05.11

                                                                ФК 6 клас

Тема: Навчання боковій подачі

Подачі — це способи введення м’яча в гру. Різновиди подач: нижні (пряма та бокова) і верхні (пряма та бокова). Найскладніша подача — подача у стрибку.

Підвідні вправи

1. Імітація подачі в основній стійці.

2. Підкидання м’яча й виконання замаху без удару.

3. Подача в стінку (відстань до стінки — 3–4 м).

4. Подачі в парах упоперек майданчика.

5. Подача над сіткою з відстані 4–7 м.

6. Подача із місця, встановленого вчителем, але регламентованого правилами.

7. Подача в певну зону майданчика.

8. Подача зі зручного для гравця, але регламентованого правилами місця.

Нижня пряма подача

Гравець стає на місце подачі у вихідному положенні, ноги дещо зігнуті в колінах, ліва дещо попереду, тулуб незначно нахилений уперед. М’яч на долоні лівої руки (для правші), що зігнута в лікті. Замахнувшись правою рукою, вагу тіла переносять на праву ногу, водночас підкидають м’яч вертикально вгору (зазвичай на 0,4–0,6 м). Випрямляючи праву ногу, виконують мах правою рукою вниз-уперед і б’ють по м’ячу знизу-позаду, спрямовуючи його вперед-угору.

Верхня пряма подача

Гравець стає обличчям до сітки, ноги на ширині плечей, ліва нога (для правші) на півкроку попереду. М’яч у зігнутих руках на рівні грудей, ліва рука знизу, погляд спрямований на майданчик суперників. Праву руку, згинаючи у лікті, відводять назад, лікоть спрямований уперед-угору. Вагу тіла переносять на праву, зігнуту в коліні ногу, тулуб дещо прогинають, погляд переводять на м’яч. Лівою рукою гравець підкидає перед собою м’яч на висоту 1,2–1,6 м. Ударний рух починають поштовховим розгинанням правої ноги, поворотом тулуба ліворуч й перенесенням ваги тіла на ліву ногу. Удар виконують майже водночас із рухами ніг і тулуба: випрямляють праву руку та завдають удар по м’ячу (кисть руки дещо напружена і накриває м’яч, пальці міцно притиснуті один до одного), ліву руку опускають униз. Після удару кисть, що супроводжує м’яч, згинають, руку опускають і тулуб нахиляють уперед.

Верхня бокова подача

Гравець виконує з положення стоячи лівим боком (для правші) до сітки на відстані приблизно 2 м від лицевої лінії. Дещо зігнуті ноги розташовані на ширині плечей, ліва нога попереду, м’яч у руках перед тулубом, ліва рука знизу, на рівні пояса, погляд спрямований на половину майданчика суперника (а). Потім гравець правою ногою робить перехресний крок за ліву, ліву руку за м’ячем виводить уперед-угору, праву руку для замаху опускає вниз (вага тіла на лівій нозі) (б). Вагу тіла переносять на праву ногу, ліву відставляють на крок в сторону. Волейболіст підкидає м’яч на висоту 1,5–2 м і вперед на 0,5–0,7 м, згинає ноги, тулуб нахиляє в сторону руки, що виконуватиме удар, погляд переводить на м’яч (в, г). Розгинаючи ноги та випрямляючи тулуб, гравець виводить праву руку через сторону вгору, ліву руку опускає вниз і готується до виконання удару (д). Під час удару по м’ячу тулуб спрямовують ліворуч і незначно згинають. Гравець розвертається грудьми до сітки. Рука, що виконує удар, пряма, кисть згинається та накриває м’яч, ліва рука відводиться вниз-назад (е). Після удару по м’ячу вагу тіла переносять на ліву ногу, праву руку опускають вниз (ж, з). Гравець переступає на праву ногу та набуває стійкого положення.

Основні поради з техніки виконання подач

1. Якщо м’яч підкинути неточно, то слід дати йому впасти й виконати подачу знову (стосується тільки тренування. У грі це дозволено зробити лише один раз).

2. Якщо під час подачі робити крок вперед, то слід стати на відстані 1 м від лицьової лінії. Безпосередньо з лінії подачу робити заборонено.

3. Перед виконанням подачі слід оглянути майданчик суперника. М’яч слід спрямовувати в найвразливіші місця.

4. Слід намагатися подавати м’яч точно та сильно. Добре виконана подача ускладнює прийом суперникові й можливість організувати власну атаку.

5. Під час виконання подачі не слід квапитися, щоб не втратити м’яч або не полегшити суперникам його прийом. Для виконання подачі відводять до 8 с.

6. Після виконання подачі не слід залишатися на місці, необхідно негайно повернутися на майданчик, щоб узяти участь у грі.

7. Особливо важливо не припуститися помилки, виконуючи першу подачу, адже це може посилено вплинути на наступні дії.

https://www.youtube.com/watch?v=3ZXzWjmDh30

                                                                    05.11

                                                               ФК 4 клас

Тема: Розвиток координації

П'ЯТНАШКИ
Мета:  розвиток координації рухів, уміння змінювати напрямок руху.
Хід гри
Вибирають за допомогою лічилки ведучого, «п'ятнашку». Діти розбігаються. «П'ятнашка» намагається наздогнати й торкнутися рукою інших дітей.
Той, кого піймав «п'ятнашка», разом із ним ловить інших, обирається новий, хто водить, і гра триває.

