ЗУ 11 клас 

Тема : Засоби захисту шкіри

Засоби захисту шкіри. Засоби захисту шкіри призначені для захисту тіла людини в умовах зараження місцевості отруйними, радіоактивними речовинами та біологічними засобами. Їх поділяють на звичайні (найпростіші, підручні) та спеціальні (табельні).

Іл. 64.1. Герметичні індивідуальні засоби захисту

Звичайні засоби захисту шкіри призначені для захисту шкірних покривів тіла людини від зараження радіоактивним пилом і біологічними засобами, а при спеціальному просочуванні — для захисту від парів отруйних речовин. До них належать предмети побутового одягу та взуття, які часто використовує кожна людина. Найпростішим засобом захисту шкіри є плащі й накидки із прогумованої тканини, або покриті хлорвініловою, поліетиленовою плівкою, клейонкою; пальта зі шкіри, грубого сукна або відповідно підготовлений інший одяг. Усі ці види одягу добре захищають від радіоактивного пилу та деяких видів біологічних засобів. Для захисту ніг застосовуються чоботи (що вищі, то краще) гумові, шкіряні або з шкірозамінників. Захистити руки від ОР допоможуть гумові рукавиці, а від радіоактивного пилу і бактеріальних засобів — шкіряні й тканинні. Для захисту голови та шиї найкраще використовувати капюшони, а також різні головні убори, які запобігають осіданню пилу на волосся.

Спеціальні (табельні) засоби захисту шкіри виготовляють для оснащення формувань цивільного захисту. За принципом захисної дії розрізняють ізоляційні та фільтрувальні. Ізоляційні засоби захисту шкіри виготовляють з повітронепроникних матеріалів — спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби (іл. 64.1) захищають тіло людини від усіх можливих факторів ураження — газоподібних і краплиннорідинних отруйних речовин, радіоактивних речовин, бактеріальних засобів.

Зрозуміло, що газоподібні ОР проникають у негерметичні засоби. Тому вони захищають людину тільки від РР, БЗ та потрапляння крапель ОР.

Фільтрувальні засоби захисту — це костюми зі звичайного матеріалу, який просочується спеціальним хімічним складом для нейтралізації крапель або поглинання газу сильнодіючих отруйних речовин.

Підготовка та використання предметів одягу та взуття. До найпростіших засобів захисту шкіри належить також виробничий одяг — куртки і штани, комбінезони, халати з капюшоном, які пошиті з брезенту, вогнетривкої або прогумованої тканини, грубого сукна; джинсовий одяг, спортивні костюми після відповідної обробки. Вони можуть не тільки захищати від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів, але також не пропускати певний час краплиннорідинних отруйних речовин.

Застосовуючи одяг як засіб захисту шкіри, необхідно якомога ретельніше загерметизувати його, щоб ізолювати від навколишнього середовища тіло. Одяг має бути застібнутим на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір піднятий, поверх нього шия щільно обв'язана шарфом або хусткою; рукави обв'язані навколо зап'ясток тасьмою, брюки випущені поверх чобіт (ботів) і знизу зав'язані тасьмою. Герметичність одягу в місцях з'єднання окремих його частин, наприклад рукавів з рукавичками, забезпечується відповідною їх заправкою. Низ куртки, піджака або накидки необхідно заправити в штани і підперезати.

Звичайні засоби захисту шкіри одягають безпосередньо перед загрозою ураження радіоактивними, отруйними речовинами або бактеріальними засобами за будь-якої пори року. У цих засобах захисту шкіри можна перейти заражену ділянку або вийти за межі осередку ураження. Зазначені засоби захисту захищають тіло людини від безпосереднього контакту з краплями і суттєво знижують вплив парів і аерозолів отруйних речовин лише на визначений термін. Вийшовши із зараженого району, потрібно швидко зняти одяг, додержуючи заходів безпеки, і за першої можливості (але не пізніше ніж через годину) провести його знезараження. Знезаражений і чисто випраний одяг можна використовувати як захист повторно, у тому числі й просочувати розчином для захисту від отруйних речовин.

Спеціальні засоби захисту шкіри. До ізоляційних засобів захисту шкіри належать такі: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект ЗЗК. Фільтрувальні засоби представлені захисним фільтрувальним одягом (ЗФО-58Х) і загальновійськовим фільтрувальним комплектом ЗФК.

Захисний комбінезон виготовляють із прогумованої тканини, він складається зі зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона. Захисний костюм має такі ж три окремі частини. Крім того, у комплект захисного комбінезона і костюма входять: підшоломник, гумові чоботи (41-46 розмірів) і гумові рукавиці. Промисловість виготовляє захисні комбінезони і костюми трьох розмірів: 1-й — для людей зростом до 165 см, 2-й — від 165 до 172 см; 3-й — вище 172 см.

Легкий захисний костюм Л-1 (іл. 64.2) виготовляють із прогумованої тканини, і в комплект його входить: куртка з капюшоном; штани, які пошиті разом з панчохами; підшоломник; двопальцеві рукавиці. Окрім того, є сумка для перенесення і запасна пара рукавиць. Його розміри такі ж, як у захисного комбінезона (костюма). Маса комплекту 3 кг. Л-1 використовують у розвідувальних підрозділах воєнізованих формувань ЦЗ.

