08.04
                                                                   ФК 5 клас
Тема: Навчання техніці вкидання аутів

Якщо гравець команди суперника виб'є м'яч за бокову лінію футбольного поля, гравець твоєї команди повинен вкинути м'яч у поле. Ця дія називається вкиданням із-за бокової лінії.

Правила вкидання із-за бокової лінії:

1.М'яч у гру вкидається двома руками вперед із-за голови.

2.Коли ти робиш кидок,  обидві стопи повинні торкатися землі.

3.Під час вкидання м'яча не можна заступати бокову лінію.

4.Якщо при вкиданні м'яча в гру він відразу потрапляє в ворота, гол не зараховується.

5.Станьте вдвох на відстані приблизно 4-5 м і кидайте м'яч одне одному руками в ноги, щоб партнер мав змогу легко оволодіти м'ячем.

Виконання кидків на дальність після розбігу

Нахились назад, щоб якомога далі відвести м'яч. Не переступай лінію. М'яч тримай перед головою. Зроби кілька швидких кроків до бокової лінії.

Потім зроби довгий останній крок та заведи м'яч за голову. Не відривай ступню від землі. Скеруй політ м'яча за допомогою кисті й пальців, перенеси масу тіла на ногу, що стоїть спереду та швидко кинь м'яч у поле.

Проведіть між собою змагання: хто далі вкине м'яча, той перемагає

Запам’ятай:

Кидати м'яч треба партнеру, який має можливість його вільно прийняти.

Якщо ти робиш  кидок  на своїй  половині  поля, завжди кидай м'яч уперед

https://www.youtube.com/watch?v=hY7IiGf_Gy8

https://www.youtube.com/watch?v=TFZh2LVMk_k&t=13s

                                                                           08.04
                                                                      ФК 6 клас
Тема: Повторення техніки і тактики нападу
Основним методом тренування в тактиці є багаторазове повторення знайомих і розучуваних вправ, розрахованих на вдосконалювання й розширення техніко-тактичних умінь футболіста. У результаті такого тренування у футболістів створюються відповідні рухові динамічні стереотипи, що і є фізичною сутністю тренування в тактиці. Для вдосконалювання техніко-тактичних умінь футболісти тренуються: - у діагональних, поперечних, поздовжніх, дугоподібних передаваннях м'яча; - у довгих, середніх, коротких передаваннях м'яча; - у передаваннях м'яча по землі, по повітрю; - у передаваннях м'яча «на партнера», «у зону»; - у веденні м'яча й обведенні; - у відкриванні «на швидкість», за допомогою фінтів; - у переміщеннях з м'ячем і без м'яча; - у накриванні футболістів команди супротивника й зони; - у виходах на перехоплення м'яча; - у страхуванні й взаємострахуванні; - у комбінаціях передавання м'яча з веденням і обведенням, відкриванням і закриванням, переміщеннями в парах, трійках і інших позиціях (початкові, штрафні, вільні, кутові удари, викидання м'яча, удар від воріт). Удосконалювання тактичних прийомів гри протікає залежно від місця, яке займає футболіст у грі (воротар, захисник, нападник), різних систем гри (1-3-2-5, 1-3-3-4, 1-4-2-4 і ін.), методів ведення гри (атаки широким фронтом, через центр, зонний захист і ін.). Удосконалювання в тактиці здійснюється за допомогою ігор, ігрових і спеціальних вправ. У практиці широко використовуються спортивні ігри (хокей, ручний м'яч, баскетбол), ігрові вправи (3×1, 3×2, 3×3, 4×3, 5×5) і інші спеціальні вправи у передачах, веденні, обведенні, перехопленнях м'яча, у виборі позиції, у відкриванні й закриванні, у страхуванні й взаємострахуванні, у комбінаціях. Вправи для вдосконалювання в тактиці найбільшою мірою даються одночасно й для вдосконалювання техніки гри, наприклад, при вдосконалюванні в передаваннях м'яча, одночасно футболісти тренуються в ударах, зупинках м'яча, у переміщеннях, «відкриванні» і «закриванні» і т. д. Такі вправи можна розглядати як чисто тактичні. Щоб додати тій або іншій вправі тактичний характер у передаваннях м'яча, звертається головна увага не на техніку виконання футболістом ударів і зупинок, а на напрямок і своєчасність передавань. Вправи для навчання 1. Передавання м'яча в парах: уздовж поля, поперек і по діагоналі, по землі й повітрю, на різній висоті. Передавання безпосередньо гравцеві, на вільне місце, з недодачею. 68 2. Ведення м'яча в парах, трійках, без змінення й зі зміненням місць, з різною швидкістю пересування, без опору й з опором. 3. Ведення м'яча в парах, трійках з обведенням і з наступними ударами по воротах. 4. Один футболіст веде м'яч, партнер рухається в тому самому напрямку, але в 10–12 м від гравця, який веде м'яч. Направний передає м'яч партнерові, що в одне торкання повертає йому м'яч. Це саме виконується за участі третього футболіста, що заважає виконанню передавань. 5. Три футболісти в межах штрафного майданчика захищають ворота, інша трійка футболістів атакує ворота, міняючись місцями. 6. В атаці на одні ворота беруть участь 5 футболістів, від 3 до 4 з них (крім воротаря) захищають ворота. Атака ведеться безперервно до втрати м'яча або взяття воріт. Після втрати м'яча або взяття воріт нападники знову починають атаку з центра поля. Вправи ускладнюються кількістю нападників, кількістю торкань до м'яча й способом передавань м'яча (по землі, по повітрю й т. д.). 7. Троє проти двох. На певній площі розміщуються гравці, які зобов'язані передавати заданим способом м'яч один одному, роблячи певну кількість торкань по м'ячу так, щоб направні (2 гравці), розташовані в середині майданчика, не оволоділи м'ячем або не торкалися його. Якщо м'яч покине межі майданчика або направний доторкнеться або відбере м'яч, то направний стає на місце того гравця, що невдало виконав передавання. У вправі може брати участь різна кількість футболістів (3×1, 4×2 і т. д.) і можуть застосовуватися різні способи передавань, відбирання м'яча, різні розміри й форми майданчика. 8. На площі 30 м грають троє проти трьох з нейтральним, який постійно приєднується до групи футболістів, що володіють м'ячем.

 https://www.youtube.com/watch?v=7YzkaVsSRB8

                                                                          08.04
                                                                    ФК 11 клас
Тема: Закріплення метання

• 1. Метання малого м'яча в ціль (щит-мішень) з фронтальної стійки і І.П. ліва нога попереду.
• 2. Метання малого м'яча з відстані 6 м в щит на дальність відскоку.
• 3. Метання малого м'яча в певну зону.
• 4. Метання малого м'яча на дальність з різних (раніше вивчених) вихідних положень.