СХІДНИЙ ОФІЦІАНТ
Мета:  розвиток координації рухів, рівноваги,  зміцнення м'язового «корсета» хребта, м'язового апарату стопи.
Матеріал:   кубик або книга.
Хід гри
Дитина має розпрямитися, прийняти правильну поставу. Потрібно покласти їй на голову кубик або книгу й запропонувати порухатися праворуч приставним кроком. Потім те саме виконати ліворуч. При цих рухах дитина повинна намагатися не впустити кубик. Виграє той, хто зможе зробити більше кроків.

МИШКИ В КОМОРІ
Мета:  тренування швидкості реакції, спритності рухів, уміння орієнтуватися в просторі.
Матеріал:   стільці, мотузка.
Хід гри
Діти зображують мишей. Вони сидять на стільцях по один бік майданчика (миші в норах). На протилежному боці майданчика на висоті 40—50 см натягнена мотузка, за якою міститься «комора». Збоку від дітей сидить ведучий, що грає роль кішки.
Кішка засинає, миші біжать до комори, вони пригинаються й підлазять під мотузку. Потім, сідаючи навпочіпки, гризуть сухарі: «хруп, хруп».
Кішка раптово прокидається й біжить за мишами. Миші вибігають із комори та швидко прямують до нірок. Кішка ловить мишей. Піймавши одну, вона саджає її окремо й повторює гру з іншими. Гра закінчується, коли всі миші будуть упіймані.
Після закінчення гри ведучий пропонує всім потягнутися, підняти голову догори: «Ви тепер не мишки, а славні дітлахи й будете добре зростати». При цьому ведучому необхідно контролювати поставу, змикання губ.

ВЛУЧ М'ЯЧЕМ ДО ВОРІТ
Мета:  розвивати різнобічну координацію рухів, уміння тримати рівновагу; розвивати рухливість нервових процесів.
Матеріал:   2 стільці або 2 табуретки, рейка (1,5—2 м), м'ячик.
Хід гри:
Ведучий будує «ворота» (на спинки стільців або сидіння табуреток кладе рейку). Перед воротами на відстані 1,5—2 м кладе м'яч. Дитина має взяти м'яч, котити його до воріт і бігти за ним. Пройшовши ворота рачки, дитина розпрямляється, доганяє м'яч і, поклавши його на колишнє місце, сідає відпочивати.
Більш складний варіант: гру можна проводити на час. При цьому треба стежити за тим, щоб дитина бігла за м'ячем, зберігаючи пряму поставу, не горблячись.

ПЕРЕСТУПИ ЧЕРЕЗ МОТУЗКУ
Мета: розвивати координацію рухів, спритність; сформувати навичку переступання перешкоди.
Матеріал:  мотузка, стільці.
Хід гри
Простягається й закріплюється мотузка на відстані 10—15 см над підлогою. Дитина сидить на стільці у 3—5 м від мотузки. За командою ведучого вона йде та переступає мотузку, потім повертається й знову переступає мотузку — і так, поки не переступить її по всій довжині. Якщо дитині це важко, то можна зробити 3—4 переступання.
Гру краще виконувати під ритмічну музику або плескання ведучого, що супроводжують кожне переступання через мотузку.
Ведучий має контролювати правильність постави й змикання губ (рот повинен бути закритий).
Починати можна з одного боку мотузки, а на іншому боці, на стілець, до якого прикріплена мотузка, можна покласти приз.

                                                                   03.11

                                                              ФК 7 клас

Тема: Розвиток витривалості

• Аеробні. Їхня мета - зміцнення стінок судин, тренування серцевого м 'яза, збільшення робочого обсягу легких, а також позбавлення від зайвої ваги. Такі заняття, по суті, розвивають загальну витривалість, яка, як база, необхідна для підвищення рівня будь-якого виду спеціальної. Вправи в таких тренуваннях виконуються з невисокою інтенсивністю - не за рахунок навантаження на ту чи іншу групу м 'язів, а за рахунок енергії, що виробляється організмом за рахунок посиленого збагачення всіх його клітин киснем.
• Швидкісні. Відмінно допомагають позбутися зайвої ваги і активізувати обмінні процеси в організмі. Являють собою програми вправ, які потрібно виконувати максимально швидко, роблячи при цьому якомога коротші перерви.
• Силові. Дозволяють досягти максимальної результативності при переміщенні важкої ваги. Як інвентар при цьому не обов 'язково використовувати гантелі, гирі або штангу, існує цілий ряд силових вправ, що передбачають роботу виключно з вагою власного тіла.
• Кругові (циклічні). Підбираються нескладні, але максимально різноманітні вправи, які складаються в короткий комплекс. Виконуються вони в кілька підходів послідовно з обумовленою кількістю повторів (наприклад, 5 вправ, кожна повторюється по 10 разів, після виконання всього комплексу цикл повторюється знову і так 3 - 4 рази).
• Спеціальні. По суті, це будь-які спортивні тренування, кожна вправа в яких спрямована на розвиток конкретної групи м 'язів.

