вторник, 28 сентября 2021 г.

                                                              28.09

                                                        ФК 5 клас

Тема: Біг середні дистанції

Біг на середні дистанції - це крос на доріжці стадіону, який вперше з'явився в програмі Олімпійських ігор ще в кінці 19 століття.

У цій дисципліні недостатньо просто вміти швидко бігати. Особливістю вправи є необхідність виробити навик підбору ідеальної швидкості руху, при якій сили атлета будуть витрачатися максимально економічно. Швидкісний межа повинен бути підібраний настільки тонко, щоб спортсмен прийшов до фінішу першим, при цьому, не здавши позицій через сильну втому. Уміння визначити цей баланс визначає успіх бігуна.

Біомеханіка бігу на середні дистанції полягає в старті в анаеробному режимі, як в забігах на короткі відстані. При цьому активно витрачається глюкоза. Далі в процесі маршруту починається кисневе голодування, при якому відбувається витрата вже глікогену (накопиченої про запас глюкози в печінці). Організм відчуває сильний стрес і потребує регулярного заповненні запасів енергії, саме тому атлетам, практикуючим біг на середні дистанції, слід ретельно вибудовувати раціон.

https://www.youtube.com/watch?v=4Yew-humv78

понедельник, 27 сентября 2021 г.

                                                                28.09

                                                          ФК 7 клас

Тема: Стрибок у довжину з розбігу

У легкій атлетиці існує кілька різновидів стрибків у довжину з розбігу: «зігнувши ноги» , «прогнувшись» , «ножиці» . У шкільній програмі зазвичай вивчають найпростіший з технічного виконання стрибок - «зігнувши ноги». Хоча в старших класах, де фізичні кондиції досить високі, можна вивчати і більш складні стрибки .

Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги» (контурограмма)

Мал. 2.16. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги» (контурограмма)

Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «прогнувшись» (контурограмма)

Мал. 2.17. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «прогнувшись» (контурограмма)

Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці» (контурограмма)

Мал. 2.18. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці» (контурограмма)

https://www.youtube.com/watch?v=cbI3BGjuctI

                                                           28.09

                                                      ФК 5 клас

Тема: Закріплення стрибка 

Стрибок - природний спосіб долання  перешкод, який характеризується короткочасним нервово - м'язовим зусиллям. Стрибкові  вправи сприяють зміцненню м'язів  ніг, розвивається сила, швидкість, гнучкість, спритність, навчають орієнтуватися у просторі.

 

Правила безпеки

  • перед початком занять слід обов'язково робити розминку. Вона допоможе розігріти м'язи та підготувати організм до підвищеного навантаження.
  • стрибати потрібно тільки в спортивному взутті.
  • після стрибка м'яко приземлитися на  гімнастичні мати або яму для стрибків.
  • найголовніше в стрибках - навчитися м'яко приземлятися.

 

Техніка стрибка

техніка стрибкаВихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині ступні, ступі паралельно, носки біля визначеної лінії. Перед початком стрибка треба підвестися на носки, підняти руки вгору, потім опуститись на всю ступню, ноги напівзігнуті, руки відвести назад, тулуб нахилити вперед (положення «старт плавця»). Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас  мах руками  вперед - вгору, енергійно випрямляється тулуб. У фазі польоту ноги згинаються, коліна підтягуються до грудей, руки вперед. Все  тіло спрямовано уперед. Приземлення виконується тільки на напівзігнуті ноги, руки вперед, забезпечуючи тим самим м'яке стійке приземлення.

https://www.youtube.com/watch?v=H18nzVu4xJY

 

                                                                     28.09

                                                               ФК 9 клас

Тема: Закріплення стрибка у довжину

а) у відштовхуванні махова нога, зігнута в колінному суглобі, швидко виноситься вперед — нагору руху рук з більшою амплітудою і швидкістю. Закінчення відштовхування і початок польоту повинні мати положення «широкого кроку» — повне випрямлення штовхової ноги, винос стегна махової ноги паралельно землі, вертикальне положення тулуба;

б) у п`ятирічних дітей відштовхування недостатньо акцентоване («змазане»), зусилля спрямовані більше вперед;

в) у польоті, у зв'язку з малою його довжиною, штовхова нога після відриву від опори, згинається і підтягується до махового, обидві руки виносяться вперед, тулуб нахиляється вперед.

Указівки до навчання

Починати навчання слід з оволодіння відштовхування однією ногою і приземлення на дві. У відштовхуванні варто домагатися активного маху зігнутої в коліні ногою і повним випрямленням штовхової ноги. При виконанні стрибка з розбігу місце відштовхування не слід обмежувати, щоб учень зміг зосередити увагу на швидкому виконанні останнього кроку.