• 5. У парах. Імітація початку фінального зусилля. МЕТА знаходиться в І.І. для метання з місця, стоячи боком в напрямку метання, рука відведена назад і випрямлена. Партнер, стоячи збоку-позаду, тримає метающего правою рукою за кисть, лівої, впираючись в лопатку, підштовхує його вперед. Рух починається з поворотом правої ноги п'ятою назовні з подальшим її розгинанням, просуванням тазу вперед палеву ногу і просуванням грудио вперед вгору. Одночасно з цим рука згинається в ліктьовому суглобі. Партнер, притримуючи кисть, допомагає зігнути в потрібному напрямку руку в ліктьовому суглобі, дає відчути роботу м'язів в цьому положенні.
• 6. Метання малого м'яча стоячи боком в напрямку метання. Перед виконанням кидка 1-2 рази зімітувати початок фінального зусилля і після повернення в І.П. виконати кидок.
• 7. Метання малого м'яча з місця стоячи боком в напрямку метання в коридор шириною 10 м.
• 8. Імітація постановки лівої ноги і захоплення снаряда при виконанні броскового кроку.
• 9. Метання малого м'яча з одного кроку. Вправа виконують в парах. Партнери знаходяться один від одного на відстані, що забезпечує ловлю м'яча після відскоку від землі.
• 10. Метання малого м'яча з одного кроку на дальність в коридор шириною 10 м. Проводиться у вигляді змагання, з оголошенням результатів, надаючи кожному учню три спроби.

Для успішного оволодіння технікою метання необхідно розвивати у школярів фізичні якості, в першу чергу, гнучкість і швидкісно-силові. Всі вчителі фізичної культури знають, що одним з важливих умов для оволодіння правильною технікою метань є хороша рухливість в плечовому і ліктьовому суглобах і грудному відділі хребта. З цією метою корисні такі вправи.

Комплекс I.

• 1. І.П. - о.с. На рахунок 1 - крок лівою, руки через сторони вгору-назад, прогнутися; 2 - І.П .; 3-4 - те ж з кроком інший йогою. Повторити завдання 6-8 разів.
• 2. В. п - о.с. На рахунок 1 - нахил назад; 2 - Іль; 3 - нахил вперед, торкнутися пальцями підлоги; 4 - Іль Повторити завдання 10-12 разів.
• 3. В. п - стійка ноги нарізно, в руках, витягнутих вперед, гімнастична палиця. Викрути рухом прямих рук назад і вперед з гімнастичною палицею. Повторити завдання 8-10 разів.

Комплекс II.

• 1. І.П. - сивий на п'ятах, в руках набивний м'яч. Кидок м'яча через голову двома руками вперед-вгору, максимально відводячи руки назад. Повторити завдання 8-10 разів.
• 2. В. п - сивий на п'ятах, руки на поясі. На рахунок 1 - поворот тулуба вправо; 2 - І.П .; 3-4 - те ж в іншу сторону. Повторити завдання 8-10 разів.
• 3. В. п - сивий ноги нарізно. На рахунок 1 - нахил вправо з поворотом тулуба і киснем носка ноги разноименной рукою; 2 - І.П .; 3-4 - те ж в іншу сторону. Повторити завдання 6-8 разів.

Комплекс III.

• 1. І.П. - стоячи спиною до гімнастичної стінки, хват руками за рейку. На рахунок 1 - крок лівою вперед, випрямити руки; 2 - І.П .; 3-4 - те ж з іншої ноги. Повторити завдання 6-8 разів.
• 2. В. п - стоячи обличчям до гімнастичної стінки, хват руками за рейку на рівні плечей. Пружинисті нахили вперед. Повторити завдання 10-15 разів.
• 3. В. п - стоячи спиною до гімнастичної стінки, ліва нога попереду, хват правою рукою за рейку на рівні плечей. Вихід в положення «натягнутий лук». Повторити завдання 10-12 разів.

Комплекс IV.

• 1. І.П. - лежачи на животі, руки вгору. Прогинання тулуба, піднімаючи ноги і голову. Повторити завдання 10-12 разів.
• 2. В. п - лежачи на спині. На рахунок 1-2 - підняти ноги, торкнутися ними підлоги за головою; 3-4 - І.П. Повторити завдання 4-6 разів.
• 3. «Міст». Повторити завдання 5-6 разів.

Наведені комплекси вправ для розвитку рухових якостей необхідно включати не тільки в уроки, на яких розучуються метання, але і в заняття по інших розділах навчальної програми.

В процесі уроків легкої атлетики необхідно розвивати в учнів і скоростпо-силові якості. Для цього слід включати в заняття такі нескладні комплекси вправ.

Комплекс I.

• 1. І.П. - о.с. Почергові і швидкі присідання на правій і лівій нозі. Повторити завдання в 2-3 серіях по 5-10 разів.
• 2. І.І. - низький присед, руки на стегнах. Вистрибування з низького присідаючи. Повторити завдання в 2-3 серіях по 6-8 разів.
• 3. В. п - упор присівши. На рахунок 1 - упор лежачи; 2 - І.П. Повторити завдання в 2-3 серіях по 6-8 разів.
• 4. І.П. - упор лежачи. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи. Повторити завдання в 2-3 серіях по 8-10 разів.

Комплекс II.

• 1. І.П. - стійка ноги нарізно, ступні паралельно. Стрибки з ноги на ногу. Виконувати швидко. Повторити завдання в 2-3 серіях по 10-12 разів.
• 2. В. п - о.с. Стрибок в довжину з місця. Повторити завдання в 2-3 серіях по 5-6 стрибків.

Комплекс III.

• 1. І.П. - стоячи зліва (справа) від гімнастичної лавки. Стрибки на двох ногах через лавку. Повторити завдання в 2-3 серіях по 8-10 разів.
• 2. І.І. - стійка ноги нарізно, в руках за головою набивної м'яч. Метання різних за вагою (0,5-2 кг) м'ячів двома руками з-за голови в стіну. Повторити завдання 10-12 разів.

Комплекс IV.

• 1. І.П. - упираючись долонями в стіну. Відштовхування від стіни з бавовною в долоні. Повторити завдання в 2-3 серіях по 8-10 разів.
• 2. В. п - присед. Стрибки на двох ногах в положенні присідання. Виконувати швидко. Повторити завдання в 2-3 серіях по 8-10 разів.
• 3. В. п - упор лежачи ззаду на передпліччях, хват руками за краї гімнастичної лавки. Розгинання і згинання рук. Повторити завдання 10-12 разів.

