливо стежити за повним активним видихом.

Техніка бігу на віражі має деякі особливості: тулуб трохи нахилений вліво, до бровки, права рука рухається кілька размашистей лівої, причому правий лікоть далі відводиться в сторону, а права стопа ставиться з деяким поворотом усередину.

Финиширование . У бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай в кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150-350 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо змінюється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються більш активні рухи рук. Спортсмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти рухів. На останніх метрах дистанції техніка рухів може почати турбуватися, так як настає стомлення. Вплив стомлення насамперед позначається на швидкості бігу: знижується частота рухів, збільшується час опори, знижується ефективність і потужність відштовхування.

https://www.youtube.com/watch?v=ZMBp84joHQY

https://www.youtube.com/watch?v=vLticI3sp1g