Послідовність навчання

1. Стрибки в довжину з місця з в.п. поштовхова нога попереду, махова позаду на носку. Домагатися активного виносу стегна махової ноги і приземлення на обидві ноги .


Рис. 5 Приземлення

2. Стрибки з 4—6-х кроків. Домагатися швидкого виконання останнього кроку, правильного положення тулуба при відштовхуванні й у польоті.

Стрибки у висоту

Внаслідок неможливості значно змінити напрямок руху через невисокий рівень розвитку сили (швидкісно-силових якостей) відмінність техніки стрибка у висоту від стрибка в довжину несуттєва. Відмінність складається лише в більшому угрупованні при переході через планку і способі приземлення (як у стрибках у висоту з місця)

https://www.youtube.com/watch?v=KF0SvctfGp8

                                                            28.09

                                                      ФК 6 клас

Тема: Біг на середні дистанції

Біг на середні дистанції - сукупність легкоатлетичних бігових дисциплін, об'єднуюча дистанції, довше, ніж спринтерські, але коротше, ніж довгі. У більшості випадків до середніх дистанцій відносять 600 м, 800 м,  1000 м, 1500 м, 1 миля, 2000 м, 3000 м , 3000 м з перешкодами (стипль-чез). Найбільш престижними, олімпійськими, є дистанції на 800 м, 1500 м і 3000 м з перешкодами.

Біг на 880 ярдів, або півмилі - предок дистанції 800 м і має свої корені в змаганнях в Сполученому Королівстві в 1830-х роках . Біг на 1500 м - три кола по 500 м стадіону, який був звичайним явищем в континентальній Європі в 20 столітті .


1. Фізіологія

Організм на середніх дистанціях, почавши як в спринті з анаеробного режиму, що використовує глюкозу, переходить на кисневе дихання і починає витрачати запас глікогену. Умовна межа між бігом на середні дистанції і марафонський - повне витрачання глікогену, що створює особливі проблеми з підготовкою, зокрема з харчуванням.


2. Дистанції

2.1. 600 м

Ця середня дистанція досить рідко проводиться на змаганнях, і головним чином як тест спринтерів для більшої дистанції. 600 м також використовується на початку сезону в якості першого ступеня бігунами на 800 м, поки вони не досягли повної форми. Рекорд на цій дистанції для чоловіків:

Для жінок:

                                                      28.09

                                               ФК 8 клас

Тема: Закріплення стрибка 

  • • вільним маховим рухом відвести руки вниз-назад, опуститися на всю стопу, ноги зігнути в колінних і тазостегнових суглобах;
  • • різко і стрімко відштовхнутися, здійснюючи мах рук вперед в напрямку стрибка;
  • • розпрямити тіло, витягнутися в польоті як струна, як би зависнути в повітрі;
  • • в завершується фазі польоту зігнутися в попереку, руки відвести назад, зігнути ноги в колійних і тазостегнових суглобах, підтягнути їх до грудей;
  • • викидаючи ноги вперед, розпрямити їх в колінних суглобах, виводячи стопи вперед до місця приземлення;
  • • приземляючись, зігнути ноги в колінних суглобах, вивести руки вперед, опуститися на дві ноги (або підтягуючи таз до місця приземлення, ноги витягнути вперед - «приземлення падінням»);
  • • закінчити стрибок, зробити крок вперед і вийти з сектора для стрибків (ями з піском).

Потрійний стрибок з місця (рис. 3.7).

Техніка потрійного стрибка з місця ділиться на фази: а) перше відштовхування; б) друге відштовхування; в) третій відштовхування; г) приземлення на дві ноги. Спостерігається почергове відштовхування в потрійному стрибку, тобто відштовхування з двох ніг - приземлення на ліву (праву) ногу і подальше відштовхування, потім - приземлення на праву (ліву) ногу і подальше відштовхування, потім - приземлення на дві ноги.

Потрійний стрибок з місця (контурограмма)

Мал. 3.7. Потрійний стрибок з місця (контурограмма)

Відштовхування з двох ніг виконується як в стрибку з місця. Після відштовхування стрибун виносить одну ногу вперед, згинаючи її в колінному суглобі, гомілка спрямована вниз або трохи вперед, інша нога затримується ззаду, трохи зігнута в колінному суглобі (політ «в кроці»). Далі стрибун «загрібати» постановкою ставить знаходиться попереду ногу на грунт (зверху-вниз під себе), одночасно розташована позаду нога активним маховим рухом виводиться вперед, допомагаючи виконати відштовхування. Після відштовхування здійснюється політ в кроці, активна постановка на опору іншої ноги, амортизація і подальше відштовхування. У третьому кроці стрибун до махової нозі підтягує поштовхову ногу, згинаючи її в колінному суглобі, і, наближаючи коліна до грудей, виконує приземлення на дві ноги. Для досягнення результативності в потрійному стрибку важливо активно виконувати відштовхування «загрібає» рухом в поєднанні з махом іншою ногою і намагатися подовжувати польотну фазу; ефект від виконання вправи досягається при виконанні установки на швидкість відштовхування, а не на силу.

https://www.youtube.com/watch?v=9ydG2PcpV-4

воскресенье, 26 сентября 2021 г.