Велику користь в навчанні школярів метань при цілеспрямованому їх використанні приносять вправи з набивними м'ячами. У всіх вправах з набивними м'ячами дуже важливо домагатися послідовного включення в роботу м'язів ніг, тулуба і метальної руки (рук). Вчителю слід постійно стежити за випуском м'яча але правильної траєкторії. Важливо домагатися від займаються збереження стійкого становища після випуску снаряда. Як приклад наводимо два комплексу вправ з набивними м'ячами, вага яких підбирається з урахуванням віку займаються. При бажанні кожен учитель фізичної культури може значно розширити дані комплекси, ускладнюючи вправи і створюючи додаткові умови до їх виконання.

Комплекс I.

• 1. І.П. - стійка ноги нарізно. В руках набивний м'яч. Кидок набивного м'яча двома руками знизу нагору після попереднього замаху. Повторити завдання 8-10 разів.
• 2. В. п - те саме. Кидок набивного м'яча двома руками від грудей вперед вгору з попередніми подседание. Повторити завдання 6-8 разів.
• 3. В. п - те саме. Кидок набивного м'яча двома руками з-за голови вперед-вгору. Повторити завдання 6-8 разів.

4. І.П. - го ж, ліва (права) нога попереду. Кидок набивного м'яча двома руками з-за голови вперед-вгору. Повторити завдання 8-10 разів.

• 5. І.П. - те саме. Кидок набивного м'яча двома руками знизу назад-вгору через голову після попереднього замаху. Повторити завдання 8-10 разів. Комплекс II.
• 1. І.П. - сидячи на підлозі, в руках набивний м'яч. Кидок м'яча двома руками з-за голови вперед-вгору. Повторити завдання 10-12 разів.
• 2. В. п - те саме. Метання набивного м'яча однією рукою з-за голови вперед-вгору. Повторити завдання 5-6 разів кожною рукою.
• 3. В. п - те саме. Метання набивного м'яча двома руками від грудей вперед-вгору. Повторити завдання 8-10 разів.
• 4. І.П. - широка стійка, в руках над головою набивної м'яч. Метання м'яча об підлогу перед собою. Виконувати швидко. Повторити завдання 10-15 разів.
• 5. І.П. - о.с. Метання набивного м'яча двома руками з-за голови вперед-вгору з кроком лівою ногою; далі - з двома, трьома, чотирма кроками (рис. 3.18). Повторити завдання 8-10 разів.

Мал. 3.18. Метання набивного м'яча двома руками з-за голови вперед-вгору з кроком лівою ногою

Подібні вправи включають не тільки в уроки фізичної культури. Домашні завдання, пов'язані з придбанням і закріпленням умінь і навичок в різних метаннях, учням молодших класів давати не рекомендується, оскільки організувати безпечне їх виконання і контроль в домашніх умовах неможливо.

Разом з тим, учням  класів у завданнях на будинок рекомендують найпростіші загально-розвиваючі вправи для рухливості в суглобах (особливо в плечових і ліктьових) і для розвитку швидкісно-силових якостей. Хороші результати для закріплення навичок метання і розвитку рухових якостей дає використання вправ з гумовою стрічкою.

Комплекс I.

• 1. І.П. - ноги на ширині плечей, руки з гумовою стрічкою вгорі. Пронос прямих рук назад за спину і назад. Повторити завдання 8-10 разів.
• 2. В. п - ноги на ширині плечей, руки в сторони з гумовою стрічкою, натягнутої за спиною. На рахунок 1 - руки зігнути; 2 - І.П. Повторити завдання 8-10 разів.
• 3. В. п - вузька стійка, ліва нога попереду, в правій, відведеної назад руці стрічка, протилежний кінець якої закріплений за дверну ручку. Імітація фінального зусилля при метанні. Повторити завдання 6-8 разів.

Комплекс II.

• 1. І.П. - стоячи спиною до місця закріплення гумової стрічки, кінці якої в руках, розведених в сторони. Зведення прямих рук вперед. Повторити завдання 10-12 разів.
• 2. В. п - стоячи обличчям до місця закріплення гумової стрічки, обидва кінці якої в руках. Нахили вперед, обертання по колу прямими руками натягнутою стрічки. Повторити завдання 3-4 серії по 4 кола вперед, потім - назад.
• 3. І.М. - вузька стійка, ліва нога попереду, права рука зі стрічкою, закріпленою іншим кінцем за дверну ручку, відведена назад. Імітація фінального зусилля при метанні. Повторити завдання 10-12 разів.
• https://www.youtube.com/watch?v=fYF4krbcma8

                                                                    08.04
                                                               ФК 9 клас
Тема: Повторення техніки гри воротаря
      Технічні прийоми гри воротаря і польового гравця істотно різняться. Це зумовлено тим, що воротарю в межах штрафного майданчика дозволено грати руками. Воротар користується і необхідним арсеналом техніки польового гравця.

1.2.1 Ловлення м'яча

Основний спосіб техніки гри воротаря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення виконують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка перетинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситуацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні. Воротар постійно переміщується до такої передбачуваної точки.

Мал. 32 Ловлення м’яча, який котиться знизу

Ловлення знизу використовується для оволодіння м'ячами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живота) летять назустріч воротарю. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз (мал. 32). Долоні звернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі чи трохи зігнуті. М'яч підхоплюють кистями знизу і підтягують до живота.

Мал. 33 Ловлення м’яча зверху

Ловлення зверху застосовується для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рівні грудей і голови), високій і спадній траєкторії (мал. 33). Займаючи вихідне положення, воротар виносить ледь зігнуті руки уперед чи уперед - вгору. Долоні, повернені до м'яча, з розставленими і напівзігнутими пальцями, утворять своєрідну півсферу. Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступливого руху кистей і згинання рук. М'ячі, котрі високо летять, слід ловити двома руками зверху в стрибку.

Ловлення у падінні - ефективний спосіб оволодіння м'ячами, направленими зненацька, точно і сильно убік від воротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника.

Відомі два варіанти ловлення: без фази польоту і з фазою. Перший варіант застосовують звичайно для ловлення м'ячів, котрі котяться на відстані 2-2,5 м збоку від воротаря. Попередньо воротар робить широкий крок, спрямовуючи руки до м'яча. Падіння відбувається "перекатом": спочатку до землі доторкається гомілка, потім стегно і тулуб. Витягнуті паралельно руки загороджують шлях м'ячу.

Для ловлення м'ячів, котрі летять на значній відстані, використовується падіння з фазою польоту (мал. 34). Попередньо роблять один чи два швидких приставних кроки в напрямку польоту м'яча. Поштовх робить ближня до нього нога. Руки найкоротшим шляхом активно виносяться до м'яча. Ловлення здійснюють у фазі польоту. Після оволодіння м'ячем - групування.

Приземлення відбувається в такій послідовності: спочатку на передпліччя, потім на плече, тулуб і ноги.