Іл. 64.2. Легкий захисний костюм Л-1: а — сорочка з капюшоном, двопальцеві рукавиці; б — штани з панчохами; в — рятувальник, одягнений в Л-1

Іл. 64.3. Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК): а — одягнений у рукави; б — у вигляді комбінезона

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) (іл. 64.3) складається із плаща з капюшоном (ОП-1), панчіх і рукавиць. Маса комплекту 3 кг. Плащі випускають п'яти розмірів: 1-й — для людей зростом до 165 см, 2-й — 165-170 см, 3-й — 171-175 см, 4-й — 176-180 см, 5-й — понад 180 см. Захисні плащі виготовляють із прогумованої термостійкої тканини. Захисні рукавиці бувають літніми — п'ятипальцевими із гуми — та зимовими — двопальцевими — із прогумованої тканини. Підошва захисних панчіх має потовщену гумову основу. Панчохи одягають поверх взуття і прикріплюють до ніг спеціальними фіксаторами, а до поясного паска — тасьмою. ЗЗК можна використовувати як накидку (за необхідності раптового використання), як плащ «у рукави» та як комбінезон.

До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58Х), що складається з бавовняного комбінезона особливого покрою, який просочений розчином спеціальної пасти; двох пар шкарпеток, одна з яких просочена, як комбінезон; чоловічої натільної білизни і підшоломника.

Комбінезон і шкарпетки просочують двома видами речовин, виготовленими за різними рецептурами: перша поглинає ОР у вигляді крапель у газоподібному стані, друга — нейтралізує ОР за рахунок хемосорбції. ЗФО-58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями.

Загальновійськовий фільтрувальний комплект ЗФК забезпечує високоефективний і надійний захист усіх частин тіла й органів дихання від отруйних речовин, світлових і термічних вражаючих факторів, основних видів хімічно небезпечних речовин. Відмінними рисами нового комплекту є високі фізіолого-гігієнічні властивості, поєднання засобів захисту органів дихання й шкіри з основними елементами екіпірування й озброєння солдата, надійне функціонування за низьких температур, можливість багаторазового використання після зараження й спеціальної обробки. Перебуває на озброєнні військ РХБЗ із кінця 1990-х років (іл. 64.4).

Іл. 64.4. Загальновійськовий фільтрувальний комплект

Іл. 64.5. Протичумний костюм «Кварц»

Для захисту органів дихання й шкірних покривів медичного персоналу від біологічних агентів (захист від біологічної зброї, лабораторна діагностика особливо небезпечних інфекцій) призначений протичумний костюм «Кварц», який виготовляють вітчизняні підприємства (іл. 64.5).

https://www.youtube.com/watch?v=1Yi-PWKBGsQ

                                                              ФК 9 клас

 Тема: Повторення розміщення і переходів

Волейбольний майданчик умовно ділиться на шість зон: три зони вздовж сітки-гравці передньої лінії, інщі три зони —  гравці задньої лінії.

 Нумерація зон починається з правої задньої зони 1, а далі йде проти годинникової стрілки.
Для орієнтування розташування гравців на майданчику умовлено, що правий передній гравець знаходиться в зоні 2, центральний передній — у зоні 3, лівий передній — в зоні 4, лівий задній — у зоні 5, задній центральний — в зоні 6.
     Від найменувань зон гравці умовно отримали назву гравець № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, що відповідає номеру зони, до якої умовно прикріплений в момент подачі кожен гравець.

Правила переходу

Якщо команда, що бере подачу , виграє цю подачу або якщо помиляється суперник , то отримали право подати м'яч. Повинні виконати перехід гравців із зони в зону по ходу годинникової стрілки.

https://www.youtube.com/watch?v=708foEtPWBo

https://www.youtube.com/watch?v=IIW8KWam11E

                                                             ФК 8 клас 

Тема: Техніка пересування по майданчику

Особливе місце в техніці гри займають стійки і переміщення. Кожен, навіть який щойно почав займатися волейболом, якось рухається по майданчику. Але не кожен гравець уміє швидко і правильно зайняти вихідне положення, яке гарантує чітке виконання прийому.

Техніці переміщення потрібно навчати поступово, виробляючи у волейболіста здатність добре рухатися. Не слід путати вміння добре рухатися з метушнею, коли гравець без цілі рухається по майданчику. Дії гравця на майданчику повинні бути продумані.                      

У волейболі гравець не може затримувати м’яч або відбивати його невстановленими правилами. Всі дії виконуються короткочасними торканнями м’яча. Це ставить винятково високі вимоги до готовності та своєчасного пересування по майданчику, виконуючи той чи інший ігровий прийом.

З цією метою гравець приймає стійку, яка відрізняється характером наступних дій. Для виконання нападаючого удару або блокування вона – висока, для прийому подачі – середня, для прийому м’яча від атакуючого удару – низька. Слід зазначити також те, що на положення ЗЦТ впливає також зріст гравця та його координаційні здібності.

