05.04

                                                           ФК 10 клас
Тема: Розвиток сили
У побуті слову «сила» надають різноманітні значення. Як наукове поняття воно повинно бути по можливості чітко визначено. Треба розрізняти: 1. Силу як механічну характеристику руху; 2. Силу як рухову якість людини. У першому значенні сила разом з іншими характеристиками руху є об’єктом вивчення механіки. В іншому – є предметом дослідження в теорії та практиці фізичного виховання, фізіології, антропології. Найкращий спосіб визначити яке-небудь поняття – вказати шлях його виміру. «Лише вимір руху і надає категорії сили її цінність. Без цього вона не не має ніякої цінності» (Ф. Енгельс) . Ступінь силових можливостей людини визначають за допомогою динамометрів чи аналогових приладів. Динамометрія дозволяє отримати інформацію про абсолютну силу м’язів, що характеризує максимальну ступінь довільного м’язового зусилля без ліміту часу та величини зовнішнього опору, а також про відносну силу, яка визначається відношенням абсолютної сили до ваги тіла. Зі збільшенням ваги спортсмена його абсолютна сила зростає, а відносна зменшується . Силу людини можна визначити як його здібність долати зовнішній опір чи протидіяти йому за рахунок своїх м’язових зусиль. Опором можуть бути сили земного тяжіння, реакція опори при взаємодії з нею, опір навколишнього середовища, вага тіла, опір партнера тощо . Гужаловський А.А. розглядав силу як здібність людини долати зовнішній опір за рахунок своїх м’язових зусиль. Аналізуючи іншу наукову літературу ми бачимо, що силу людини визначають як «качество человека с помощью котрого он преодолевает внешнее сопротивление посредством свои мышечных усилий» [10]. Силовий хист, безпосередньо проявляється у величині рухового зусилля, забезпечується цілісною реакцією організму, зв’язаною з мобілізацією психічних якостей, моторної, м’язової, вегетативної, гормональних функцій і інших його фізіологічних систем. Тому силовий хист не зводиться до поняття «сила м’язів», тобто тільки механічної характеристики їх скорочення. На  думку Ю.В. Менхіна силова підготовка ефективна, якщо по досягненні необхідного рівня вона стає природною частиною рухового навику . Форми та режими м’язового скорочення. Сила, яка проявляється у результаті напруження м’язів, вимірюється в грамах та кілограмах. М’язова напруга може мати при зміні довжини м’язів, яке називають динамічною формою скорочення чи без зміни довжини – статична форма скорочення. В залежності від прояву продуктивності м’яза визначають декілька режимів м’язового скорочення. Режим долання характеризується скороченням м’язів, які виконують роботу по переміщенню тіла у просторі чи його ланок, а також зовнішніх об’єктів в умовах, коли зовнішнє навантаження на м’яз менш ніж її напруження. Рухи в цьому випадку виконуються з прискоренням, м’яз виконує позитивну зовнішню роботу, а тип скорочення називають міометричним режимом. Одним із різновидів режиму долання є м’язове скорочення при якому спостерігається таке співвідношення зовнішнього навантаження і напруги м’язів, при якому рухи в суглобах протікають без прискорення з постійною швидкістю. Такі умови забезпечуються спеціальними технічними засобами, а тип м’язового скорочення називають ізокінематичним режимом. Якщо зовнішнє навантаження на м’яз більше ніж її напруження, то м’яз подовжується, рухи в суглобах протікають уповільнено, м’язи виконують негативну роботу (наприклад, присідання з вагою). Цей режим м’язового скорочення називають поступливим. Слід зауважити, що в цьому режимі м’язи можуть проявити на 50-100 % більшу силу, ніж у інших режимах. Статична форма скорочення виникає тоді, коли зовнішнє навантаження дорівнює м’язовому напруженню чи коли відсутні умови для рухів у суглобах, тоді м’яз розвиває напругу не змінюючи своєї довжини, що називають утримуючим (ізометричним) режимом скорочення. Також існує комбінована робота м’язів, яка складається з почергової зміни вище названих режимів .

https://www.youtube.com/watch?v=5jkgQ7J3MGs
https://www.youtube.com/watch?v=LF1hsGsYYH4