Мал. 34 Ловлення м’яча в падінні

1.2.2 Відбивання м'яча

Якщо не можна виконати ловлення (через протидію суперника, велику силу удару, важкодосяжність м'яча і.) - м'яч відбивають. Назустріч м'ячу, котрий летить, швидко виноситься одна чи дві руки. Відбивання здійснюють найчастіше долонями (іноді удар м'яча припадає на передпліччя). М'яч рекомендується спрямовувати в бокову сторону від воріт.

Мал. 35 Відбивання м’яча

М'ячі, котрі летять на значній відстані від воротаря, слід відбивати однією рукою в падінні. Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, воротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цього застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різних переміщень і, особливо часто, у стрибку (мал. 35).

1.2.3 Переведення м'яча

Мал. 36 Переведення м’яча руками в стрибку

До переведень відносяться дії воротаря, мета яких - спрямувати м'яч, котрий летить у ворота, через верхню перекладину. В основному переводяться м'ячі, котрі летять сильно і по високій траєкторії над воротарем чи збоку від нього. Переведення трохи нагадує відбивання м'яча. Його виконують однією чи двома руками (мал. 36). Важкодосяжні м'ячі переводяться в падінні.

1.2.4 Кидки м'яча

Кидки виконуються однією і двома руками. Кидок однією рукою дозволяє більш точно направити партнеру м'яч. Застосовуються такі способи кидка: зверху і знизу. Найбільш розповсюджений кидок зверху. У цьому випадку м'яч можна направити по різних траєкторіях, на значну відстань і з достатньою точністю (мал. 37). Кидки виконуються на місці й у кроці. Використання їх у русі суворо регламентується правилами.

https://www.youtube.com/watch?v=M9QqBufvwEQ

https://www.youtube.com/watch?v=ooKJyHSUdJc

                                                                       07.04
                                                                ФК 10 клас
Тема: Розвиток сили

Сила – здатність людини долати опір або протидіяти йому за допомогою м’язових зусиль. В якості опору можуть виступати:

1. Сила земного тяжіння;
2. Опір навколишнього середовища;
3. Маса обтяжень (приладів, снарядів);
4. Сила інерції власного тіла або його ланок;
5. Опір партнерів.

Чим більший опір здатна подолати людина тим вона є сильніша. Основними специфічними для різних дій видами сили є: абсолютна сила, відносна сила, швидкісна сила, вибухова сила, силова витривалість.

Абсолютна сила – це здатність долати найбільший опір або протидіяти йому.

Відносна сила – показник абсолютної сили котрий приходиться на 1кг/маси тіла людини.

Швидкісна сила – здатність людини долати помірний опір з максимальною швидкістю.

Вибухова – прояв найбільшого зусилля за найкоротший проміжок часу.

Силова витривалість – це здатність людини якомога ефективніше долати помірний зовнішній опір.

Сила залежить від 2 – х факторів:

1. Зовнішній фактор (величина зовнішнього опору, зовнішні умови, час доби, погодні умови);
2. Внутрішній фактор:

Структура м’язів. За структурою та метаболічними якостями розрізняють два основні типи м’язових волокон: червоні і білі. Червоні здатні до тривалої і повільної роботи. Сила і швидкість скорочення білих волокон значно вищі ніж червоних. [11]

М’язова маса. Збільшення м’язової маси супроводжується зростанням абсолютної сили. Проте, позитивна залежність «маса тіла – абсолютна сила» тим більша чим краще тренована людина. У мало тренованих осіб вона може зовсім не проявлятися. Поряд з тим, зі збільшенням м’язової маси відносна сила, як правило, зменшується.

Внутрішньом’язова координація. Як відомо, кожний руховий нерв складається з окремих мотонейронів. Кожний окремий мотонейрон з його розгалуженням і м’язовими волокнами, які він іннервує, називають руховою одиницею (РО). 

Міжм’язова координація. Її суть полягає у синхронізації збудження оптимальної для певної пухової дії кількості м’язів синергістів; гальмування активності м’язів – антагоністів; раціональній послідовності залучення до роботи м’язів; забезпечення фіксації в суглобах, у яких не потрібно бути рухів. 

Реактивність м’язів. Її суть полягає у здатності м’язів накопичувати енергію розтягування з наступним її використанням як силового додатку, що підвищує потужність їх скорочення. Чим активніше (в оптимальних межах –– 15 – 25% ) розтягуються м’язи у фазі амортизації і сим швидше вони переключаються з поступливої роботи до волаючої роботи, тим вища потужність їх скорочення.

Потужність енергоджерел Короткочасна напружена силова і швидкісно – силова робота забезпечується фосфатними енергоджерелами (АТФ, КрФ), а триваліша виконується за рахунок анаеробного та аеробного розчеплення глікогену.

https://www.youtube.com/watch?v=u9BvWdVAdto

https://www.youtube.com/watch?v=Y3FHMXGx34A

                                                                  07.04
                                                            ФК 11 клас
Тема: Повторення техніки метанння
Учень стоїть облич­чям до напрямку метання, ліва нога спереду на всій ступні, права нога на.крок позаду на носку, права рука з м'ячем спереду на рівні голови, ліворука у довільному положенні. Опускаючи праву ногу на всю ступню- і зги­наючи її в коліні, учень відводить праву руку вниз — на­зад — убік, а тулуб нахиляє праворуч і піднімає ліву руку вперед. Потім швидко випростується і 'повертає ту­луб ліворуч до напрямку метання, права нога позаду на " носку. Разом з цим рука швидко рухається над плечем уперед — угору. М'яч випускається під кутом близько 45°

У техніці метань малого м'яча з розбігу виділяють три фази:
підготовчу (розбіг);
основну (кидок);
заключну (гальмування).
Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент виведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, зайняти вихідне положення для виконання метання. Обганяючи ногами й тазом плечі та руку зі снарядом, метальник підсилює потужність фінального ривка, збільшуючи шлях польоту снаряду. Різноманітні підстрибування зі снарядом на останніх кроках розбігу помітно погіршують можливий результат.