Висока стійка

Середня стійка

Низька стійка

Основним завданням при прийомах із стійок – мати максимальну готовність до переміщення. Це можливо лише в тому випадку, коли гравець приймає нестійке положення, при якому йому легко розпочати рух. Для прийняття оптимальної стійки необхідно відносно невелика площа опори і незначне згинання ніг у колінах. Вона дозволяє на початку руху виконати відштовхування ногою від опори, швидко вивести ЗЦТ за межі площі опори і швидко без всяких зусиль почати рух в будь-якому напрямі.

Щоб своєчасно й ефективно діяти проти суперників на майданчику, гравці набувають оптимального положення – ігрової стійки. Для виконання ігрової стійки тулуб нахилений трохи вперед, ноги на ширині плечей і зігнуті у колінних суглобах, руки зігнуті в ліктьових суглобах на рівні поясу. Щоб гравець був у найкращому положенні готовності рекомендується прийняти так звану динамічну стійку, переступаючи з ноги на ногу.

Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Пересування кроком та бігом характеризується м’якістю (відсутності коливань ЗЦТ), яке досягається неповним вирівнюванням у колінних суглобах. Приставні кроки використовуються на невеликі відстані при блокуванні або при прийомі м’яча, який летить в сторону від волейболіста. Рух завжди починають ногою, яка знаходиться ближче до потрібного напрямку. Подвійний крок використовується у тих випадках, коли гравець не встигає до м’яча. При цьому вага тіла переноситься на ногу, яка стоїть попереду, потім на її носок та виноситься за межі площі опори тіла. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі різновиди переміщення: кроком, стрибком, бігом.

https://www.youtube.com/watch?v=vUEYEo_r4K0

https://www.youtube.com/watch?v=h5_zdG5q4VE

                                                              ФК 7 клас

Тема: Гра знизу

Техніка гри у захисті включає в себе стартові стійки, ходьбу, біг, стрибок. Вона аналогічна переміщенням у нападі.

Прийом м’яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача.

В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м’яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. Прийом подачі в сучасному волейболі багато в чому визначає ефективність нападаючих дій команди. Показником якості прийому першого м’яча служить точність першої передачі.

Передачу двома руками знизу найчастіше використовують для приймання силових і планеруючих подач. Вихідне положення — основна або низька стойка. Прямі руки витягують вперед, лікті максимально зближують. Одна рука стиснута в кулак, друга — охоплює його так, щоб його великі пальці були паралельними. Тулуб тримається вертикально, руки працюють лише в плечових суглобах, м'яч приймається на передпліччя.

Для правильного виконання передачі слід своєчасно переміститися якомога ближче до траєкторії польоту м'яча, бажано перпендикулярно до неї. Якщо цього не вдається зробити, в окремих випадках м'яч можна приймати знизу однією рукою.

https://www.youtube.com/watch?v=D7-xgsL-bVw

https://www.youtube.com/watch?v=pcJtABVaDRM

                                                           ФК 5 клас

Тема: Навчання прийому і передачі м'яча знизу

 У вихідному положенні ноги зігнуті в колінних суглобах, тулуб незначно нахилений вперед, руки в ліктьових і променезап'ясткових суглобах випрямлені, кисті з'єднані в «замок» і розташовуються перпендикулярно траєкторії польоту м'яча (рис. 43; 44; 45);

Рис. 43

Рис. 44

Рис. 45
- При наближенні м'яча ноги розгинаються разом з незначним рухом руками вперед-вгору (рис. 42)
- Удар по м'ячу виконують передпліччям, техніка виконання прийому м'яча збоку - знизу двома руками показані на (рис. 46,47)

Рис. 46

Рис. 47
Застосовується, коли немає часу для переміщення у бік прийому м'яча. Платформа прийому (передпліччя) кілька під кутом до підлоги, крок в сторону ногою, ближче до польоту м'яча.

Підготовчі вправи:
Комплекс підготовчих вправ для навчання прийому м'яча знизу двома руками включає: вправи для розвитку рухливості впроменезап'ясткових, ліктьових і плечових суглобах; сили м'язів плечового пояса; швидкості рухів на майданчику.

Підвідні вправи:
- Імітація прийому у вихідному положенні;
- Імітація прийому після переміщення;
- Підбиття м'яча однією рукою (передпліччям) з відскоком від підлоги
(Рис. 48 -51);

Рис. 48

Рис. 49

Рис. 50

Рис. 51.
- Підбиття м'яча без відскоку від підлоги (рис. 52-56)

Рис. 52

Рис. 53

Рис. 54

Рис. 55

Рис. 56

Методика навчання:
Підвідні вправи:
- Вивчається положення рук, кистей рук (імітація).
Потім відбивання волейбольного м'яча, підвішеного на шнурі. Рух рук головним чином за рахунок розгинання ніг, в плечових суглобах, воно незначне, в ліктьових суглобах відсутня.