Види спорту на витривалість

Безумовно, витривалість потрібна в будь-якому спорті, але все ж існують такі його види, в яких результат чи не безпосередньо залежить від цієї якості.

До них можна віднести:

• ковзанярський спорт;
• спортивну ходьбу;
• спортивне веслування;
• велоспорт;
• біатлон і тріатлон;
• альпінізм.

Мова, як ми бачимо, йде про ситуації, коли спортсмену необхідно тривалий час відчувати однотипне навантаження, що викликає часття дихання і прискорення кисневого обміну. Такі види спорту прийнято називати циклічними, на противагу ациклічним, де рухи спортсмена не є однотипно повторюваними (до останніх, наприклад, належать важка атлетика, гімнастика, бокс, спортивні танці, фігурне катання, всі ігрові види спорту).

Чи знаєте ви? Доведено, що саме ці види спорту забезпечують максимальне тренування серцево-судинної та дихальної систем. Так званий тест PWC170, що використовується для визначення якості роботи серця і легких і показує, яке м 'язове навантаження відчуває людина при частоті пульсу 170 ударів в хвилину, у велосипедистів дає результат 1670 (кгм/хв), у бігунів на середні дистанції - 1694, у ковзанярів - 1710, а у біатлоністів - 1760. Для порівняння, середньостатистичний чоловік, далекий від спорту, але не має проблем з серцем, може розраховувати на результат в межах 1027.

https://www.youtube.com/watch?v=2JOniHqtmHE

                                                                  03.11

                                                             ФК 6 клас

Тема: Розвиток сили

Одна з головних переваг опрацювання м’язів спини вдома – для більшості вправ навіть не знадобиться додаткове обладнання або інвентар, вони прості і безпечні, якщо дотримуватися простих правил.

На які вправи для хребта і спини звернути увагу?

Супермен

Якщо ви хочете позбутися від болю в попереку або вирівняти спину від сутулості, то це один з найефективніших методів. Також ця базова вправа задіює великі сідничні м’язи (їх опрацюванню була присвячена окрема стаття).

Ляжте на підлогу обличчям вниз, руки витягніть вперед. Одночасно відірвіть від землі ноги і руки (не згинаючи), а також голову. Намагайтеся їх підняти якомога вище, утворюючи дугу. Затримайтесь на 2-3 секунди в цьому положенні, а потім повільно опустіть їх в вихідне положення.

Пірнаючий лебідь

Задіюються спина, плечі, шия і ноги. Це навантаження не замінить вправи для постави в залі, але значно покращить загальний стан і опрацює м’язи кора.

Вихідне положення – лежачи на животі. Зіпріться на лікті, ноги випрямте і витягніть носки. На вдиху почніть повільно прогинатися, піднімаючи груди вгору, розведіть руки в сторони на рівні плечей і відірвіть ноги від підлоги. На видиху перенесіть центр ваги на живіт і грудний відділ. Перекотіться на них, максимально піднімаючи ноги вгору. Не допускайте больових відчуттів в попереку. 

На вдиху займіть позицію 2-ї фази. 

Повторіть вправу мінімум 5 разів.

Кішка

Працюють поперек, груди і шия.

На видиху максимально округліть спину, підкрутивши таз всередину і опустивши голову. Виконуйте вправу плавно, без різких рухів. Ви повинні відчути, як розтягується ваш хребет. На вдиху повернуться до вихідного положення і поступово прогніть спину в зворотному положення, зробивши прогин спини. В цей ра таз і голова повинні бути направлені вгору. Повторіть 10 разів.

Це одна з найрозповсюдженіших вправ на фітнесі, йозі і лікувальній фізкультурі.

Нахили вперед

Впевнені, ця вправа знайома всім ще з уроків фізкультури. Задіює всі м’язи спини, а тко сідничні і задню групу м’язів стегна.

Достатньо просто сісти на підлогу з випрямленими ногами, розташувати долоні між ними і повільно нахилятися вперед. Намагайтеся не згинати коліна і доторкнутись грудьми до ніг, зафіксуйте тіло в цьому положенні на кілька секунд і повільно піднімайтеся до вихідного положення. Повторіть дію 5-8 разів.

Вправи з фітболом

Значно урізноманітнює вправи для спини вдома фітбол. 

На ньому можна робити розгинальні вправи (гіперекстензію).

Ляжте животом на м’яч, розставте ноги на ширині плечей і трохи зігніть в колінах, щоб зайняти стійке положення і зафіксувати його. Руки схрестіть і тримайте перед собою або покладіть за голову. З цього положення починайте плавно згинати і розгинати спину в попереку. Повторіть вправу 10-15 разів.

Також звільнити спину від зажимів здатен стретчінг на гімнастичному м’ячі. Ляжте на нього животом, спершись руками і ногами на підлогу, максимально розслабте тіло. Ця вправа нагадує вище описану “кішку” і має подібний ефект.

https://www.youtube.com/watch?v=LF1hsGsYYH4

                                                                    03.11

                                                               ФК 5 клас

Тема: Навчання розміщенню та переходам

Хотите добиться хороших навыков в такой игре, как волейбол? Начинайте с изучения правил перехода из одной зоны в другую. Это дает возможность команде действовать синхронно, быть сплоченной и организованной, что повышает шансы на успех. По правилам переходы в волейболе осуществляются каждый раз после того, как выигрывают розыгрыш, совершенный соперниками.