Довжину розбігу в метанні малого м'яча збільшують поступово, з підвищенням рівня оволодіння технікою цього виду. Не слід збільшувати розбіг для учнів, які не оволоділи технікою виконання останніх кроків. Трапляються випадки, коли результати кидків із трьох кроків, а іноді й з місця, бувають кращими за результати кидків з розбігу. Мета розбігу — набути оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшити виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці до рівня плечей; кисть — на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, прискорюючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад.
Під час останні п'яти кроків розбігу наділяється особа увага, «перехресному» кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою (якщо учень виконує метання правою рукою). Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба вбік на початку розбігу. Чітке дотримання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання школярів правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінального зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба й руки. Кроки після контрольної лінії відрізняються як за формою, так і за змістом. У першому кроці ліва нога ставиться прямою в коліні, стопа ніби підкидає метаючого від ґрунту. До моменту виконання другого кроку рука зі снарядом повністю випрямлена, плечі відведені в бік снаряда. Ступні ніг ставляться без розвороту, метальник рухається з виведеним вперед тазом. При постановці ноги в передостанньому кроці важливо не розвертати надто сильно носок стопи назовні. Права нога виноситься вперед таким чином, щоб уперед спочатку виводилась стопа, нога при цьому залишається майже прямою,— це і є «перехресний» крок. Слід намагатись ставити праву ногу подалі вперед.
Виконуючи енергійний поштовх лівою, слід одночасно, без паузи, виносити й праву ногу. Положення ступні з невеликим поворотом назовні спричинить незначний поворот таза, але слід прагнуги, щоб він був меншим.
У вихідному положенні для кидка учень стоїть на зігнутій правій нозі; таз виведений уперед; носок повернутий назовні, тулуб — боком, у напрямку метання, з відведеною назад прямою рукою зі снарядом: м'яч або граната відводиться з положення над плечем строго по прямій лінії назад з одночасним поворотом плечей.
Ліву руку на початку розбігу тримати, як при звичайному бігу, а під час виконання «перехресного» кроку винести перед тулубом, маса тіла переноситься на праву ногу.
Кидок починається з випрямлення ноги й наступного повороту її п'яткою назовні. Права нога за рахунок свого випрямлення штовхає таз угору — вперед, випереджаючи рух плечей. Цей рух створює положення «натягнутого лука».
Момент переходу на ліву ногу нетривалий, він дозволяє зберегти швидкість, ліва нога ставиться попереду, створюючи упор на п'ятку — використовується як «підкидна» катапульта.
До постановки лівої ноги кисть правої руки повертають долонею вгору, викручуючи всю руку в плечовому суглобі. Права рука з цього положення рухається коло вуха, згинаючись ліктем уперед, а кисть зі снарядом залишається позаду.
З рухом правої руки ліва починає рух ліктем назовні. Повертаючись у напрямку метання грудьми вперед, метальник розташовує руку зі снарядом за плечем, а не збоку від нього.
Після завершення цих рухів метальник займає положення «натягнутого лука», різким рухом готовий випустити снаряд. У момент наближення ліктя до голови плечі завершують поворот у напрямку метання й розпочинається різкий рух плечима вперед. Права рука, проходячи кистю вад плечем, випрямляється в ліктьовому суглобі.
Спираючись п'яткою лівої ноги, метальник розпочинає різкий ривковий рух тілом уперед — угору, рука зі снарядом розташована позаду, відстаючи у виконанні кидка. Потім рух руки зі снарядом прискорюється, лікоть проходить поряд із головою, рука поступово випрямляється (спочатку в ліктьовому суглобі, потім у кисті), завершує ж ривковий рух виведення всього плечового поясу вперед. Метальник повертається правим боком у напрямку метання.

https://www.youtube.com/watch?v=0GalavwdShs

                                                                07.04
                                                            ФК 6 - 7 клас
Тема: Передачі м яча

Основні технічні ігрові елементи, якими насичений футбол, паси, передачі і удари. В процесі гри ключовим моментом для кожної з команд - учасниці є ефективні командні дії. Від уміння гравців точно передати м'яч своєму партнеру по команді залежить якість гри і продуктивність дій футболістів на поле.

Пас у футболі або цілеспрямовані передачі визначають шанси команди в атаці, ефективність дій в обороні. Рівень технічної і тактичної підготовки команди, майстерність футболістів багато залежать від культури пасу, від того, наскільки технічно грамотно виконуються передачі на великі відстані.

У сучасному футболі більше цінується командна гра, коли гравці за допомогою вивірених передач створюють гольові моменти біля воріт суперника. Пас може стати ключовим фактором для гольового моменту, бути вирішальною ланкою в оборонних порядках .

Що таке точний пас?

Точність пасу залежить від уміння і навичок футболіста. У будь-якій ігровій ситуації гравець повинен володіти технічними прийомами, за допомогою яких він може вчасно передати м'яч партнеру по команді, створивши тим самим загрозу воротам суперника або навпаки, знижуючи напруженість ігрового моменту біля власних воріт.

Для футболістів, які грають на різних позиціях, характерно використання певного виду пасу. Якщо гравці лінії атаки більше орієнтуються на швидкі і короткі передачі, то гравці центру поля і лини захисту найчастіше виконують довгі паси, адресовані партнерам в пусту зону.

Традиційно гравці використовують такі види пасів:

• пас «щічкою» або передача, виконана на коротку відстань безпосередньо партнеру по команді або в нову зону. Ці передачі не відрізняються силою удару і більше орієнтовані на точність. Удар по м'ячу виконується внутрішньої частина стопи (щокою). Як один з різновидів короткого пасу є удар по м'ячу зовнішнього боку стопи (шведа);

• діагональ або діагональний пас. Цей вид передачі використовується при активній грі на флангах. Завдання футболіста полягає в тому, що б за допомогою навісної передачі перевести м'яч на інший фланг або ж за допомогою навісу в штрафний майданчик, створити гострий момент біля воріт суперника. Як правило, подібні передачі робляться ударом ноги під м'яч, як внутрішньою стороною стопи, так і зовнішньої, в залежності від напрямку і мети пасу, положення тіла гравця на полі і позиції , того що віддає. Навіси - улюблена манера зробити передачу гравцям своєї команди під час виконання кутових і штрафних ударів.

При грі в обороні навіс є найпростішим і ефективним способом винести м'яч з небезпечної зони і розрядити обстановку біля власних воріт. Навісний пас виконується воротарями в якості варіанту введення м'яча в гру.

• передача підсічкою. Цей вид пасу застосовується при необхідності передати м'яч партнеру по команді, минаючи гравця команди - суперника. Зазвичай такий вил пасу використовується для закидання м'яча за спину захисної лінії команди суперника на свого гравця, що знаходиться на ударній позиції. Передача не повинна бути сильною і виконуватися з особливою точністю.

Що означає тип паса і класифікація?

Паси можна умовно розділити на типи. Що це - звичайний пас? Передача від одного гравця команди іншому, за допомогою якої здійснюється виконання певної комбінації або здійснюється перешкода атакуючим діям суперника. Таким передач за весь матч може бути зроблено кілька сотень. Чим точніше паси, тим вище ефективність гри всієї команди.

Паси можуть бути довгими і короткими. Перші робляться на відстані 30-40 метрів, з метою різко загострити ситуацію на полі. Другі використовуються при комбінаційній грі, з метою подолання оборонних порядків противника.