Основне завдання - відчути положення рук в момент прийому м'яча.
- Прийом м'яча, накинутого партнером. Відстань 2-3м.
- Біля стіни: відбивання м'яча знизу багаторазово, зустрічний рух рук незначно і провадиться переважно за рахунок розгинання ніг. Чергування: передача двома руками зверху, прийом двома руками зверху, прийом двома руками знизу, то ж, поєднуючи з переміщеннями.
-. прийом знизу двома руками, м'яч посилати в стіну ударом однією рукою.

Спеціальні вправи:
- В парі: один тисне на м'яч, що лежить на передпліччі іншого гравця (що стоїть у вихідному положенні), і той імітує прийом;
- Один накидає м'яч точно перед другим гравцем, той відбиває його знизу двома руками.
- Те ж, але м'яч не доброшен.
- Те ж, але м'яч накидається в сторону від гравця.
- Прийом м'яча після відскоку від підлоги (в парі або біля стіни), (рис. 57-59)

Рис. 57

Рис. 58

Рис. 59

- Жонглювання м'ячем на місці і в русі (рис. 60 - 63).

Рис. 60



Рис. 61

Рис. 62

Рис. 63
- Передача м'яча в стіну, після відскоку від стіни - прийом по черзі двома руками зверху, знизу.
- Прийом м'яча двома руками знизу, перекинутого через сітку.
- В парі: прийом (передача) м'яча через сітку.
- В парі: прийом м'яча після сильного нападаючого удару (або кидка).
- Прийом - передача двома руками знизу, зверху в трійках, четвірках і більше гравців.

Помилки:
- В момент прийому руки в ліктьових суглобах зігнуті;
- Руки майже паралельні підлозі;
- Різке зустрічний рух рук до м'яча;
- При прийомі м'яча збоку площині рук не під кутом до підлоги;
- Прийом м'яча на кулаки (кисті);
- Тулуб нахилений назад.

https://www.youtube.com/watch?v=4ihbyeBycAo

https://www.youtube.com/watch?v=9vZ4GoPvo8E

                                                           ЗУ 11 клас

 Тема: Засоби індивідуального захисту та їх застосування

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30-35 см).

Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній - заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 ("Пелюсток").

Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся.

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання. При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Респіратори Р-2 виготовляються трьох розмірів відповідно до висоти обличчя: 99-109 мм - перший розмір, 109-110 мм - другий розмір, понад 110 мм - третій розмір.

Зберігаються респіратори у запаяному поліетиленовому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р-2 до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була б на тім'ї голови, а друга - на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати й довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаска щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа.

Респіратори надягають за командою "Респіратор надіти!" або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаски щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.

Респіратор ШБ-1 ("Пелюсток") широко застосовувався під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і надійно захищав від радіоактивного зараження. Це респіратор одноразового користування, безрозмірний; фільтрувальним елементом у ньому є тканина Петрянова.

Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих домішок, що є у повітрі.

У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення - ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей - ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ПДФ-2Д, ПДФ-2ПІ, КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ-62У і фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають (мал.).

Усередині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є протиаерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У - шолом-маска, виготовлена з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапанну коробку, яка має один клапан вдиху, два - видиху і служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза желатиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.

Протигаз ЦП-5М має шолом-маску ШМ-66МУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й особового складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП-7. Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки. Його маса без сумки - до 900 г, маса фільтрувальне-поглинальної коробки ЦП-7К - 250 г, лицьової частини МЦП - 600 г. Опір диханню при вдиху, коли швидкість постійного струменя повітря дорівнює ЗО л/хв.., становить не більше 16 мм водяного стовпчика, коли 250 л/хв. - не більше 200 мм вод. ст.

Лицьову частину МЦП виготовляють трьох розмірів (арабська цифра з правого боку маски в підборідді у кружечку діаметром 12 мм). Вона складається з маски об'ємного типу з "незалежним" обтюратором, окулярного вузла, переговорного пристрою, вузлів клапанів вдиху і видиху, обтічника, наголовника і притискних кілець для кріплення плівок, що не запотівають.

"Незалежний" обтюратор - це смужка тонкої гуми для забезпечення герметичності лицьової частини протигаза. Обтюратор щільно прилягає до обличчя і може розтягуватися самостійно, незалежно від корпусу маски, при цьому механічна дія лицьової частини на голову людини незначна.

Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. Він має потиличну пластину і 5 лямок: лобову, дві скроневі і дві щічні. Лобова і скронева лямки приєднуються до корпуса маски трьома пластмасовими, а щічні - металевими пряжками, що самі затягуються. На кожній лямці з інтервалом в 1 см нанесено упори ступінчастого типу для надійного закріплення лямок у пряжках. На кожному упорі є цифра, що вказує його порядковий номер. Це дає змогу точніше фіксувати стан лямок при підгонці маски.

На фільтрувально-поглинальну коробку одягається трикотажний чохол, який захищає її від дощу, бруду, снігу, грубодисперсних часток аерозолю.

У наш час з'явилася можливість користуватися протигазом як засобом індивідуального захисту хворих з легеневими і серцево-судинними захворюваннями певного ступеня важкості.