                                                         27.09

                                                  ФК 8 клас

Тема: Стрибок у довжину з розбігу

Найдоступнішим і ефективним способом  стрибка у довжину з розбігу являється стрибок способом «Зігнувши ноги». Перед виконанням стрибків у довжину даним способом необхідно виконати спеціальні стрибкові вправи:

Ø                    стрибки на лівій та на правій нозі (по 4 рази) руки опущено довільно;

Ø                    стрибки на місці на двох ногах, руки на поясі;

Ø                    стрибки на двох ногах з невеликим рухом уперед, руки  на поясі;

Ø                    стрибки на двох ногах з поворотом ліворуч та праворуч;

Ø                    стрибки на двох ногах  через  скакалкою;

Ø                    стрибки – багатоскоки (3-6-8 стрибків).

Перед виконанням стрибка у довжину з розбігу способом «зігнувши ноги» визнач довжину розбігу. Для цього стань на брусок для відштовхування спиною до стрибкової ями. Зроби 16-18 бігових кроків. Зупинившись, познач рискою місце зупинки. Потім повернись обличчям до стрибкової ями та виконуй розбіг, поступово збільшуючи швидкість. Вона має бути найшвидшою на момент відштовхування. Останній крос скороти і виконай його швидше за всі попередні. Поштовх  робі однією ногою, енергійно, миттєво перейшовши з п’ятки на носок.

Під час поштовху махову ногу зігни в коліні, руки енергійно рухай вперед - вгору. У польоті ноги зігни в колінах, підтягни до грудей, а перед приземленням винеси вперед. Перед приземленням тулуб нахили вперед, руки під час польоту рухай униз-назад, а під час приземлення різко винеси вперед.

Як тільки п’ятки торкнуться опори, зігни ноги так, щоб не впасти назад.

 

Поради або правила виконання стрибку у довжину способом «Зігнувши ноги».

Ø                      Починай розбіг завжди з однієї ноги.

Ø                      Намагайся досягти найбільшої швидкості під час бігу.

Ø                      Останній крок розбігу має бути найшвидшим.

Ø                      Перед приземленням винеси ноги далеко вперед.

Ø                      Обидві ноги приземлюй на одній лінії.

Ø                      Пам’ятай, що довжина стрибка вимірюється від бруска до сліду який лишається найближчим до бруска після приземлення.

https://www.youtube.com/watch?v=M0xzmTMQw_4

https://www.youtube.com/watch?v=NVG9d2K2A-M

                                                                 27.09

                                                           ФК 5 клас

Тема: Стрибок у довжину з місця 

Одним із видів легкої атлетики є стрибок в довжину з місця. Стрибки в довжину з місця включені в програму спортивних змагань з 1851 року.

Стрибок належить до природного і швидкого способу долання перешкод: для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м’язові зусилля. Стрибки зміцнюють м’язи ніг і тулуба, розвивають такі якості як сила, швидкість, спритність, сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля.

Звичайно, щоб не отримати ніяких травм – вивихів та переломів, необхідно ретельно тренуватися, весь час самовдосконалюватися.

Перед тим як розпочати стрибки в довжину з місця треба зробити розминку не менше 10-15 хвилин, особливо важливі вправи для ніг. Дуже корисно перед стрибком пострибати на скакалці.

Техніка стрибка

Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині плеч. Перед початком стрибка піднімаємо руки в гору, підводимось на носки, а потім опускаємось на напівзігнуті ноги, відводимо руки назад і нахиляємо тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас змах руками вперед-вгору. У польоті згинаємо ноги в колінах і виносимо їх вперед, а під час приземлення присідаємо і виносимо руки вперед, забезпечуючи тим самим м’яке і стійке приземлення.

Висновок

+Таким чином, фізична культура та спорт займають дуже важливе місце в житті людини. Одним із видів спорту є легка атлетика, що поєднує такі дисципліни як: ходьба, біг, стрибки (в довжину, в висоту, потрійний, з шестом), метання (диска, списа, молота), штовхання ядра та легкоатлетичні багатоборства. Це один із найбільш масових видів сорту. Кожен вид легкої атлетики має свою історію, свої тріумфи, свої визначні дати, свої рекорди та свої імена. Одним із видів легкої атлетики є стрибок в довжину з місця, який розвиває у людини силу, швидкість, сміливість. Є досить важливим елементом у фізичному вихованні молоді.

