07.04
ЗВ 10 клас
Тема: Силова підготовка
Розвиток силових здiбностей людини йде далеко в минуле. Немає сумнівів, культ сили виник ще на зорі людства. У всіх народів є сказання й легенди про людей, наділених надзвичайною мускульною силою. Людство давним-давно зрозуміло: щоб бути сильним, необхідно долати різного роду вагів. І саме підняття ваг є найдавнішим змаганням спортивної користі. У підніманні ваг змагались учасники древніх олімпійських ігор. Цей факт підтверджується археологічною знахідкою в Олiмпiї -кам'яний блок-гиря розміром 68х38х33 см. і вагою 143 кг. За допомогою гантелей греки не тільки розвивали мускульну силу, але й використовували їх для збільшення інерції в змаганнях зі стрибків у довжину. Ми не помилимося, якщо першим історично відомим силачем назвемо грека Милона з Кротону. Він жив у VI ст. до н.е. мав феноменальну силу, що надбав завдяки системним тренуванням. Милон тренувався підніманням кам'яних глиб, а в юному віці носив на плечах теля. Теля росло й перетворилося спочатку в бичка, а потім у важенного бика. Милон продовжував щодня носити його на плечах. І, один раз, за свідченням давньогрецького історика Павзанія, атлет пробіг усю довжину стадіону, утримуючи на плечах тварину. Милон Кротонський завоював на олімпійських іграх шість пальм - вищих нагород, причому перший вінок переможця він одержав за борцовські двобої. Не менш славився своєю фізичною міццю самий високорослий атлет Еллади - Полидамас. Як говорить легенда, на горі Олімп він один раз задушив у своїх обіймах двох левів. Атлетичну культуру стародавніх греків успадкували римляни. Культ сили панував на арені Колізею під час смертельних сутичок гладіаторів і помпезних подань великих акторів-силачів: Атаната, Рустицелiя, на кличку "Геркулес". 6 У XIV-XV століттях англійські солдати спеціально тренувалися в штовханні залізної балки. Особливо цінували фізичну силу шотландці. У них практикувалося випробування на зрілість: кожний змужнілий юнак зобов'язаний був підняти камінь вагою не менш 100 кг і покласти його на інший камінь, на висоту не нижче 120 див. Тільки після цього юнака визнавали дорослим і він одержував право носити шапку шкіри ведмедя. Під час правління Єлизавети, наприкінці XVI в., фізичні вправи з вагами рекомендувалися молодим англійцям замість танців і інших "порожніх забав". Англійський просвітитель Джон Нортбрук доводив, що заняття з ціпком, на кінцях якого підвішені свинцеві грузила (чим не штанга?), "зміцнюють груди, руки, й атлет під час цих занять має всі задоволення, як у боксі, але при цьому не одержує ударів". Крім Великобританії, атлетизм успішно прищеплювався на півдні Франції, в Італії, Німеччині, Австрії, Голландії, США, Канаді, Австралії. Відомим силачем минулого був англієць Томас Тофан, якого називали Британським Геркулесом. Цей атлет 28 травня 1741 року під час святкування морської перемоги відірвав від землі зусиллями ніг і спини платформу вагою понад 800 кг і, використовуючи ланцюг, підняв руками 360-кг камінь. Славився сильними людьми й американський континент. "Королем Атлетів", "американським чудом" називали поліцейського з Монреаля, 150-ти кг богатиря Луї Сира, який один раз, угамовуючи скандалістів, взяв їх під мишки й відніс у поліцейську ділянку. Відомим силачем США в другій половині минулого століття був Вальтер Кеннеді, який відривав від землі до повного випрямлення ніг і спини 600-кг ядро. Надзвичайно складно й мабуть неможливо з документальною точністю встановити, коли й де піднімання ваг стало чисто спортивною дисципліною. 7 Приблизно з 1860 р. почалося формування важкої атлетики як виду спорту. У багатьох європейських країнах, а також США, Канаді, Австралії виникають атлетичні гуртки й клуби. З'являються правила змагань, проводять перші турніри силачів. Важка атлетика, як вид спорту, в Україні виникла в другій половині XIX в. На розвиток і формування української важкоатлетичної школи великий вплив зробив видатний росіянин, учений П.