Наявність переговорного пристрою у нового протигаза забезпечує спілкування на відстані, а також полегшує користування технічними засобами зв'язку.

Підбираючи лицьову частину потрібного типорозміру ЦП-7, вимірюють горизонтальний і вертикальний обхвати голови. Горизонтальний обхват вимірюють по замкненому колу, що проходить по надбрівних дугах, потім на 2-3 см вище вушних раковин і позаду через ту точку голови, що найбільше виступає. Вертикальний обхват вимірюють по замкненій лінії, що проходить через маківку, підборіддя і щоки. Розмір лицьової частини встановлюють за сумою цих двох вимірів і за положенням (номерами) упорів лямок наголовника, в якому вони (упори) зафіксовані: перша цифра - номер лобної лямки, друга - скроневих лямок, третя - щічних лямок. Наприклад, якщо сума обхватів голови становить 1240-1260 мм, положення лямок: лобної - № 3, скроневих - № 6, щічних - № 7, то потрібна лицьова частина 2-го розміру.

Положення лямок наголовника встановлюють під час підгонки протигаза.

Перш ніж надягати протигаз, треба прибрати волосся з лоба і скронь, бо, потрапивши під обтюратор, воно призводить до порушення герметичності. Жінки зачісують волосся назад, знімають гребінці, шпильки.

https://www.youtube.com/watch?v=qCSytjvK3LM

https://www.youtube.com/watch?v=coH7k20GnLs

https://www.youtube.com/watch?v=7wBgexAPpck

                                             ЗУ 10 клас

  Тема: Стрій та його елементи

Згідно Стройового Статуту Збройних Сил України, що затверджений Законом України № 549-ХIV від 24 березня 1999 року строєм та його елементами визначено:

1. Стрій - визначене Стройовим статутом Збройних Сил України розміщення війфськовослужбовців,підрозділів і частин для їх спільних дій у пішому порядку або на машинах.

2. Шеренга - стрій, у якому військовослужбовці розміщені один біля одного на одній лінії.

3. Лінія машин - стрій, у якому машини розміщені на одній лінії одна біля одної.

4. Фланг -  правий (лівий) край строю. Під час поворотів строю назви флангів не змінюються.

5. Фронт - бік строю, до якого військовослужбовці повернені   обличчям,   а    машини - лобовою частиною.

6. Тильний бік строю - бік, протилежний фронту.

7. Інтервал - відстань по фронту між військовослужбовцями  (машинами), підрозділами та частинами.

8. Ширина  строю -   відстань між флангами.

9. Дистанція -  відстань у глибину між військовослужбовцями  (машинами), підрозділами та 

частинами.

10. Глибина строю -  відстань від першої шеренги (військовослужбовця, що стоїть попереду) до останньої шеренги (військовослужбовця, що стоїть позаду), а під час дій на машинах - відстань від першої  лінії машин (машини, що стоять попереду) до останньої лінії машин (машини, що стоять позаду).

11. Двошеренговий стрій - стрій, у якому військовослужбовці однієї шеренги розміщені за військовослужбовцями іншої шеренги на відстані одного кроку (витягнутої руки,покладеної долонею на плече військовослужбовця, що стоїть попереду).

 Шеренги поділяються на першу та другу. Після повороту строю назви шеренг не змінюються.

12. Ряд - два військовослужбовці, що стоять у двошеренговому строю один за одним.  Якщо за військовослужбовцем першої шеренги не стоїть військовослужбовець другої шеренги, такий ряд називається неповним ; останній ряд завжди має бути повним.  Після повороту двошеренгового строю кругом військовослужбовець неповного ряду самостійно стає у першу шеренгу.

13. Одношеренговий (шеренга) і двошеренговий строї можуть бути зімкнутими або розімкнутими. У зімкнутому строю військовослужбовці в шеренгах розміщені по фронту один від одного з інтервалами на ширину долоні між ліктями. У розімкнутому строю військовослужбовці в шеренгах розміщені по фронту один від одного з  інтервалами на один крок або з інтервалами, які визначає командир.

14. Колона - стрій, у якому військовослужбовці або підрозділи (машини) розміщені один (одна) за одним (одною) на дистанціях, установлених цим Статутом або командиром.

Колони можуть бути вишикувані по одному, по два, по три, по чотири та більше військовослужбовців.   Колони застосовуються для шикування військовослужбовців, підрозділів і частин у розгорнутий або похідний стрій.

15. Розгорнутий стрій -  стрій, у якому військовослужбовці, підрозділи (машини) вишикувані на одній лінії по фронту в одношеренговому чи двошеренговому строю (в лінію машин) або в лініюколон з інтервалами, встановленими цим Статутом або командиром.

Розгорнутий стрій застосовується для проведення перевірок, розподілу, оглядів, парадів, а також в інших необхідних випадках.

16. Похідний стрій - стрій, у якому підрозділ вишикуваний у колону або підрозділи в колонах вишикувані один за одним на дистанціях, установлених цим Статутом або командиром.

Похідний стрій застосовується для пересування підрозділів, проходження урочистим маршем або з піснею та в інших необхідних випадках.