Если команда выигрывает подачу, участники зонами не меняются,  остаются на старых местах.

Как происходит перемещение игроков

Переходы игроков в волейболе из зоны в зону подчиняются 1 главному принципу: они производятся строго по направлению часовой стрелки, где человек занимает позицию, которую освобождает предыдущий игрок. Схема перемещения из одной позиции в другую представлена ниже, что позволяет визуально понять, куда переходит каждый участник соревнований после того, как розыгрыш выигран командой-соперником.

В команде 6 игроков, каждый занимает на поле определенное место. Условно площадка делится на два ряда и три сегмента, что дает в общей сложности шесть зон. Игроки первой линии (ряда) участвуют в нападении, а второй линии — в приеме мяча и защите поля, причем каждый выполняет конкретную роль, помогает лучше организовать игру.

Роли участников

Занимая место на площадке, человек должен хорошо понимать свое назначение и роль в командной игре, что позволит ему действовать грамотно и правильно. Зная правила перехода в волейболе и свою роль можно добиться высокого мастерства в любительской игре и максимально приблизиться к профессиональному уровню. В зависимости от выполняемых действий выделяют игровые амплуа:

• Блокирующий центральный – это игрок, стоящий впереди и посередине (позиция 3), должен быть сильным и высоким. Его главная задача – блокировать удары противника, которые посылаются в район середины поля. 

• Связующий – участник, который обычно стоит сзади справа (позиция 1) и принимает мяч с тем, чтобы передать его своему партнеру. Обычно он выполняет второе касание мяча и посылает пас таким образом, чтобы следующий мог послать его в атаку.

• Доигровщик – располагается ближе к сете с правой и левой стороны (позиция 5 и 2), принимая участие во всех элементах игры: приемы, пасы, нападающие удары и блоки.

• Диагональный – это высокие и крепкие игроки, главная задача которых — атака со второй линии (позиции 1 и 4), а также страхование связующего от неудачного паса. Они также могут принимать пасы.

• Либеро – игрок, стоящий в середине второй линии (позиция 6), который является главным защитником команды, а также ответственным за прием и передачу силовых ударов. В эту позицию лучше ставить не очень высокого человека, который будет иметь возможность вытаскивать низовые силовые мячи.

Тактические особенности

Волейбольные переходы могут отличаться друг от друга, что зависит от выбранной тактики игры. К примеру, либеро и пасующего могут свободно оставлять на своих старых местах, если они справляются с поставленными задачами. Это касается только любительского варианта игры, в профессиональном схема переходов в волейболе утверждена и не меняется.

https://www.youtube.com/watch?v=eIImaY4FDI4

https://www.youtube.com/watch?v=bx-0DMrWuYo

                                                                  03.11

                                                             ФК 4 клас 

Тема: Олімпійська слава Херсонщини. Олександр Береш

Олекса́ндр Миха́йлович Бе́реш (12 жовтня 1977, Первомайськ, Луганська область, Україна — 29 лютого 2004, Київ) — український гімнаст, призер Олімпійських ігор.

Ранні роки

Олександр розпочав зайняття гімнастикою у спорткомплексі «Юність». Першим його тренером була Ніна Сергіївна Колеснікова, тренер у Первомайській ДЮСШ олімпійського резерву облради спортивного товариства «Динамо» (вона тоді проводила відбір дітей у секцію гімнастики).^[2] До спортивної школи Береш потрапив сам у віці шести років, не повідомивши про це батьків. Під керівництвом Ніни Колеснікової освоїв ази гімнастики, а через півроку потрапив до Леоніда Олександровича Гурова. До другого класу займався також футболом, але пізніше, за рішенням Гурова, відмовився від нього на користь гімнастики.

Певний час Олександр Береш навчався в Луганському спортивному інтернаті, проте пізніше повернувся додому, де став займатися під керівництвом Ігоря Олександровича Писаренка. Перші змагання, у яких він взяв участь, відбулися в Луганській області. Там він зайняв третє місце та перше з фізичної підготовки, отримавши грамоту та значок. Після першого успіху став посилено тренуватися.

Дебют у збірній

Тренера Береша Ігоря Писаренка запросили до Херсонського спортивного інтернату на посаду старшого тренера, після чого він покликав Береша із собою. У Херсоні Олександр швидко прижився і за рік занять у шостому класі потрапив у резерв збірної України. У 17 років дебютував у її основному складі. Спочатку він не вразив тренера Анатолія Шемякіна, оскільки той вважав Олександра слабким фізично. Однак, після довгих тренувань, Олександр показав свої здібності: під керівництвом Ігоря Коробчинського завоював ряд нагород на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх.

Міжнародні успіхи

На спортивній олімпійській базі в основний час тренувалися гімнасти дорослої збірної, а спортсмени молодіжної команди спостерігали за їхніми тренуваннями. Більшу частину гімнастів становили учасники Олімпіади 1992 року. Олександр виступав у збірній з 1994 року під десятим та одинадцятим номерами. У 1996 році він зазнав травми ліктя, але швидко відновився та вступив до інституту. Тим часом у збірній змінилося керівництво: старшим тренером став Володимир Шаменко, який серйозно посварився з Олександром. Той у підсумку припинив ходити на тренування та зайнявся навчанням. Після відсторонення Шаменка та приходу на посаду головного тренера Шемякіна Береш повернувся в команду.