Ф. Лесгафт, "батько атлетики", петербурзький лікар і педагог В.Ф. Краєвский, творець Всеросійського важкоатлетичного союзу Л.А. Чаплинский. Перший в Росії "кружок аматорів атлетики", заснований 10 серпня 1885 р. В.Ф. Краєвским, дав потужний поштовх розвитку важкої атлетики і в Україні. Сподвижник В.Ф. Краєвского київський лікар Е.Ф. Гарнич-Гарницкий в лютому 1895 р. заснував київський атлетичний гурток. Гурток був дуже популярний серед молоді. 10 травня 1899 р. був затверджений Устав Київського атлетичного спортивного товариства, а восени було зафіксовано офіційне утворення товариства. Головою був обраний Е.Ф. Гарнич-Гарницкий. Атлетичному гуртку вдалося придбати розбірну штангу вагою до шести пудів, що служила довгий час основним спортивним снарядом. На початку XX ст. стали проводитися змагання з важкої атлетики й боротьби па першість Південно-Західного краю (України). Брали участь у них також атлети з Харкова. З 1914 р. почали проводити змагання (поштовх і ривок двома руками, ривок однією жим двома, поштовх одною рукою). На початку XX ст. у Харкові успішно вів роботу талановитий педагог Н.Ф. Вильгальм, переможець VII всеросійського чемпіонату (1903 р.) Микола Лукин. 8 У лютому 1922 р. за запрошенням Московської важкоатлетичної ліги група київських і харківських спортсменів узяла участь у першості Радянської республіки в Москві. Дебют українських атлетів на всесоюзному помості увінчався успіхом. У 30-i роки в атлетиці намітився процес поділу й появи двох відособлених напрямків: важка атлетика й атлетизм. Відкриваються офіційні секції атлетичної гімнастики, "гантельної гімнастики". У той же час, на початку 50-х р. у США, Австралії, Англії та інших країнах великою популярністю почали користуватися допоміжні важкоатлетичні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим лежачи на лаві, тяга штанги. Назву новий вид спорту одержав від злиття двох англійських слів - "power" - сила, міць і "lifting" - піднімання. У 1964 р. у США пройшов перший офіційний чемпіонат. Цю дату можна вважати "народженням" пауерліфтинга. Вправи пауерлiфтинга в технічному виконанні доступні кожному. Вони найбільш точно визначають еквівалент сили. З появою пауерлiфтинга з'явилися організаційні структури, так звані, федерації. Найперша з них - ADFPA - була створена в США. Сьогодні в світі існує близько 20 федерацій пауерлiфтинга, більша частина яких перебуває в США. Багато федерацій називаються міжнародними. Серед них найбільш представницькою є IPF (міжнародна федерація пауерлiфтинга). Вона включає близько 40 країн Європи, Північної і Південної Америки, Азії, Австралії (немає тільки з Африки). Основними "відмінностями" федерацій пауерлiфтинга є негативне або позитивне відношення до допінгу, правила виконання вправ і багато чого іншого (у порівнянні з IPF!). 9 В Україні пауерлiфтинг порівняно молодий вид спорту, але його популярність росте з кожним роком. У 1991 р. у Києві була організована республіканська федерація пауерлiфтинга. Головою обраний Борис Левченко (м. Київ). У цей же час у м. Києві проводять перші республіканські змагання серед юніорів і дівчат. У червні 1991 р. федерацію пауерлiфтинга України було прийнято тимчасовим членом Європейської федерації. Це дає їй право виступати окремо юніорськими й ветеранськими командами. 1 січня 1991 р. Україна стала членом світової федерації пауерлiфтинга. З виходом на світову арену українські спортсмени неодноразово ставали переможцями й призерами змагань різного рівня. Вони продемонстрували усьому світу високу техніку виконання й відмінну фізичну підготовку. У м. Харкові перший чемпіонат з пауерлифтингу пройшов 11 січня 1988 р., зібравши при цьому чималу кількість учасників усіх вікових категорій.