16. Напрямний - військовослужбовець (підрозділ, машина), що рухається на чолі строю у визначеному напрямку. За напрямним має переміщуватися решта військовослужбовців (підрозділів, машин).

17. Замикаючий - військовослужбовець (підрозділ, машина), Який рухається останнім у колоні.

18. Лінійний - військовослужбовець, призначений для позначення лінії шикування підрозділів і частин, а також лінії проходження урочистим маршем.

https://www.youtube.com/watch?v=t9gDp_7FDJ4

                                                              ФК 6 клас

 Тема: Розвиток гнучкості

Активні вправи розрізняють за характером виконання, а саме:

- однофазні (нахил вперед) і пружні (подвійні, потрійні нахили вперед);

- махові і фіксовані (стоячи біля гімнастичної стінки махи ногами вперед, назад, в боки з фіксацією в найвищій точці маху);

- з обтяженням і без обтяження (нахили вперед зі штангою на плечах на ін.);

- статичні вправи (утримання «шпагату» та інших вправ, де є пряв максимальної амплітуди, відчуття легкого болю).

 

До вправ, які сприяють розвитку пасивної гнучкості належать:

- вправи з допомогою партнера (сидячи нахил вперед з натисканням руками партнера на лопатки і ін.);

- вправи з обтяженням власного тіла (з вису ззаду на перекладені – провисання).

- вправи з використанням власної сили (сидячи, нахил вперед з підтягування тулуба до ніг із захватом руками за стопи).

 

Для досягнення позитивного ефекту від вправ на розтягування в рамках кожного окремого заняття не6обхідно дотримуватись певних методичних положень:

- використання факторів розминки і розігрівання. Перед виконанням вправ на розтягування слід добре «розігріти» організм, щоб уникнути травм. Упродовж усього заняття з розвитку гнучкості необхідно підтримувати організм у «розігрітому» стані. При температурі навколишнього середовища нижче за 18-20 ;

- заняття необхідно проводити в теплому еластичному костюмі;

- серійність і поступове посилення розтягувальних імпульсів у процесі вправляння. М’язи і зв’язки відносно мало і зі зростаючим опором піддаються розтягуванню понад визначені параметри. Для досягнення необхідної дієвості динамічних і комбінованих вправ у розтягуванні, їх виконують серійно, багаторазово, намагаючись довести амплітуду рухів у кожній серії до виправданого максимуму. Суб’єктивно при цьому орієнтуються на відчуття сильного натягування в місцях розтягування, яке не переходить у гострі больові відчуття;

- кількість повторень вправи в кожній серії залежить від величини тих ланок тіла, які переміщуються;

- у будь-якому випадку розтягуючі рухи доцільно виконувати з максимальною кількістю повторень, але до того часу, поки не почнеться скорочення їх амплітуди під впливом наступаючої втоми;

- з метою посилення махових вправ на розтягування використовують прискорення заключної фази маху, але без збільшення темпу повторення вправи в цілому. Аналогічного ефекту можна досягти і при виконанні статичних вправ на розтягування. Коли окремі ланки тіла знаходяться в положенні найбільшого видовження розтягувальних м’язів, роблять додаткові пружні мікрорухи або використовують додаткові зовнішні сили: обтяження, зусилля партнера;

- раціональне розміщення і виконання комплексів вправ на розтягування в структурі заняття. Вправи на розтягування можна включити у будь-яку частину заняття, попередньо провівши відповідну розминку. Але ефективність їх залежить від того, яке місце їм відведено в його структурі.

Найбільшого ефекту стосовно збільшення амплітуди рухів активні вправи на розтягування дають, як правило, тоді, коли їх виконують у першій половині основної частини комплексного заняття концентровано, декількома серіями підряд (наприклад, 5-6 серій по 10-12 махових вправ у кожній з інтервалами активного відпочинку між серіями, достатніми для відновлення оперативної працездатності). В якості факторів активного відпочинку найкращими є вправи на розслаблення. Навпаки, пасивні вправи на розтягування, найкращий ефект дають тоді, коли їх виконують на фоні часткової втоми і в кінці заняття. Коли немає необхідності стимулювати розвиток гнучкості і вправи на розтягування набувають підтримуючого характеру, доцільно в багатьох випадках розсіяти їх в структурі комплексного заняття, чергуючи з вправами іншого характеру переважно з силовими та швидкісно-силовими.