У 1997 році в Угорщині відбулися міжнародні змагання, де Україну представляв тільки Олександр Береш, і там він сенсаційно здобув перемогу. Того ж року він дебютував на чемпіонаті світу й зайняв підсумкове 9 місце. Змагаючись із такими асами спортивної гімнастики, як Іван Іванков і Олексій Нємов, Береш посів третє місце на поперечці, і бронзова медаль стала єдиною нагородою для України. У 1998—1999 роках Береш багаторазово вигравав Гран-прі, але на офіційних чемпіонатах світу та Європи зазнавав невдач. На Літній Універсіаді 1999 став абсолютним чемпіоном.

У 2000 році Береша запросив до себе тренуватися Ігор Коробчинський. Саме під його керівництвом Олександр став абсолютним чемпіоном Європи, а на Олімпіаді в Сіднеї завоював срібло в командних змаганнях та бронзу в багатоборстві. Постійні травми призвели до того, що з 2001 року Олександр не виступав у багатоборстві через болі у плечах. Того ж 2001 року Береш здобув вищу освіту, закінчивши магістратуру в Херсонському державному університеті. У 2004 році Олександр планував у складі олімпійської збірної України виграти золоту медаль та повернутися в багатоборство.

Загибель

Увечері 29 лютого 2004 року Олександр разом із товаришем по збірній Сергієм Вяльцевим на автомобілі Peugeot 307 повертався до Києва з олімпійської бази в Конча-Заспі, де був у гостях у свого друга. Під час виїзду на Обухівську трасу машина Береша потрапила в аварію, зіткнувшись із BMW 740 з номерами Верховної Ради. За кермом була Наталя Мартинюк, донька першого заступника Голови Верховної Ради комуніста Адама Мартинюка.^[3][4] Вже за три дні заступник міністра внутрішніх справ Петро Коляда заявив, що ДТП сталося з вини Олександра.^[5] Втім, суд встановив, що винуватцем аварії став водій BMW Сергій Антонюк, якого засудили на 5 років, але вдова Береша не отримала ані компенсацій, ані вибачень за звинувачення, ніби Олександр сам був винен в аварії.^[6]

Особисте життя

Олександр зростав без батька. Познайомився зі своєю майбутньою дружиною після одного з чемпіонатів. У шлюбі в них народилася донька Валерія. За його власними словами, найбільше в людях цінував щирість та довіру. Своїм хобі вважав поїздки на природу, перегляд спортивних змагань, а також більярд і сауну.^[2] Планував збудувати у Херсоні приватну спортивну школу.^[7]

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (6 жовтня 2000) — за досягнення вагомих спортивних результатів на XXVII літніх Олімпійських іграх в Сіднеї^[8]
• Премія Кабінету Міністрів України за внесок молоді у розбудову держави за 2002 рік у номінації «За спортивні досягнення»^[9]
• Стипендія Кабінету Міністрів України для знаменитих спортсменів, тренерів і діячів фізичної культури та спорту (26.04.2002)^[10]
• Стипендія Кабінету Міністрів України для знаменитих спортсменів, тренерів і діячів фізичної культури та спорту (17.07.2003)^[11]
• Державна стипендія (отримувач — донька загиблого — Береш Валерія Олександрівна) (01.04.2004)

https://www.youtube.com/watch?v=LTCde-RW4G4

https://www.youtube.com/watch?v=zOGqabLLNlk

                                                                  02.11

                                                              ФК 9 клас

Тема: Гра знизу

Прийом м'яча знизу двома руками, застосовується для прийому подач, передач, для нападаючих ударів і перебивання м'яча через сітку.

Техніка виконання: переміщення до місця зустрічі з м'ячем кроком, стрибком або бігом у вихідне положення (рис. 42);

Рис. 42
- У вихідному положенні ноги зігнуті в колінних суглобах, тулуб незначно нахилений вперед, руки в ліктьових і променезап'ясткових суглобах випрямлені, кисті з'єднані в «замок» і розташовуються перпендикулярно траєкторії польоту м'яча (рис. 43; 44; 45);

Рис. 43

Рис. 44

Рис. 45
- При наближенні м'яча ноги розгинаються разом з незначним рухом руками вперед-вгору (рис. 42)
- Удар по м'ячу виконують передпліччям, техніка виконання прийому м'яча збоку - знизу двома руками показані на (рис. 46,47)

Рис. 46

Рис. 47
Застосовується, коли немає часу для переміщення у бік прийому м'яча. Платформа прийому (передпліччя) кілька під кутом до підлоги, крок в сторону ногою, ближче до польоту м'яча.

Підготовчі вправи:
Комплекс підготовчих вправ для навчання прийому м'яча знизу двома руками включає: вправи для розвитку рухливості впроменезап'ясткових, ліктьових і плечових суглобах; сили м'язів плечового пояса; швидкості рухів на майданчику.