https://www.youtube.com/watch?v=ky274kFzATo
https://www.youtube.com/watch?v=SP5EzL-S7Sk
ЗВ 10 клас
Тема: Силова підготовка
Розвиток силових здiбностей людини йде далеко в минуле. Немає сумнівів, культ сили виник ще на зорі людства. У всіх народів є сказання й легенди про людей, наділених надзвичайною мускульною силою. Людство давним-давно зрозуміло: щоб бути сильним, необхідно долати різного роду вагів. І саме підняття ваг є найдавнішим змаганням спортивної користі. У підніманні ваг змагались учасники древніх олімпійських ігор. Цей факт підтверджується археологічною знахідкою в Олiмпiї -кам'яний блок-гиря розміром 68х38х33 см. і вагою 143 кг. За допомогою гантелей греки не тільки розвивали мускульну силу, але й використовували їх для збільшення інерції в змаганнях зі стрибків у довжину. Ми не помилимося, якщо першим історично відомим силачем назвемо грека Милона з Кротону. Він жив у VI ст. до н.е. мав феноменальну силу, що надбав завдяки системним тренуванням. Милон тренувався підніманням кам'яних глиб, а в юному віці носив на плечах теля. Теля росло й перетворилося спочатку в бичка, а потім у важенного бика. Милон продовжував щодня носити його на плечах. І, один раз, за свідченням давньогрецького історика Павзанія, атлет пробіг усю довжину стадіону, утримуючи на плечах тварину. Милон Кротонський завоював на олімпійських іграх шість пальм - вищих нагород, причому перший вінок переможця він одержав за борцовські двобої. Не менш славився своєю фізичною міццю самий високорослий атлет Еллади - Полидамас. Як говорить легенда, на горі Олімп він один раз задушив у своїх обіймах двох левів. Атлетичну культуру стародавніх греків успадкували римляни. Культ сили панував на арені Колізею під час смертельних сутичок гладіаторів і помпезних подань великих акторів-силачів: Атаната, Рустицелiя, на кличку "Геркулес". 6 У XIV-XV століттях англійські солдати спеціально тренувалися в штовханні залізної балки. Особливо цінували фізичну силу шотландці. У них практикувалося випробування на зрілість: кожний змужнілий юнак зобов'язаний був підняти камінь вагою не менш 100 кг і покласти його на інший камінь, на висоту не нижче 120 див. Тільки після цього юнака визнавали дорослим і він одержував право носити шапку шкіри ведмедя. Під час правління Єлизавети, наприкінці XVI в., фізичні вправи з вагами рекомендувалися молодим англійцям замість танців і інших "порожніх забав". Англійський просвітитель Джон Нортбрук доводив, що заняття з ціпком, на кінцях якого підвішені свинцеві грузила (чим не штанга?), "зміцнюють груди, руки, й атлет під час цих занять має всі задоволення, як у боксі, але при цьому не одержує ударів". Крім Великобританії, атлетизм успішно прищеплювався на півдні Франції, в Італії, Німеччині, Австрії, Голландії, США, Канаді, Австралії. Відомим силачем минулого був англієць Томас Тофан, якого називали Британським Геркулесом. Цей атлет 28 травня 1741 року під час святкування морської перемоги відірвав від землі зусиллями ніг і спини платформу вагою понад 800 кг і, використовуючи ланцюг, підняв руками 360-кг камінь. Славився сильними людьми й американський континент. "Королем Атлетів", "американським чудом" називали поліцейського з Монреаля, 150-ти кг богатиря Луї Сира, який один раз, угамовуючи скандалістів, взяв їх під мишки й відніс у поліцейську ділянку. Відомим силачем США в другій половині минулого століття був Вальтер Кеннеді, який відривав від землі до повного випрямлення ніг і спини 600-кг ядро. Надзвичайно складно й мабуть неможливо з документальною точністю встановити, коли й де піднімання ваг стало чисто спортивною дисципліною. 7 Приблизно з 1860 р. почалося формування важкої атлетики як виду спорту. У багатьох європейських країнах, а також США, Канаді, Австралії виникають атлетичні гуртки й клуби. З'являються правила змагань, проводять перші турніри силачів. Важка атлетика, як вид спорту, в Україні виникла в другій половині XIX в. На розвиток і формування української важкоатлетичної школи великий вплив зробив видатний росіянин, учений П.