https://www.youtube.com/watch?v=AZB8nWh-LWE

                                                                ФК 7 клас

 Тема: Розвиток сили

Сила, яку здатна проявити людина у довільному русі, буде залежати як від зовнішніх факторів (величина опору, довжина важелів, погоднокліматичні умови, добова та річна періодика), так і від внутрішніх факторів (структура м'язів, м'язова маса, внутрішньом'язова координація, міжм'язова координація, реактивність м'язів, потужність енергоджерел). Розглянемо внутрішні фактори, на які можна здійснювати тренувальний вплив з метою розвитку сили. Структура м'язів. За структурою і метаболічними якостями розрізняють два типи м'язових волокон: білі та червоні. Волокна червоного кольору скорочуються за рахунок енергії окислювальних процесів. Вони містять у собі багато міоглобіну - м'язового білка, що багатий киснем. Це зумовлює їх здатність до тривалої і ефективної роботи. Величина зусилля, яке вони можуть проявити, і швидкість їх скорочення відносно невеликі, що дало підстави назвати їх «повільними», або волокнами І-го типу. Білі м'язові волокна (ІІ-й тип), на відміну від червоних, скорочуються переважно за рахунок анаеробних джерел енергії. Сила і швидкість їх скорочення значно вищі від червоних. Останнім часом білі волокна поділяють на два типи (ІІа і ІІб). Волокна типу ІІа швидко і потужно скорочуються за рахунок за рахунок окислювально-гліколітичних джерел енергії. Вони поєднують у собі якості швидких, сильних, повільних та витривалих волокон, хоча у порівнянні з можливостями “чисто” швидких і “чисто” повільних м'язових волокон. Волокна типу ІІб можна назвати “класичними” швидкими і сильними м'язовими волокнами. Вони скорочуються майже виключно за рахунок анаеробних джерел енергії. Це дає їм перевагу над іншими волокнами у бистроті та силі скорочення і програш у витривалості. Саме тому у м'язах видатних важкоатлетів, спринтерів, стрибунів, висока відносна кількість білих м'язових волокон типу ІІб. Відсоткове співвідношення різних типів м'язових волокон у конкретної людини генетично детерміноване і не змінюється у процесі силового тренування. Разом з тим, внаслідок тривалої силової підготовки збільшується відношення площі білих до площі червоних волокон, що свідчить про робочу гіпертрофію білих м'язових волокон (L. Edstrom, 1972, D. Costill et.al., 1977 та інші). М'язова маса. Розвиток абсолютної сили протікає паралельно їз збільшенням м'язової маси. Це загально-біологічна закономірність – організми з більшою масою мають і більшу силу. Недарма у боротьбі, важкій атлетиці, тощо введені вагові категорії. Зроблено це для того, щоб певною мірою урівняти потенційні можливості атлетів з різною масою тіла. Позитивна залежність маса тіла – абсолютна сила більше проявляється у добре тренованих людей. У мало тренованих людей вона може зовсім не проявлятися. Залежність сили від маси тіла людини пояснюється тим, що сила ізольованого м'язу дорівнює квадрату його поперечного перетину. У процесі спеціалізованого силового тренування м'язову масу можна значно збільшити. Так, у фізично середньо розвинутих мужчин м'язова маса складає біля 40% від загальної маси тіла, у видатних штангістів – 50-55%, а у видатних культуристів – до 60-70%. Збільшуючи м'язову масу шляхом спеціалізованого тренування ми будемо позитивно впливати на розвиток абсолютної сили. Разом з тим, із збільшенням м'язової маси відносна сила не тільки не зростає, а, як правило, зменшується. Падіння відносної сили пояснюється тим, що власна маса тіла людини пропорційна об'єму тіла, тобто кубу його лінійних розмірів. Сила ж пропорційна квадрату лінійних розмірів (поперечний перетин м'язу). Звідси темпи приросту сили будуть нижчі за темпи приросту маси тіла. У зв'язку з цим, розвиток силових можливостей тільки за рахунок збільшення м'язової маси буде мало перспективним відносно тих рухів, де провідне значення має відносна сила