Щоб удосконалити свої стрибки у довжину з місця слід досить ретельно тренуватися, дотримуватися техніки стрибка.

https://www.youtube.com/watch?v=wUeHKQFUh2o

                                                                           27.09

                                                                    ФК 9 клас

Тема: Метання м яча 

       Метання малого м’яча розподіляється на фази: розбіг, кидок, гальмування.                                                                                                                             М’яч утримується вказівним та середнім пальцями, які розміщені позаду м’яча, а великий та підмізинний утримують його збоку.   Кисть з м’ячем знаходиться на рівні голови.

 

        З вихідного положення, учень стоїть   обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду на всій ступні, а права на крок  позаду на носок. М’яч тримається у правій руці (або лівій) на рівні голови, інша  рука розташована довільно.  З цього положення праву ногу опустити  на всю ступню (носок праворуч і зігнути в коліні).  Праву руку (ліву) з м’ячем відвести  униз – назад і в сторону, тулуб повернути і нахилити вправо, ліву руку підняти  угору – вперед.  Потім швидко випрямитися і повернути тулуб вліво у напрямку метання, права нога позаду на носок. Одночасно рука швидко рухається над плечем вперед – угору, погляд спрямований прямо.  М’яч випускається під кутом 40 – 45 градусів. Тулуб по інерції нахиляється уперед, і виконується стрибок уперед з лівої ноги на праву.

        Оволодівши технікою метання малого м’яча з місця, переходимо до вивчення перехресного кроку.

         Перехресний крок виконується в такій послідовності: права нога знаходиться перед лівою на зовнішню сторону ступні праворуч.  Спочатку перехресний крок виконується в повільному темпі, а потім швидкому і переходить вже  в напівстрибок, гальмуючи.

Після засвоєння перехресного кроку, можна переходити  до вивчення перших двох бігових кроків, які передують перехресному кроку. Бігові кроки поєднуються із перехресним кроком і наступним метанням.

https://www.youtube.com/watch?v=fNOtdiNiUrY

                                                          27.09

                                                    ФК 4 клас

Тема: Різновиди ходьби

Різновиди ходьби: на носках; на зовнішній, на внутрішній стороні стопи; у напівприсіді, у повному присіді; спортивна ходьба. - Ходьба звичайним кроком в строю (стежити за поставою і правильною координацією рухів) на місці, по колу в колоні, парами взявшись за руки, поняття про ходьбу в ногу.

https://www.youtube.com/watch?v=OO-_a_qHkSw


четверг, 15 апреля 2021 г.