Ф. Лесгафт, "батько атлетики", петербурзький лікар і педагог В.Ф. Краєвский, творець Всеросійського важкоатлетичного союзу Л.А. Чаплинский. Перший в Росії "кружок аматорів атлетики", заснований 10 серпня 1885 р. В.Ф. Краєвским, дав потужний поштовх розвитку важкої атлетики і в Україні. Сподвижник В.Ф. Краєвского київський лікар Е.Ф. Гарнич-Гарницкий в лютому 1895 р. заснував київський атлетичний гурток. Гурток був дуже популярний серед молоді. 10 травня 1899 р. був затверджений Устав Київського атлетичного спортивного товариства, а восени було зафіксовано офіційне утворення товариства. Головою був обраний Е.Ф. Гарнич-Гарницкий. Атлетичному гуртку вдалося придбати розбірну штангу вагою до шести пудів, що служила довгий час основним спортивним снарядом. На початку XX ст. стали проводитися змагання з важкої атлетики й боротьби па першість Південно-Західного краю (України). Брали участь у них також атлети з Харкова. З 1914 р. почали проводити змагання (поштовх і ривок двома руками, ривок однією жим двома, поштовх одною рукою). На початку XX ст. у Харкові успішно вів роботу талановитий педагог Н.Ф. Вильгальм, переможець VII всеросійського чемпіонату (1903 р.) Микола Лукин. 8 У лютому 1922 р. за запрошенням Московської важкоатлетичної ліги група київських і харківських спортсменів узяла участь у першості Радянської республіки в Москві. Дебют українських атлетів на всесоюзному помості увінчався успіхом. У 30-i роки в атлетиці намітився процес поділу й появи двох відособлених напрямків: важка атлетика й атлетизм. Відкриваються офіційні секції атлетичної гімнастики, "гантельної гімнастики". У той же час, на початку 50-х р. у США, Австралії, Англії та інших країнах великою популярністю почали користуватися допоміжні важкоатлетичні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим лежачи на лаві, тяга штанги. Назву новий вид спорту одержав від злиття двох англійських слів - "power" - сила, міць і "lifting" - піднімання. У 1964 р. у США пройшов перший офіційний чемпіонат. Цю дату можна вважати "народженням" пауерліфтинга. Вправи пауерлiфтинга в технічному виконанні доступні кожному. Вони найбільш точно визначають еквівалент сили. З появою пауерлiфтинга з'явилися організаційні структури, так звані, федерації. Найперша з них - ADFPA - була створена в США. Сьогодні в світі існує близько 20 федерацій пауерлiфтинга, більша частина яких перебуває в США. Багато федерацій називаються міжнародними. Серед них найбільш представницькою є IPF (міжнародна федерація пауерлiфтинга). Вона включає близько 40 країн Європи, Північної і Південної Америки, Азії, Австралії (немає тільки з Африки). Основними "відмінностями" федерацій пауерлiфтинга є негативне або позитивне відношення до допінгу, правила виконання вправ і багато чого іншого (у порівнянні з IPF!). 9 В Україні пауерлiфтинг порівняно молодий вид спорту, але його популярність росте з кожним роком. У 1991 р. у Києві була організована республіканська федерація пауерлiфтинга. Головою обраний Борис Левченко (м. Київ). У цей же час у м. Києві проводять перші республіканські змагання серед юніорів і дівчат. У червні 1991 р. федерацію пауерлiфтинга України було прийнято тимчасовим членом Європейської федерації. Це дає їй право виступати окремо юніорськими й ветеранськими командами. 1 січня 1991 р. Україна стала членом світової федерації пауерлiфтинга. З виходом на світову арену українські спортсмени неодноразово ставали переможцями й призерами змагань різного рівня. Вони продемонстрували усьому світу високу техніку виконання й відмінну фізичну підготовку. У м. Харкові перший чемпіонат з пауерлифтингу пройшов 11 січня 1988 р., зібравши при цьому чималу кількість учасників усіх вікових категорій.
https://www.youtube.com/watch?v=ky274kFzATo
https://www.youtube.com/watch?v=SP5EzL-S7Sk
Комментариев нет:
Отправить комментарий