Паси можуть здійснюватися як по повітрю, тобто верхом, так і по землі. Верхом здійснюються передачі на великі відстані або навіси. Низом пасується м'яч на короткі дистанції в процесі виконання комбінаційних дій. Пас низом може бути зроблений в обличчя своєму партнеру або зроблений в розріз на хід партнера, на зону що звільнилася.

https://www.youtube.com/watch?v=mmZYZRz3KJA

https://www.youtube.com/watch?v=mfIhlgnH6yU

                                                                          07.04
                                                                    ФК 9 клас
Тема: Закріплення ударів по м ячу

У сучасному футболі існує величезний різновид технік удару по м'ячу. Всі їх освоїти практично неможливо, тому для того щоб правильно виконувати удар, необхідно знати і розуміти основні фази виконання цього технічного елементу.

З теорії і методики у футбольній грі існують 4 фази удару по м'ячу:

• Попередня (розбіг або підхід до м'яча);
• Підготовча (постановка опорної ноги, замах для удару);
• Робоча (власне удар по м'ячу і проводка);
• Завершальна (прийняття вихідного положення для виконання інших тактичних і технічних дій).

Перед виконанням удару ви повинні чітко розуміти, яка нога у вас ударна, а яка опорна. На початку необхідно відійти від м'яча назад на кілька метрів (2-3 м) і трохи в бік, щоб не стояти на одній прямій з м'ячем. Потім робиться розбіг і в момент перед ударом опорну ногу необхідно поставити на відстані (8-10 см) паралельно м'ячу. В цей час ударна нога робить замах назад, трохи згинаючись у колінному суглобі, а потім різко йде вперед, при цьому, розгинаючись назад. Ударна нога повинна супроводжувати м'яч, як би робити «проводку». Ось і все. Якщо все вищесказане виконано правильно, то м'яч потрапить саме в ту точку, в яку ви цілилися.

Як стверджує авторитетний зарубіжний сайт Expert Football, правильне розміщення корпусу і ніг може стати запорукою точного і потужного удару. За їх рекомендаціями, для того щоб м'яч сильно полетів в нижню частину щодо середини воріт, необхідно верхню частину тіла злегка нахилити вперед. І навпаки, якщо ви хочете послати м'яч у верхню частину воріт, відхиліть верхню частину тіла трохи назад.

Також для точного і сильного удару необхідно стикатися з м'ячем не носком, а середньою частиною стопи, яка має велику площу поверхні.

Помилки при виконанні удару

Під час виконання удару футболісти можуть робити наступні помилки:

• Розбіг (підхід) виконаний по одній лінії з м'ячем;
• Опорна нога поставлена далеко або занадто близько до м'яча;
• Опорна нога поставлена в одну сторону, а м'яч повинен полетіти в іншу;
• Завалений корпус;
• Розслаблена нога;
• Невиконання проводки після дотику до м'яча.

Це найголовніші помилки, що допускаються футболістами під час удару.

Розум при ударі

Одного разу легендарний бразильський форвард Пеле сказав:

«Футбол – це 90% мислення і 10% бігу».

Цей вислів можна застосувати і до футбольних ударів. Адже для того щоб правильно бити по м'ячу, необхідно на початку оцінити ситуацію в голові, розрахувати все по фазах, а вже потім приступити до виконання.

Коли ви стоїте перед м'ячем, постарайтеся проаналізувати ваші майбутні дії. Уявіть подумки, де перебуваєте ви, де м'яч, скільки кроків потрібно зробити до м'яча, як потрібно поставити опорну ногу, як зробити замах б'є. Це все дуже важливі аспекти, адже тільки тоді, коли ви будите розуміти процес виконання удару, то ви з часом зможете його виконувати.

Вправи для удосконалення техніки удару по м'ячу

Для постановки точного удару існує маса вправ. Найпростіше – це імітація удару. Тут все просто, намагайтеся в розумі внутрішнім голосом спочатку проаналізувати всі фази удару, а потім виконати імітацію самого удару.

Ще можна використовувати прості удари по нерухомому м'ячу. Для цього найкраще вибрати певну точку у воротах і намагатися в неї потрапити.

Наступна вправа - це удари по м'ячу, що котиться вперед, убік або назустріч. Потім удари з льоту, та з льоту після відскоку від землі.

Для закріплення рекомендується зробити удари по воротах з різних дистанцій. Намагайтеся вибрати одну точку у воротах і потрапити в неї якомога більше разів.