                                                                              16.04

                                                                           ФК 11 клас
Тема: Закріплення бігу на середні дистанції
До бігу на середні дистанції відносять біг на 800 м і 1500 м, на довгі дистанції - від 3000 до 10 000 м, які проводяться на стадіоні або на кросових дистанціях. Умовно процес бігу можна розділити на старт і стартовий розгін, біг по дистанції і фінішування. Основи техніки бігу є найбільш консервативними, і вони істотно не змінювалися упродовж віків. Дослідження, що проводяться, в індивідуальній техніці серед провідних спортсменів вносили лише невеликі зміни. В основному визначався вплив різних чинників на техніку бігу, робота певних м'язів в процесі створення швидкості бігу, визначалися біомеханічні параметри основних характеристик техніки бігу.
У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку; у бігу на середні дистанції вона менша, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі і наддовгі дистанції.
Одними з головних показників техніки бігу є потужність зусиль і економічність рухів. Вони пов'язані, з одного боку, з швидкісно-силовою підготовленістю бігуна, а з іншої - з економічністю витрати енергетичних ресурсів. Із збільшенням дистанції значення чинника економічності рухів переважає над значенням чинника потужності роботи, оскільки відбувається зменшення довжини і частоти кроків. Тут на перше місце виступає здатність спортсмена до тривалої роботи оптимальної потужності.
Біг на середні і довгі дистанції починається із старту. Згідно з правилами змагань в даному випадку застосовується високий старт на дві команди.
Старт і стартовий розгін. По команді "На старт"! бігун займає початкове положення у стартової лінії. Штовхова нога знаходиться у лінії, а махова нога ставиться на 2-2,5 стоп ззаду. Тулуб нахилений вперед приблизно на 40 - 45°, ноги зігнуті в тазостегнових і колінних суглобах. Положення тіла бігуна має бути зручним і стійким. Руки зігнуті в ліктьових суглобах і займають протилежне положення ногам. Погляд бігуна спрямований вперед на доріжку, приблизно на 3 - 4 м.
Після команди "Марш"! чи пострілу стартера спортсмен активно починає біг. Із старту спортсмен біжить в похилому положенні, поступово випрямляючи тулуб і займаючи бігове положення, при якому нахил тулуба дорівнює приблизно 5 - 7°. Стартовий розгін залежить від довжини дистанції. У бігу на 800 м, де спортсмени біжать перші 100 м по своїх доріжках, завдання бігуна - швидко пробігти цей відрізок, щоб першим зайняти місце у бровки. Тут можна виділити:
1) сам стартовий розгін який триває приблизно 15 - 20 м;
2) активний біг, який триває до виходу спортсмена на загальну доріжку, де швидкість бігу наближається до рівномірної.
Зазвичай швидкість перших 100 м на дистанції 800 м дещо вищий, ніж швидкість бігу на інших відрізках, навіть при фінішуванні.
На інших дистанціях стартовий розгін менший, близько 10 - 15 м, тут головне - за рахунок швидкого розгону зайняти місце у бровки, щоб не бігти по другій доріжці, збільшуючи свій шлях, а потім перейти до більш рівномірного бігу, відповідного підготовці бігуна.
Біг по дистанції. Техніка бігу на прямих відрізках дистанції дещо відрізняється від техніки бігу на віражах. Хороша техніка бігу на дистанції може проявлятися такими основними рисами:
- невеликий нахил тулуба (4 - 5°) вперед;
- плечовий пояс розслаблений;
- лопатки трохи зведені;
- невеликий природний прогин в попереку;
- голова тримається рівно, м'язи особи і шиї не напружуються.
Така поза сприяє оптимальному варіанту бігу, знімає зайву напругу м'язів.
Руки в бігу зігнуті в ліктьових суглобах під 90°, кисті злегка стислі. Рухи рук нагадують рухи маятника, але при цьому не слід піднімати плечі.
Напрями рухів рук:
1) вперед-усередину, кисть руки, що рухається вперед, досягає приблизно середини тулуба (до грудини);
2) назад-кнаружи, не відводячи руку далеко убік.
Взагалі, усі рухи рук повинні наближатися до напряму бігу, оскільки зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямах що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичних витрат. Кут руху плечової кістки залежатиме від швидкості бігу, тобто чим вище швидкість, тим рухи енергійніші і розмашисті. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору, як спереду, так і ззаду, є помилкою. Амплітуду коливань плечової кістки можна визначити по руху ліктьового суглоба : як тільки він починає рух більше вгору - це і буде межею амплітуди.
Розглядати техніку руху ніг в бігу слід з постановки стопи на опору. У бігу на середні і довгі дистанції стопа ставиться з носка на зовнішнє зведення стопи, опускаючись до моменту вертикалі на усю стопу. Стопи ставляться паралельно один одному на ширину стопи між ними, великий палець ноги спрямований вперед, не слід розгортати стопи наружу. Бігун повинен ставити стопу м'яко, а не ударним способом. Колінний суглоб у момент постановки стопи на грунт злегка зігнутий. Нога ставиться на опору рухом, що як би "загрібає". Цю дію можна порівняти з пружиною, яку злегка стискують, щоб потім отримати зворотний ефект - ефект пружної деформації. Відчуття бігуна - він повинен представляти себе пружиною, яка чинить опір стискуванню і протидіючи відштовхує тіло від опори. Після проходження вертикалі відбувається активне випрямлення ноги спочатку в тазостегновому, потім в колінному суглобах і тільки потім згинається стопа в гомілковостопному суглобі.
Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, оскільки від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Природно, чим гостріше кут відштовхування, тим більше потужність відштовхування наближатиметься до напряму руху і тим вище буде швидкість. У бігу на середні дистанції оптимальний кут відштовхування приблизно 50 - 55°, на довших дистанціях він дещо збільшується. Відштовхування має бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. У бігу нахил тулуба міняється в межах 2 - 3°, збільшуючись до моменту відштовхування, і зменшується у фазі польоту. Положення голови також чинить вплив на положення тулуба : надмірний нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного пресу; відхилення голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниженню ефективності відштовхування і закріпаченню м'язів спини.
Активному відштовхуванню сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед, - вгору, який закінчується в завершальний момент відштовхування.
Після відриву від грунту нога згинається в колінному суглобі, стегно рухається вперед до вертикалі, гомілка знаходиться майже паралельно опорі. Кут згинання крутеневої ноги в колінному суглобі у фазі заднього кроку залежить від індивідуальних особливостей і від швидкості бігу; чим вище швидкість бігу, тим більше згинається нога в колінному суглобі. У цій фазі м'яза що беруть участь у відштовхуванні, розслаблені. Після моменту вертикалі стегно махової ноги рухається вперед - вгору. Коли штовхова нога повністю випрямлена, гомілка махової ноги паралельна її стегну. Після моменту активного зведення стегон (фаза польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, її гомілка виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться ззаду, активно виноситься вперед, допомагаючи швидко наблизитися  до місця постановки ноги, тим самим знижуючи сили гальмування. Необхідно пам'ятати, що згинання ноги в колінному суглобі під час її перенесення, дозволяє понизити довжину маятника і скоротити період перенесення.
Дії бігуна при бігу по повороту (віража) :
- злегка нахиляється вліво (до центру повороту);
- амплітуда рухів лівої руки дещо менша, ніж правою;
- праве плече трохи висувається вперед;
- довжина кроку лівої ноги дещо менша, ніж правою;
- крутеневий рух правої ноги йде злегка усередину;
- стопа правої ноги ставиться з розворотом всередину. Збільшення швидкості бігу на середніх дистанціях за рахунок збільшення довжини кроку обмежене оскільки занадто великий крок вимагає і великих енергетичних витрат. Довжина кроку у бігунів складає приблизно 160 - 220 см залежно від дистанції і індивідуальних особливостей. Швидкість бігу зазвичай збільшується за рахунок частоти кроків при збереженні їх довжини.
Фінішування. У бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай у кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150 - 200 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо міняється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються активніші рухи рук. На останніх метрах дистанції техніка рухів може розстроїтися, оскільки настає втома.
 Вплив втоми передусім позначається на швидкості бігу :
·   знижується частота рухів,
·   збільшується час опори,
·   знижується ефективність відштовхування і потужність відштовхування.
Техніка бігу і передусім структура бігового кроку зберігається на усіх дистанціях, міняються лише співвідношення довжини і частоти кроків, кінематичні і динамічні характеристики (залежно від довжини дистанції, швидкості бігу, антропометричних особливостей і фізичних можливостей кожного легкоатлета).