Підвідні вправи:
- Імітація прийому у вихідному положенні;
- Імітація прийому після переміщення;
- Підбиття м'яча однією рукою (передпліччям) з відскоком від підлоги

https://www.youtube.com/watch?v=mqiNej3uh5E

                                                                   02.11

                                                             ФК 8 клас

Тема: Повторення гри зверху

Застосовуються для прийому подач, передач для нападаючого удару і перебивання через сітку. Розрізняють такі способи передачі: двома руками в опорі, двома руками в стрибку, однією рукою в стрибку, двома руками у падінні і перекатом на спину.

По напрямку (щодо передавального) передачі бувають: вперед, над собою, назад. По довжині: довгі через зону, короткі із зони в зону, укорочені в межах зони. По висоті траєкторії: високі - більше 2м, середні - до 2 м, низькі - до 1 м. Поєднання цих параметрів (довжини і висоти) визначають швидкість польоту м'яча при передачах (повільні, прискорені і швидкісні). Передачі можуть бути спрямовані близько до сітці - до 0,5 м і видалення від сітки більше 0,5 м

У техніку передачі входять: вихідне положення, зустрічний рух рук до м'яча, амортизація і напрямок м'яча - виліт.

Техніка передачі зверху двома руками вперед з опори (рис. 6)

Рис. 6.
- Переміщення до місця зустрічі з м'ячем кроком або бігом, останній крок як стопорящій (1,2,3 фази); або одна стопа попереду, ноги зігнуті в колінах (4,5 - я фази);
- Руки зігнуті в ліктях, лікті злегка розведені (рис 7);

Рис. 7
- Кисті винесені перед обличчям так, щоб великі пальці знаходилися на рівні брів і відведені убік назад. Вказівні і великі пальці обох рук утворюють трикутник. Кисті рук при оптимальній напрузі мають форму овалу (рис. 8)


Рис. 8

- Зустрічне ударний рух за рахунок розгинання рук у ліктьових суглобах вгору, вперед подушечками пальців (рис. 9)


Рис. 9
Техніка передачі зверху двома руками назад в опорному положенні (рис.10)



Рис. 10
- Після переміщення (фаз 1-5) положення стоп паралельно або одна стопа трохи попереду інший;
- Голова відхилена назад (погляд вгору), кисті над головою (фаза 6)

- Положення пальців рук на м'ячі таке ж, що і при подачі вперед (рис. 8, 9);
- В ударному русі випрямляються ноги з одночасним прогибанием в грудній і поперековій частинах тіла (фаза 7);
- Далі руки піднімають, розгинаючи їх назад в ліктьових і плечових суглобах (фаза 7);
Техніка виконання передач у стрибку вперед, назад і методика навчання ідентичні техніці виконання передач з опори, тільки торкання м'яча відбувається у верхній точці стрибка (рис. 11, 12)

Рис. 11

Рис. 12


Методика навчання:

Підготовчі вправи:
Комплекс підготовчих вправ для навчання передачам м'яча двома руками зверху включає: вправи для зміцнення м'язово-зв'язкового апарату кистей і пальців рук; вправи для розвитку відповідних реакцій на звуковий і зорові сигнали; вправи для розвитку швидкості пересування і спритності.

https://www.youtube.com/watch?v=wvjG82r3c3A

                                                                     02.11

                                                               ФК 7 клас

Тема: Повторення розміщення та переходів

Хотите добиться хороших навыков в такой игре, как волейбол? Начинайте с изучения правил перехода из одной зоны в другую. Это дает возможность команде действовать синхронно, быть сплоченной и организованной, что повышает шансы на успех. По правилам переходы в волейболе осуществляются каждый раз после того, как выигрывают розыгрыш, совершенный соперниками.

Если команда выигрывает подачу, участники зонами не меняются,  остаются на старых местах.

Как происходит перемещение игроков

Переходы игроков в волейболе из зоны в зону подчиняются 1 главному принципу: они производятся строго по направлению часовой стрелки, где человек занимает позицию, которую освобождает предыдущий игрок. Схема перемещения из одной позиции в другую представлена ниже, что позволяет визуально понять, куда переходит каждый участник соревнований после того, как розыгрыш выигран командой-соперником.

В команде 6 игроков, каждый занимает на поле определенное место. Условно площадка делится на два ряда и три сегмента, что дает в общей сложности шесть зон. Игроки первой линии (ряда) участвуют в нападении, а второй линии — в приеме мяча и защите поля, причем каждый выполняет конкретную роль, помогает лучше организовать игру.

Роли участников

Занимая место на площадке, человек должен хорошо понимать свое назначение и роль в командной игре, что позволит ему действовать грамотно и правильно. Зная правила перехода в волейболе и свою роль можно добиться высокого мастерства в любительской игре и максимально приблизиться к профессиональному уровню. В зависимости от выполняемых действий выделяют игровые амплуа:

• Блокирующий центральный – это игрок, стоящий впереди и посередине (позиция 3), должен быть сильным и высоким. Его главная задача – блокировать удары противника, которые посылаются в район середины поля. 

• Связующий – участник, который обычно стоит сзади справа (позиция 1) и принимает мяч с тем, чтобы передать его своему партнеру. Обычно он выполняет второе касание мяча и посылает пас таким образом, чтобы следующий мог послать его в атаку.

• Доигровщик – располагается ближе к сете с правой и левой стороны (позиция 5 и 2), принимая участие во всех элементах игры: приемы, пасы, нападающие удары и блоки.

