21.04
                                                                  ЗВ 11 клас
Тема: Військовослужбовці, відносини між ними.

Військовослужбовці мають бути прикладом високої культури, скромності та витримки, дотримувати військової честі, захищати свою гідність і поважати гідність інших. За поведінкою військовослужбовців складають враження не лише про них, а й про честь Збройних сил України в цілому.

Стосунки між військовослужбовцями будуються на основі взаємної поваги.

Начальники та підлеглі, старші та молодші за військовим званням, їх права та обов’язки. Одним із принципів будівництва і керування Збройними силами України є єдиноначальність, тобто командир (начальник) наділений усією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладеної на нього персональної відповідальності перед державою за всі сфери життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця.

Командиру (начальникові) надано права одноособово приймати рішення, віддавати накази та забезпечувати виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими.

Начальники — це посадові особи, яким статути надають певні права й обов’язки щодо підлеглих. Начальники, яким військовослужбовці підлягають за службою, зокрема і тимчасово, стають прямими начальниками для цих військовослужбовців.

Найближчого до підлеглого прямого командира називають безпосереднім начальником. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, а також про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Зі службових та особистих питань військовослужбовець має звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити — до наступного прямого начальника.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов’язаний ставитися з повагою до начальника і беззастережно виконувати його накази, крім випадків віддання явно злочинного наказу. Якщо підлеглий вважає, що стосовно нього вчинено неправомірні дії, він має виконати наказ, а після цього може подати скаргу.

За військовими званнями начальниками є:

♦  сержанти і старшини — для солдатів і матросів однієї з ними військової частини;

♦  прапорщики і мічмани — для сержантів і старшин, солдатів і матросів однієї з ними військової частини;

♦  молодші офіцери — для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї з ними військової частини та старшин, рядових і матросів;

♦  старші офіцери з військовими званнями «підполковник», «капітан 2-го рангу», «майор», «капітан 3-го рангу» — для прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів;

♦  генерали, адмірали, полковники, капітани 1-го рангу — для молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, солдатів і матросів;

♦ генерали армії України, генерал-полковники, адмірали — для старших і молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів.

Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не є відносно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими (залежно від військового звання).

Старші за військовим званням мають право вимагати від молодших за званням дотримання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки та військового вітання.

Молодший за званням повинен беззастережно виконувати всі вимоги старшого і ставитися до нього з повагою. У разі спільного виконання службових обов’язків військовослужбовцями, що не підпорядковані один одному, а їх службові стосунки не визначені командиром (начальником), старший із них за посадою, а за рівних посад — старший за військовим званням є начальником.

Порядок віддання та виконання наказів. Накази віддаються, як правило, у порядку підпорядкованості. За крайньої потреби, командир, старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, але про це повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв’язку. Наказ належить сформулювати чітко: він не може допускати подвійного тлумачення.

Командир відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов’язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а при невиконанні або несвоєчасному (неповному) виконанні наказу вказати, з яких причин. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та повною мірою, він повинен про це доповісти вищезазначеним особам негайно.

У разі, коли військовослужбовець, який виконує наказ, отримав від іншого командира (начальника), старшого за службовим становищем чи військовим званням, новий наказ, що стане перешкодою для виконання попереднього, він доповідає про це командирові (начальникові), який віддав наступний наказ, і після отримання його згоди припиняє виконання попереднього наказу.

Командир (начальник), який віддав наступний наказ, повідомляє про це командира (начальника), який віддав попередній наказ.

Правила військової ввічливості, поведінки та військового вітання військовослужбовців. Усі військовослужбовці мають під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючи правил, визначених Стройовим статутом Збройних сил України. Військове вітання — це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців. У питаннях служби вони звертаються один до одного на «Ви».

Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, але додаючи тоді перед званням слово «товаришу». Наприклад: «Рядовий Ткачук», «Товаришу рядовий»; «Сержанте Левчук», «Товаришу сержанте»; «Прапорщику Собчук», «Товаришу прапорщику»; «Лейтенанте Панченко», «Товаришу лейтенанте». Військовослужбовці під час звертання до них командира (начальника) або старшого за військовим званням повинні стати в стройове положення.

Підлеглі й молодші за військовим званням звертаються в службових справах до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додаючи перед званням слово «Товаришу». Наприклад: «Товаришу лейтенанте».

За потреби звернутися до іншого військовослужбовця в присутності командира (начальника) або старшого за військовим званням, слід попросити на це дозволу командира (начальника) або старшого за військовим званням. Наприклад: «Товаришу полковнику, дозвольте звернутися до майора Лісового».

Під час звертання один до одного поза строєм, а також у разі віддавання чи отримання наказу військовослужбовці мають стати в стройове положення, а ті, що вдягнені в головний убір, прикладають руку до нього.

Доповідаючи чи вислуховуючи рапорт, військовослужбовець прикладає руку до головного убору й опускає її після закінчення доповіді. Якщо перед доповіддю строю віддавалася команда «Струнко», то доповідач за наступною командою «Вільно» повторює її й опускає руку.

У громадських місцях, у міському транспорті та приміських поїздах за відсутності вільних місць військовослужбовець має запропонувати своє місце командирові (начальникові) або старшому.

Якщо під час зустрічі немає можливості вільно розминутися з командиром (начальником) або старшим за військовим званням, підлеглий (молодший за військовим званням) має, вітаючи, пропустити його. Якщо потрібно обігнати командира (начальника) або старшого за військовим званням, слід попросити в нього на це дозволу.

Військовослужбовцям заборонено тримати руки в кишенях одягу, а також сидіти в присутності командира або старшого за військовим званням без його дозволу.

Військовослужбовцям належить бути ввічливими в спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захисту честі й гідності громадян, дотриманню громадського порядку та надавати потерпілим допомогу, якщо сталися нещасні випадки, виникли пожежі чи трапилися стихійні лиха.

Правила військової ввічливості, поведінки та військового вітання обов’язкові також для прапорщиків і мічманів, осіб молодшого, старшого і вищого офіцерського складу, які перебувають у запасі й у відставці, якщо вони носять військову форму одягу.

https://www.youtube.com/watch?v=uMFGGHwbUb8