https://www.youtube.com/watch?v=JEw9yXA5PT8
https://www.youtube.com/watch?v=ujhIQBJpIag

                                                                      16.04

                                                                   ЗУ 10 клас
Тема: Класифікація надзвичайних ситуацій
    1. Терміни,  що вживаються  у  цьому  Положенні,  мають  таке 
значення:
     аварія - небезпечна подія техногенного характеру,  що створює 
на  об'єкті,  території або акваторії загрозу для життя і здоров'я 
людей і призводить до руйнування будівель,  споруд,  обладнання  і 
транспортних  засобів,  порушення  виробничого  або  транспортного 
процесу чи завдає шкоди довкіллю;
     надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і 
діяльності людей на об'єкті  або  території,  спричинене  аварією, 
катастрофою,  стихійним  лихом  чи  іншою небезпечною подією,  яка 
призвела  (може  призвести)  до  загибелі  людей  та/або   значних 
матеріальних втрат;
     небезпечне природне явище - подія природного  походження  або 
результат    діяльності   природних   процесів,   які   за   своєю 
інтенсивністю,  масштабом поширення і  тривалістю  можуть  вражати 
людей, об'єкти економіки та довкілля;
     потенційно небезпечний   об'єкт   -    об'єкт,    на    якому 
використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або 
транспортуються небезпечні радіоактивні,  пожежовибухові,  хімічні 
речовини  та  біологічні  препарати,  гідротехнічні  і транспортні 
споруди,  транспортні засоби,  а також інші об'єкти,  що створюють 
реальну загрозу виникнення НС;
     економічні збитки від НС - оцінені відповідним чином  втрати, 
спричинені цією ситуацією;
     катастрофа -  великомасштабна  аварія  чи  інша   подія,   що 
призводить до тяжких, трагічних наслідків;
     класифікація НС - система,  згідно з якою НС  поділяються  на 
класи і підкласи залежно від їх характеру;
     класифікаційна ознака НС - технічна або  інша  характеристика 
аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної;
     порогове значення класифікаційної ознаки  НС  -  визначене  в 
установленому  порядку значення технічної або іншої характеристики 
конкретної  аварійної  ситуації,   перевищення   якого   відносить 
ситуацію  до  рангу  надзвичайних  і  потребує  відповідного рівня 
реагування. 

     2. Це Положення є обов'язковим для органів  виконавчої  влади 
всіх   рівнів,  підприємств,  установ  і  організацій,  військових 
частин,  пошуково-рятувальних,  аварійних та диспетчерських  служб 
незалежно від форм власності та підпорядкування. 

     3. Дія цього Положення поширюється на всі НС,  що сталися або 
можуть  статися  на   території   України,   а   також   у   зонах 
відповідальності  України  на  акваторіях  Чорного  та  Азовського 
морів, річок, за якими потерпілою стороною виступають громадяни та 
майно інших держав. 