• Диагональный – это высокие и крепкие игроки, главная задача которых — атака со второй линии (позиции 1 и 4), а также страхование связующего от неудачного паса. Они также могут принимать пасы.

• Либеро – игрок, стоящий в середине второй линии (позиция 6), который является главным защитником команды, а также ответственным за прием и передачу силовых ударов. В эту позицию лучше ставить не очень высокого человека, который будет иметь возможность вытаскивать низовые силовые мячи.

Тактические особенности

Волейбольные переходы могут отличаться друг от друга, что зависит от выбранной тактики игры. К примеру, либеро и пасующего могут свободно оставлять на своих старых местах, если они справляются с поставленными задачами. Это касается только любительского варианта игры, в профессиональном схема переходов в волейболе утверждена и не меняется.

https://www.youtube.com/watch?v=eIImaY4FDI4

https://www.youtube.com/watch?v=bx-0DMrWuYo

                                                                     02.11

                                                                ФК 6 клас

Тема: Подача мяча знизу

Волейбол - командний вид спорту, суть гри полягає в змаганні двох команд на спеціальній волейбольному майданчику, яка розділена сіткою. Завдання гравців - направити м'яч в сторону противника так, щоб він торкнувся підлоги на стороні суперника. Запорука успішної гри - правильна подача. Як відзначають тренери, техніка подачі м'яча в волейболі - половина перемоги. Особливо це стосується гравців початківців. У чоловічому волейболі техніку передачі та подачі м'яча відносять до вирішального елементу гри.
Способи виконання подачі
Дана типологія має на увазі два варіанти подачі: плануюча і силова в стрибку. Перед виконанням будь-якої з подач гравець повинен дотримуватись наступних правил: Найважливіше - повна концентрація на подачі. Для цього потрібно в повному спокої встати на місце подачі і проаналізувати, як і куди кидати м'яч. Спортсмен повинен зайняти високу стійку. Політ м'яча залежить від положення корпусу і передньої ноги. Відлік часу на подачу починається після свистка судді. Спортсмену дається на виконання елемента рівно вісім секунд. Зазвичай волейболісти вдаряють по м'ячу на четвертій секунді. Перед цим слід кілька разів вдарити м'яч об підлогу, зробити глибокий подих і визначитися, в який бік полетить м'яч. Професійні волейболісти відзначають, що грамотна подача може вирішити результат будь-якого змагання, навіть самого важкого і захоплюючого. подача в стрибку
Плануюча подача
Порядок виконання починається з підкидання м'яча в повітря і замаху вгору. Далі план дій такий: М'яч підкидається кожен раз в один і той же місце. Висота повинна бути невеликою. М'яч підкидається вперед у напрямку удару, він повинен летіти рівно і не обертатися. Слідом зробіть удар по м'ячу. Рух руки під час удару має бути природним, зробіть невеликий крок вперед однією ногою, щоб скорегувати позицію по відношенню до м'яча і прикласти силу до удару. Ударяти по м'ячу слід підставою долоні, удар повинен бути коротким і уривчастим. Бити слід робити тільки по центру м'яча, потрібен безперервний зоровий контроль. Якщо подача зроблена у відповідності з усіма правилами, м'яч повинен полетіти в бік суперника без обертання і, найголовніше, непередбачувана для противника. Така техніка подачі м'яча в волейболі досить популярна.
Які бувають помилки? В першу чергу, це поганий зоровий контроль за м'ячем, удар не по центру, а збоку. Також важливо стежити за тим, щоб положення кисті було таким, щоб м'яч не почав обертатися.
Силова подача в стрибку
Професійні волейболісти відзначають, що подача - це чи не єдиний елемент гри, відповідальність за який лежить цілком і повністю на гравця. Грамотна силова подача - потужна зброя сучасного волейболу. Техніка силового удару в стрибку на кшталт нападаючому удару. Порядок виконання подачі наступний: Спортсмен повинен зайняти позицію орієнтовно в трьох метрах від задньої лінії майданчика і підготуватися. Далі слід перенести вагу тіла вперед. Після чого потрібно зробити крок лівою ногою вперед і в той же час підкинути м'яч на кілька метрів вгору і вперед. Далі слід зробити крок правою ногою, але вже широкий і швидкий, який нагадує крок при нападаючому ударі. Руки знаходяться в розслабленому стані. Закінчується кидок коротким кроком лівою ногою, стопа повинна бути спрямована всередину для того, що почати кидок з розвороту корпусу і широкого маху вгору відразу двома руками. Приготуйтеся до удару, прогинаючи корпус. Відведіть праву руку за спину і нанесіть удар по м'ячу у вищій точці. Важливо надати м'ячу верхнє або бічне обертання. Найчастіші помилки, що здійснюються при подачі, такі: виконання удару на різній висоті підкидання, відсутність зорового контролю. Удар повинен бути коротким, тривалий супровід пензлем загрожує поганий подачею, відмінність між линів забігу і траєкторією польоту м'яча. верхня подача В деяких джерелах виділяють ще таку техніку подачі м'яча в волейболі, як націлену подачу, в якій ставка робиться на «слабкого» гравця команди або того, хто вийшов на заміну, а також на незручну зону або будь-які інші слабкі сторони противника. Щодо сітки бувають прямі і бічні подачі. Техніка прямої подачі м'яча в волейболі здійснюється, коли подає опинилася на сітці, спортсмен відразу бачить супротивника і не втрачає зорового контролю за м'ячем. Також прямий удар дозволяє відразу повернутися в свою зону після подачі. Бічна подача здійснюється, коли волейболіст стоїть під кутом до сітки. Таке розташування дозволяє здійснювати в повному обсязі види ударів. Деякі фахівці виділяють досить рідкісний тип подачі, яка здійснюється, коли подає стоїть спиною до суперника і завдає удар як би через себе. Однак такий удар використовується вкрай рідко тільки тому, що відсутня зоровий контакт і з м'ячем, і з суперником.