https://www.youtube.com/watch?v=FKOiFb3OxUw

https://www.youtube.com/watch?v=ZlBnqSQ-ftI

                                                                        07.04
                                                                   ЗВ 10 клас
Тема: Силова підготовка
Розвиток силових здiбностей людини йде далеко в минуле. Немає сумнівів, культ сили виник ще на зорі людства. У всіх народів є сказання й легенди про людей, наділених надзвичайною мускульною силою. Людство давним-давно зрозуміло: щоб бути сильним, необхідно долати різного роду вагів. І саме підняття ваг є найдавнішим змаганням спортивної користі. У підніманні ваг змагались учасники древніх олімпійських ігор. Цей факт підтверджується археологічною знахідкою в Олiмпiї -кам'яний блок-гиря розміром 68х38х33 см. і вагою 143 кг. За допомогою гантелей греки не тільки розвивали мускульну силу, але й використовували їх для збільшення інерції в змаганнях зі стрибків у довжину. Ми не помилимося, якщо першим історично відомим силачем назвемо грека Милона з Кротону. Він жив у VI ст. до н.е. мав феноменальну силу, що надбав завдяки системним тренуванням. Милон тренувався підніманням кам'яних глиб, а в юному віці носив на плечах теля. Теля росло й перетворилося спочатку в бичка, а потім у важенного бика. Милон продовжував щодня носити його на плечах. І, один раз, за свідченням давньогрецького історика Павзанія, атлет пробіг усю довжину стадіону, утримуючи на плечах тварину. Милон Кротонський завоював на олімпійських іграх шість пальм - вищих нагород, причому перший вінок переможця він одержав за борцовські двобої. Не менш славився своєю фізичною міццю самий високорослий атлет Еллади - Полидамас. Як говорить легенда, на горі Олімп він один раз задушив у своїх обіймах двох левів. Атлетичну культуру стародавніх греків успадкували римляни. Культ сили панував на арені Колізею під час смертельних сутичок гладіаторів і помпезних подань великих акторів-силачів: Атаната, Рустицелiя, на кличку "Геркулес". 6 У XIV-XV століттях англійські солдати спеціально тренувалися в штовханні залізної балки. Особливо цінували фізичну силу шотландці. У них практикувалося випробування на зрілість: кожний змужнілий юнак зобов'язаний був підняти камінь вагою не менш 100 кг і покласти його на інший камінь, на висоту не нижче 120 див. Тільки після цього юнака визнавали дорослим і він одержував право носити шапку шкіри ведмедя. Під час правління Єлизавети, наприкінці XVI в., фізичні вправи з вагами рекомендувалися молодим англійцям замість танців і інших "порожніх забав". Англійський просвітитель Джон Нортбрук доводив, що заняття з ціпком, на кінцях якого підвішені свинцеві грузила (чим не штанга?), "зміцнюють груди, руки, й атлет під час цих занять має всі задоволення, як у боксі, але при цьому не одержує ударів". Крім Великобританії, атлетизм успішно прищеплювався на півдні Франції, в Італії, Німеччині, Австрії, Голландії, США, Канаді, Австралії. Відомим силачем минулого був англієць Томас Тофан, якого називали Британським Геркулесом. Цей атлет 28 травня 1741 року під час святкування морської перемоги відірвав від землі зусиллями ніг і спини платформу вагою понад 800 кг і, використовуючи ланцюг, підняв руками 360-кг камінь. Славився сильними людьми й американський континент. "Королем Атлетів", "американським чудом" називали поліцейського з Монреаля, 150-ти кг богатиря Луї Сира, який один раз, угамовуючи скандалістів, взяв їх під мишки й відніс у поліцейську ділянку. Відомим силачем США в другій половині минулого століття був Вальтер Кеннеді, який відривав від землі до повного випрямлення ніг і спини 600-кг ядро. Надзвичайно складно й мабуть неможливо з документальною точністю встановити, коли й де піднімання ваг стало чисто спортивною дисципліною. 7 Приблизно з 1860 р. почалося формування важкої атлетики як виду спорту. У багатьох європейських країнах, а також США, Канаді, Австралії виникають атлетичні гуртки й клуби. З'являються правила змагань, проводять перші турніри силачів. Важка атлетика, як вид спорту, в  Україні виникла в другій половині XIX в. На розвиток і формування української важкоатлетичної школи великий вплив зробив видатний росіянин, учений П.Ф. Лесгафт, "батько  атлетики", петербурзький лікар і педагог В.Ф. Краєвский, творець Всеросійського важкоатлетичного союзу Л.А. Чаплинский. Перший в Росії "кружок аматорів атлетики", заснований 10 серпня 1885 р. В.Ф. Краєвским, дав потужний поштовх розвитку важкої атлетики і в Україні. Сподвижник В.Ф. Краєвского київський лікар Е.Ф. Гарнич-Гарницкий в лютому 1895 р. заснував київський атлетичний гурток. Гурток був дуже популярний серед молоді. 10 травня 1899 р. був затверджений Устав Київського атлетичного спортивного товариства, а восени було зафіксовано офіційне утворення товариства. Головою був обраний Е.Ф. Гарнич-Гарницкий. Атлетичному гуртку вдалося придбати розбірну штангу вагою до шести пудів, що служила довгий час основним спортивним снарядом. На початку XX ст. стали проводитися змагання з важкої атлетики й боротьби па першість Південно-Західного краю (України). Брали участь у них також атлети з Харкова. З 1914 р. почали проводити змагання (поштовх і ривок двома руками, ривок однією жим двома, поштовх одною рукою). На початку XX ст. у Харкові успішно вів роботу талановитий педагог Н.Ф. Вильгальм, переможець VII всеросійського чемпіонату (1903 р.) Микола Лукин. 8 У лютому 1922 р. за запрошенням Московської важкоатлетичної ліги група київських і харківських спортсменів узяла участь у першості Радянської республіки в Москві. Дебют українських атлетів на всесоюзному помості увінчався успіхом. У 30-i роки в атлетиці намітився процес поділу й появи двох відособлених напрямків: важка атлетика й атлетизм. Відкриваються офіційні секції атлетичної гімнастики, "гантельної гімнастики". У той же час, на початку 50-х р. у США, Австралії, Англії та інших країнах великою популярністю почали користуватися допоміжні важкоатлетичні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим лежачи на лаві, тяга штанги. Назву новий вид спорту одержав від злиття двох англійських слів - "power" - сила, міць і "lifting" - піднімання. У 1964 р. у США пройшов перший офіційний чемпіонат. Цю дату можна вважати "народженням" пауерліфтинга. Вправи пауерлiфтинга в технічному виконанні доступні кожному. Вони найбільш точно визначають еквівалент сили. З появою пауерлiфтинга з'явилися організаційні структури, так звані, федерації. Найперша з них - ADFPA - була створена в США. Сьогодні в світі існує близько 20 федерацій пауерлiфтинга, більша частина яких перебуває в США. Багато федерацій називаються міжнародними. Серед них найбільш представницькою є IPF (міжнародна федерація пауерлiфтинга). Вона включає близько 40 країн Європи, Північної і Південної Америки, Азії, Австралії (немає тільки з Африки). Основними "відмінностями" федерацій пауерлiфтинга є негативне або позитивне відношення до допінгу, правила виконання вправ і багато чого іншого (у порівнянні з IPF!). 9 В Україні пауерлiфтинг порівняно молодий вид спорту, але його популярність росте з кожним роком. У 1991 р. у Києві була організована республіканська федерація пауерлiфтинга. Головою обраний Борис Левченко (м. Київ). У цей же час у м. Києві проводять перші республіканські змагання серед юніорів і дівчат. У червні 1991 р. федерацію пауерлiфтинга України було прийнято тимчасовим членом Європейської федерації. Це дає їй право виступати окремо юніорськими й ветеранськими командами. 1 січня 1991 р. Україна стала членом світової федерації пауерлiфтинга. З виходом на світову арену українські спортсмени неодноразово ставали переможцями й призерами змагань різного рівня. Вони продемонстрували усьому світу високу техніку виконання й відмінну фізичну підготовку. У м. Харкові перший чемпіонат з пауерлифтингу пройшов 11 січня 1988 р., зібравши при цьому чималу кількість учасників усіх вікових категорій.

https://www.youtube.com/watch?v=ky274kFzATo
https://www.youtube.com/watch?v=SP5EzL-S7Sk

                                                                          07.04
                                                                     ЗВ 11 клас
Тема: Догляд та зберігання зброї

Зброя повинна утримуватися справною, готовою до застосування. Це досягається своєчасним і вмілим чищенням і змащуванням, правильним зберіганням зброї. Чищення та змащування зброї проводиться під керівництвом командира відділення (обслуги). Він повинен визначити ступінь необхідного розбирання, чищення та змащування, перевірити справність приладів і доброякісність матеріалів для чищення, перевірити правильність та якість чищення й дати дозвіл на змащування і збирання, перевірити правильність змащування і збирання зброї.

Зброя зберігається у ставницях розрядженою, поставленою на запобіжник.