     4. Класифікація НС,  які можуть статися за участю громадян та 
майна України на території інших  держав,  провадиться  згідно  із 
законодавством відповідної держави або нормами міжнародного права. 

     5. Попередня  оцінка  події,  що сталася або може статися,  і 
визначення її як надзвичайної  ситуації  здійснюється  оперативним 
черговим персоналом об'єкта,  місцевого органу виконавчої влади чи 
органу місцевого самоврядування,  виходячи з первинної  інформації 
та керуючись відповідними інструкціями і цим Положенням. 

     6. Метою  класифікації  НС  є створення ефективного механізму 
оцінки події, що стала або може статися у прогнозований термін, та 
визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління. 

     7. Загальними ознаками НС є:
     наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов 
їх життєдіяльності;
     заподіяння економічних збитків;
     істотне погіршення стану довкілля. 

                Класифікація надзвичайних ситуацій 
     8. Відповідно до причин походження подій,  що можуть зумовити 
виникнення НС на території України, розрізняються:
     НС техногенного  характеру - транспортні аварії (катастрофи), 
пожежі,  неспровоковані вибухи чи їх  загроза,  аварії  з  викидом 
(загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних 
речовин,  раптове  руйнування  споруд  та  будівель,   аварії   на 
інженерних  мережах  і спорудах життєзабезпечення,  гідродинамічні 
аварії на греблях, дамбах тощо.
     НС природного     характеру    -    небезпечні    геологічні, 
метеорологічні,  гідрологічні  морські   та   прісноводні   явища, 
деградація   грунтів   чи   надр,  природні  пожежі,  зміна  стану 
повітряного    басейну,    інфекційна    захворюваність     людей, 
сільськогосподарських        тварин,        масове        ураження 
сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками,  зміна стану 
водних ресурсів та біосфери тощо.
     НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними 
діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення 
або  реальна  загроза   терористичного   акту   (збройний   напад, 
захоплення  і  затримання  важливих об'єктів,  ядерних установок і 
матеріалів,  систем зв'язку та телекомунікацій,  напад чи замах на 
екіпаж   повітряного  або  морського  судна),  викрадення  (спроба 
викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення 
вибухових   пристроїв   у   громадських   місцях,  викрадення  або 
захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
     надзвичайні ситуації    воєнного   характеру,   пов'язані   з 
наслідками застосування  зброї  масового  ураження  або  звичайних 
засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження 
населення  внаслідок  зруйнування   атомних   і   гідроелектричних 
станцій,  складів  і  сховищ  радіоактивних і токсичних речовин та 
відходів,  нафтопродуктів,  вибухівки,  транспортних та інженерних 
комунікацій тощо. 

     9. Відповідно    до    територіального   поширення,   обсягів 
заподіяних або очікуваних економічних  збитків,  кількості  людей, 
які  загинули,  за  класифікаційними  ознаками визначаються чотири 
рівні надзвичайних  ситуацій  -  загальнодержавний,  регіональний, 
місцевий та об'єктовий. 

     10. У  процесі  визначення  рівня НС послідовно розглядаються 
три групи факторів:
     територіальне поширення;
     розмір заподіяних   (очікуваних)   економічних   збитків   та 
людських втрат;
     класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій. 

     11. Відповідно  до  територіального  поширення   та   обсягів 
технічних  та  матеріальних ресурсів,  що необхідні для ліквідації 
наслідків НС:
     до загальнодержавного рівня відноситься НС,  яка розвивається 
на території двох та більше областей (Автономної Республіки  Крим, 
міст   Києва   та   Севастополя)   або   загрожує   транскордонним 
перенесенням,  а також у разі,  коли для її  ліквідації  необхідні 
матеріальні  і  технічні ресурси у обсягах,  що перевищують власні 
можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва 
та  Севастополя),  але  не  менше  одного відсотка обсягу видатків 
відповідного бюджету;
     до регіонального  рівня відноситься НС,  яка розгортається на 
території двох та більше адміністративних районів (міст  обласного 
значення),  Автономної  Республіки Крим,  областей,  міст Києва та 
Севастополя  або  загрожує  перенесенням  на  територію   суміжної 
області України,  а також у разі, коли для її ліквідації необхідні 
матеріальні і технічні ресурси у обсягах,  що  перевищують  власні 
можливості  окремого  району,  але  не менш одного відсотка обсягу 
видатків відповідного бюджету;
     до місцевого  рівня  відноситься  НС,  яка  виходить  за межі 
потенційно  небезпечного  об'єкта,   загрожує   поширенням   самої 
ситуації або її вторинних наслідків на довкілля,  сусідні населені 
пункти,  інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації 
необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують 
власні можливості потенційно небезпечного  об'єкта,  але  не  менш 
одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого 
рівня також належать всі надзвичайні ситуації,  які  виникають  на 
об'єктах  житлово-комунальної  сфери  та  інших,  що не входять до 
затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;
     до об'єктового  рівня  відносяться всі НС,  які не підпадають 
під зазначені визначення. 