https://www.youtube.com/watch?v=i7ukV81PyeA

                                                                    02.11

                                                               ФК 5 клас

Тема: Розвиток координації

1. Перенеси м'ячик. Гра полягає в тому, щоб подолати лабіринт, перенести м'ячик і покласти його в кошик. Спочатку потрібно розкласти одну або дві скакалки у вигляді лабіринту. З одного боку лабіринту розмістити невеликі м'ячики, з іншого - порожній кошик або коробку. Починати гру потрібно з того боку, де розміщений кошик. Перед малюком стоїть завдання: пройти лабіринт (бажано босоніж), взяти в руки м'ячик на іншій стороні лабіринту, повернутися назад до кошика, покласти в нього м'яч. 2. Пеньки. Для цієї гри потрібні пеньки різні по висоті (4-7 штук), їх необхідно розставити на невеликій відстані один від одного, щоб вийшла доріжка. Поруч з пеньками розсипати невеликі предмети (можна використовувати м'ячики, великі деталі конструктора, іграшки). Кошик потрібно розмістити або на початку, або в кінці доріжки з пеньків. Малюк повинен по пеньках дістатися до предмета, взяти його, пробігти по підлозі, не по пеньках, до кошику і кинути в нього предмет. 3. Обручі і м'ячі. Зробити доріжку з невеликих обручів (2-4 штуки), розмістити поруч з ними предмети, які дитина буде збирати. З іншого боку доріжки розмістити кошик, в який ці предмети потрібно складати. Малюкові необхідно стрибати в середину обручів послідовно, взяти предмет, кинути його до кошика, повернутися назад. 4. Тунель. Два - чотири обруча необхідно встановити вертикально на невеликій відстані. Дитині пропонують проповзти або пройти через тунель, взяти предмет, пробігти на вихідну позицію, покласти предмет. 5. Пройти між паличками. Розмістити палички паралельно одна одній на невеликій відстані (три-п'ять штук з кожного боку). Поруч з ними розсипати предмети. Дитина повинна пройти посередині, не наступаючи на палички, зібрати м'ячики, помістити в кошик, який розташований з одного боку від доріжки. 6. Пострибаємо. Для тренування спритності, сміливості, сили потрібно невеликий пуф або дитячий стільчик і мат. На маті потрібно розсипати м'ячики, а збирати їх, стрибаючи з пуфа. Увага! Завдання виконується разом із мамою або татом. Слідкуйте за тим, щоб, приземляючись, дитина присідала. 7. Резиночка. Потрібно натягнути скакалку або гумку на ніжки двох стільчиків приблизно на рівні колін малюка. Розсипати м'ячики з одного боку від споруди. Потрібно пролізти під гумою, взяти м'яч, повернутися, високо піднімаючи ноги, переступаючи через гуму. 8. Баскетбол. Потрібно закинути м'яч в обруч. Для малюків - невеликий обруч, невеликий м'ячик, паралельно підлозі на невеликій висоті. Для дітей старшого віку - перпендикулярно підлозі, вище, змінюючи позицію обруча (вище, нижче, в правій руці, в лівій руці). 9. Попадання в ціль. Необхідно потрапити в кошик або відро м'ячиком з відстані. Для дітей більш старшого віку відстань збільшується. 10. Перекоти м'яч. Для виконання цієї вправи знадобиться гімнастична палиця. Необхідно перекочувати м'ячик за допомогою палички до кошику під супровід веселої музики. 11. Перенеси м'яч в ложці. Дуже цікава вправа, але досить складна. Необхідно перенести маленький м'ячик за допомогою ложки і помістити його в кошик. 12 "Канатоходець". Для виконання цієї вправи Вам знадобиться гімнастична колода (ця деталь є в комплекті багатьох домашніх спортивних комплексів) або звичайний бордюр "бровка" на вуличному тротуарі. 13. "Стійка на подушці". Подушка - м'який і в той же час пружний "спортивний" атрибут, який так і намагається вислизнути з-під ніг або змінити своє положення, щоб юний спортсмен впав. Нехай дитина встане на подушку однією ногою, а другу зігне в коліні перед собою і притисне до себе рукою або ж підігне коліном убік і розпрямить руки. Можна скласти руки долонями одну до одної, як при виконанні асани йоги. 30-60 секунд потрібно буде зберігати рівновагу і не падати. При цьому дуже бажано не дивитися в одну точку, тоді тренування ускладнюється, адже зір вже не допомагає орієнтуватися в просторі.

https://www.youtube.com/watch?v=QPivleGg4nY