Під час руху на заняття зброя переноситься на ремні з приєднаним магазином. Під час пересування на автомобілях зброю необхідно тримати поміж колінами. Під час перевезення залізницею або водним шляхом, зброя встановлюється у спеціальній ставниці.

Для перевірки справності, чистоти, змащення зброї і підготовки її до стрільби проводяться огляди зброї. Сержант та солдат оглядають зброю кожен день, перед заступанням в наряд, перед виходом на заняття, під час чищення, а в бойовій обстановці - періодично, протягом дня і перед стрільбою.

Підготовка зброї до стрільби проводиться з метою забезпечення безвідмовної роботи її під час стрільби і проводиться під керівництвом командира відділення (обслуги). При підготовці зброї необхідно: почистити її, оглянути зброю у розібраному вигляді, змастити її, оглянути зброю у зібраному вигляді; оглянути магазини. Безпосередньо перед стрільбою необхідно прочистити насухо канал ствола, оглянути патрони і спорядити ними магазини.

У підрозділі зброя повинна бути завжди приведена до нормального бою. Перевірка бою зброї проводиться при надходженні її в підрозділ, після ремонту, при виявленні під час стрільби ненормальних відхилень куль.

Перевірка бою автомата і приведення його до нормального бою проводиться під керівництвом командира взводу (роти) на стрільбищі в безвітряну погоду, в закритому тирі або на захищеній від вітру ділянці стрільбища, при нормальному освітлені.

Стрільби при перевірці бою зброї і приведення її до нормального бою проводиться кращими стрілками, відібраними командиром підрозділу. Патрони повинні бути однієї партії, із звичайною пулею. Дальність стрільби 100 м, приціл 3. Стрільба ведеться одиночними пострілами по перевірочній мішені, яка закріплена на білому щиті висотою 1 м і шириною 0,5 м. Положення для стрільби - лежачи, із упору. Автомат без багнета. Точкою прицілювання є середина нижнього краю перевірочної мішені; вона повинна знаходитися приблизно на рівні ока того, хто стріляє. Після закінчення стрільби мішень оглядають і по розташуванню пробоїн визначають кучність бою і положення середньої точки влучення (СТВ).

Кучність бою признається нормальною, якщо три-чотири пробоїни (одна явно відірвалась) вміщується в круг діаметром 15 см. Якщо кучність не задовольняє цій вимозі, то стрільба повторюється. При повторному негативному результаті зброя відправляється в ремонтну майстерню.

Визначення СТВ проводять наступними способами: по трьох пробоїнах (дві найближчі пробоїни з'єднують прямою лінією); середину цієї лінії з'єднують з третьою пробоїною і ділять цю відстань на три частини; точка поділу, яка найближча до перших двох пробоїн і буде СТВ; по чотирьох пробоїнах (спочатку визначають СТВ за трьома пробоїнами); потім точку, яка найближча до першої лінії, з'єднують з четвертою пробоїною; отриману лінію ділять на чотири частини; точку поділу, яка найближча до перших трьох пробоїн і буде СТВ.

При нормальному бою СТВ повинна співпадати з контрольною точкою попадання або відхилюватися від неї в будь-якому напрямку, не більш ніж на 5 см. Якщо СТВ відхилилась від контрольної точки попадання на більшу відстань, то проводиться зміна положення мушки. Якщо середня точка попадання нижче контрольної, мушку треба вкрутити, якщо вище - викрутити; якщо середня точка лівіше від контрольної точки мушку треба пересунути вліво, якщо правіше - вправо.

При стрільбі на 100 м СТВ при переміщенні мушки в сторону на 1 мм зміщується на 26 см. Один оборот мушки переміщує СТВ по висоті на 20 см. Правильність переміщення мушки перевіряється повторною стрільбою.

https://www.youtube.com/watch?v=UyjZcaWJPbM&vl=ru

https://www.youtube.com/watch?v=KIMf0KWUxgs

                                                              06.04
                                                        ФК 11 клас
Тема: Розвиток уваги

Увага - це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності, увага виражає переважний зв'язок психічної діяльності з визначеним об'єктом, на якому вона зосереджена як у фокусі. На людину постійно впливає безліч самих різноманітних подразників. Свідомість людини не в змозі охопити одночасно з достатньою ясністю всі ці об'єкти. З безлічі навколишніх об'єктів – предметів і явищ – людина виділяє ті, які представляють для неї інтерес, відповідають її потребам і життєвим планам. Будь-яка діяльність людини вимагає виділення об'єкта і зосередженості на ньому.

Спрямованість і зосередженість свідомості на певних об'єктах або певній діяльності при відверненні від всього іншого називають увагою.

Якщо людина не мобілізує своєї уваги, то в її роботі неминучі помилки, а в сприйнятті – неточності і пропуски. Не зосередивши уваги, ми можемо дивитися і не бачити, слухати і не чути, їсти і не відчувати смаку. Увага організовує нашу психіку на все різноманіття відчуттів.

З увагою пов'язані спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів. Увагою визначаються:

• точність і деталізація сприйняття (увага є своєрідним підсилювачем, що дозволяє розрізняти деталі зображення);
• міцність і вибірковість пам'яті (увага виступає як чинник, сприяючий збереженню потрібної інформації в короткочасній і оперативній пам'яті);
• спрямованість і продуктивність мислення (увага виступає як обов'язковий чинник правильного розуміння і рішення задачі).

Увага нерозривно пов'язана зі свідомістю в цілому.

Залежно від активності особистості виділяють мимовільну, довільну і післядовільну увагу.

Мимовільна увага виникає без наміру людини побачити або почути що-небудь, без заздалегідь поставленої мети, зусиль волі. Вона може бути викликана несподіванкою або новизною подразника, його силою, рухливістю, контрастом між подразниками.

Довільна увага – активне, цілеспрямоване зосередження свідомості, підтримка рівня якого пов'язана з певними вольовими зусиллями, необхідними для боротьби з сильнішими діями. Подразником у цій ситуації є думка або наказ, який вимовлений про себе і викликає відповідне збудження в корі головного мозку. Довільна увага залежить від стану нервової системи (знижується при засмученому, надмірно збудженому стані і визначається мотиваційними чинниками: силою потреби, відношенням до об'єкта пізнання і установкою (неусвідомлюваною готовністю сприймати предмети і явища дійсності певним чином). Цей вид уваги необхідний для засвоєння трудових навиків, від нього залежить працездатність.

Увага нерозривно пов'язана з діяльністю. На ранніх стадіях філогенетичного розвитку увага безпосередньо включається в практичну діяльність; вона спочатку виникає у вигляді настороженості, готовності до дій по першому сигналу, а може означати і загальмованість, яка служить для підготовки до дій.

https://www.youtube.com/watch?v=GrfpNdeJ73s

https://www.youtube.com/watch?v=adV8DAUxb4Y