     12. У разі коли  наслідки  аварії  (катастрофи)  можуть  бути 
віднесені  до різних галузей,  або конкретних видів НС,  остаточне 
рішення  щодо   її   класифікації   приймає   Комісія   з   питань 
техногенно-екологічної  безпеки  та  надзвичайних ситуацій на тому 
рівні,  до якого відноситься ця  ситуація.  При  цьому  послідовно 
розглядаються усі критерії групи 1, що відносяться до цих напрямів 
(галузей),  а з параметрами критерію групи 2  порівнюється  розмір 
сумарних економічних збитків (додаток 1), після чого розглядається 
сумарний набір порогових значень класифікаційних ознак. 

     13. Особливості оцінки та реагування на надзвичайні  ситуації 
воєнного    характеру    визначаються   законодавством,   окремими 
нормативами і відповідними оперативними і мобілізаційними планами. 

     14. Для кожного виду надзвичайних  ситуацій  міністерства  та 
інші центральні органи виконавчої влади, що зазначені у додатку 2, 
розробляють конкретні  класифікаційні  ознаки  (фізичні,  хімічні, 
технічні,   статистичні   та   інші)   і   спеціальні  ознаки,  що 
характеризують загрозу або  виникнення  надзвичайної  ситуації,  а 
також три значення кожної ознаки, що визначають:
     порогове значення ознаки, перевищення якої відносить ситуацію 
до   рангу  надзвичайних  і  вимагає  від  оперативного  чергового 
персоналу  потенційно  небезпечного  об'єкта  або   диспетчерської 
служби  населеного  пункту  чи адміністративного району сповістити 
про це (без зупинки  робіт  з  ліквідації  наслідків  надзвичайної 
ситуації,  що  виникла)  оперативних чергових і штаби ЦО району та 
області для прийняття першого рішення щодо віднесення ситуації  до 
відповідного рівня;
     порогове значення ознаки,  у разі досягнення  чи  перевищення 
якої   регіональні  органи  повинні  негайно  сповіщати  про  факт 
надзвичайної  ситуації  галузеві  міністерства,  інші   центральні 
органи  виконавчої влади,  на об'єкті яких виникла ця ситуація,  а 
також оперативного чергового МНС терміново залучати до  ліквідації 
надзвичайної   ситуації   необхідні   сили  та  засоби,  включаючи 
аварійно-рятувальні формування з  інших  адміністративних  районів 
(міст);
     порогове значення ознаки,  у разі досягнення  чи  перевищення 
якої  вимагається термінове залучення до реагування на надзвичайну 
ситуацію необхідних сил  та  засобів,  матеріальних  та  технічних 
ресурсів  або  резервів  міністерств  та інших центральних органів 
виконавчої влади,  на об'єктах яких виникла ця ситуація, включаючи 
аварійно-рятувальні формування з інших регіонів та підприємств,  а 
також МНС,  яке, у разі потреби залучає до ліквідації надзвичайної 
ситуації   необхідні  сили  та  засоби  військ  і  спеціалізованих 
формувань цивільної  оборони,  координує  зусилля  всіх  залучених 
організацій, несе відповідальність за своєчасне, повне і адекватне 
реагування на надзвичайну ситуацію. 

     15. На кожну конкретну надзвичайну ситуацію органи виконавчої 
влади,  що визначені у додатку 2, розробляють класифікаційні карти 
(додаток  3),  які  після  необхідних  узгоджень  передаються   на 
затвердження МНС. 

     16. МНС   несе  відповідальність  за  своєчасне  затвердження 
класифікаційних ознак і карт окремих видів надзвичайних  ситуацій, 
узагальнення  матеріалів  міністерств та інших центральних органів 
виконавчої влади,  видання Державного  класифікатора  надзвичайних 
ситуацій,  забезпечення  ним всіх міністерств та інших центральних 
органів  виконавчої  влади,  місцевих   державних   адміністрацій, 
своєчасне  його  доповнення і періодичне,  не рідше одного разу на 
два 2 роки, коригування. 
https://www.youtube.com/watch?v=p7ZsxPRalHc
https://www.youtube.com/watch?v=8wz2dUgDZwU

                                                               25.02                                                             ФК 9 клас Т...