https://www.youtube.com/watch?v=-lxS5ogKMJY

https://www.youtube.com/watch?v=o1ahE6yPmiw

                                                ФК 10 клас

 Тема: Розвиток координації

Рекомендовані комплекси вправ для розвитку координації рухів 1 Права рука описує коло перед тулубом, ліва — вертикальну лінію. Виконувати на 2 рахунки: 1 — руки нагору; 2 — руки вниз. 6 – 8 повторів Руки рівні І-2 Лівою витягнутою рукою обертати перед собою, правою — «креслити» рівнобедрений трикутник, підставою донизу. 6 – 8 повторів Не згинати рук І-3 Руки на рівні грудей зігнути в ліктях долонями донизу. Одну руку обертати за годинниковою стрілкою, злегка розгинаючи в ліктьовому суглобі, другу — проти годинникової стрілки. 6 – 8 повторів Не опускати лікті І-4 Ходьба на місці. Крок лівою ногою — змах лівою рукою. Крок правою ногою — змах правою рукою. 6 – 8 повторів Високо підіймаючи коліна І-5 Витягнутою правою рукою виконувати кругові обертові рухи, лівою — проводити горизонтальне переміщення. 6 – 8 повторів Не згинати рук І-6 Витягнутою правою рукою виконувати обертові рухи, лівою — вертикальний змах униз. 6 – 8 повторів Не згинати рук І-7 Руки на рівні грудей зігнуті в ліктях долонями донизу. Однією рукою обертати за годинниковою стрілкою, злегка розгинаючи в ліктьовому суглобі, другою — проти годинникової стрілки. 6 – 8 повторів Не опускати лікті І-8 Права рука на голові, зігнута ліва — повернена долонею до живота. Правою рукою робити рухи вниз, лівою — обертальні у фронтальній площині навколо живота. 6 – 8 повторів Не згинати спину, продовжувати з закритими очімами І-9 Правою рукою робити обертові рухи, лівою — креслити рівнобедрений трикутник, лівою ногою спереду позначити квадрат. 6 – 8 повторів Тримати рівновагу І-10 Хлопок руками над головою й тихий удар ногою по підлозі. На п'ятий раз сила удару поступово змінюється тихим хлопком над головою й сильним ударом ногою по підлозі. 6 – 8 повторів Стежити за плавним переходом сили удару. проблеми фізичного виховання і спорту № 7 / 2011 51 ІІ-1 Стати в шеренгу. Передавати м'яч з рук у руки (вправо, вліво) перед грудьми, за спиною.6 – 8 повторів Не роняти м'яч на підлогу ІІ-2 Стати у колону. Передавати м'яч з рук у руки над головою, між ногами. Не роняти м'яч на підлогу ІІ-3 Студенти стоять парами обличчям один до одного, перекочують м'яч. Те ж саме виконують, сидячи на підлозі, ноги нарізно на відстані 3 – 4 м. 6 – 8 повторів Двома руками й однією ІІ-4 Стоячи, потім сидячи ноги нарізно. Удари м'ячем по підлозі двома руками й однією попереду, праворуч, ліворуч. Вкінці слід зловити м'яч двома руками. 6 – 8 повторів Витягнутими руками ІІ-5 Кидати м'яч в стіну двома руками від грудей і ловити його. Те ж саме, але після відбиття м'яча від підлоги (10 разів). Притиснувши лікті до тулуба ІІ-6 Ведення м'яча на місці (3x10 сек.). Ноги зігнути у колінах ІІ-7 Обертання м'яча навколо тулуба (2x15 сек.). Не притискати м'яч до тулуба ІІ-8 Ведення м'яча правою та лівою рукою при ходьбі (18 – 25 м). Змінюючи висоту відскоку ІІ-9 Ведення м'яча на місці, стоячи на одному коліні (2x15 сек.) Змінюючи висоту відскоку ІІ-10 Кидати м'яч по черзі правою й лівою рукою від плеча в стіну й ловити його (8 – 10 разів). Не роняти м'яч на підлогу ІІ-11 Перекидувати м'яч через сітку або мотузку, натягнуту на висоті 1, 5 – 2,0 м (10 – 15 разів). Різними способами ІІ-12 Кидати м'яч (знизу, зверху, через голову) в обруч, що лежить на підлозі на відстані 2 – 3 м (8 разів). Передача довільним способом ІІ-13 Кидати м'яч в ціль (обруч, підвішений на висоті 1, 5 – 2,0 м).6 – 8 повторів Різними способами ІІ-14 Те ж саме, але кидати м'яч через натягнуту мотузку.6 – 8 повторів Різними способами ІІ-15 Кидати м'яч в кошик, що стоїть на підлозі, зручним способом (8 – 10 разів). Різними способами ІІІ-1 Високо підкидувати м'яч та ловити його із присіданням, присіданням і хлопком в долоні, з поворотом праворуч, ліворуч, навкруги (8 – 10 разів). Не роняти м'яч на підлогу ІІІ-2 Передавати м'яч, чергуючи їх з ударами по підлозі (8 – 10 разів). Передача різними способом ІІІ-3 Студенти стоять по колу, передають м'яч партнерам за годинниковою стрілкою й проти неї послідовно кожному й через одного (вправо — правою рукою, вліво — лівою), (2 – 3 рази в кожну сторону). Не роняти м'яч на підлогу ІІІ-4 Студенти стоять по троє, по п'ятеро, передають й ловлять м'яч. 6 – 8 повторів Не роняти м'яч на підлогу ІІІ-5 Стоячи в колонах, студенти передають м'яч з переходом гравців у кінець своєї або протилежної колони (2 – 3 рази). Не роняти м'яч на підлогу ІІІ-6 Стоячи по четверо по кутах квадрата, студенти передають м'яч один одному з наступним переходом по діагоналі, по прямій (5 – 6 повторювань). Не роняти м'яч на підлогу ІІІ-7 Стоячи в парах, вести м'яч на місці правою (лівою) рукою з наступною передачею його партнеру (8 – 10 разів). Передача довільним способом ІІІ-8 Ходьба з веденням м'яча, (2x20 м). Поступово змінюючи висоту відскоку від підлоги ІІІ-9 Стоячи в парах або по троє, студенти катають по підлозі (потім по гімнастичній лаві, установленої похило) м'ячі. 8 – 10 разів М'ячі різного діаметру ІІІ-10 Катання м'яча на точність між предметами (кубиками).8 – 10 повторів Не збивати предмети ІІІ-11 Стоячи в парах, студенти катають м'яч в горизонтальні цілі (набивні м'ячі) з відстані 4-6 м. 8 – 10 повторів Не збивати предмети

https://www.youtube.com/watch?v=bdWFYOFVbTo

https://www.youtube.com/watch?v=goxXIsEh7Ek